Рішення № 6463626, 19.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/290 19.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ВАН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТТЕКС» про стягнення 77750,22 грн. Суддя Гумега О.В. Представники: Від позивача: Ляшенко В.А.(довіреність № б/н від 19.10.2009 р.)

Від відповідача: Горобець В.Ю. (довіреність № б/н від 28.07.2009 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ВАН»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТТЕКС»(відповідача) про стягнення 77750,22 грн. заборгованості за договором поставки № 07/04/09 від 07.04.2009 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 75512,00 грн., пені в розмірі 2238,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2009 р. порушено провадження у справі № 39/290 та призначено справу до розгляду на 02.10.2009 р.

В судовому засіданні 02.10.2009 р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 16.09.2009 р., зокрема, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (серія АГ № 747237 щодо відповідача та серія АГ № 747234 щодо позивача) станом на 23.09.2009 р.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2009 р. не зЧявився, вимоги ухвали суду від 16.09.2009 р. не виконав, через відділ діловодства суду надіслав телеграму про відкладення розгляду справи у зв’язку відрядженням представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2009 р., відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 19.10.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2009 р. позовні вимоги підтримав повністю та пояснив з яких підстав заявлено позов.

Представник відповідача в судове засідання 19.10.2009 р. зЧявився, але відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 16.09.2009 р. та від 02.10.2009 р. не подав, по суті позовних вимог не заперечував.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано

Представник відповідача в судовому засіданні подав Клопотання № 174/ю від 19.10.2009 р. про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва по справі № 39/290 на 6 місяців з моменту набрання ним законної сили (надалі –Клопотання № 174/ю від 19.10.2009 р.).

Судом Клопотання № 174/ю від 19.10.2009 р. відхиляється з огляду на наступне:

Приписами ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) встановлено, що заява сторони, зокрема про відстрочку виконання судового рішення, розглядається господарським судом, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника.

Отже, ст. 121 ГПК України не передбачає можливість подання, а рівно і розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду до видачі господарським судом виконавчого документа.

Фактично станом на день подання відповідачем до суду Клопотання № 174/ю від 19.10.2009 р. виконавчий документ (наказ) по справі № 39/290 у відповідності до ст. 116 ГПК України не видавався.

Крім того, з приписів частини 1 статті 121 ГПК України вбачається, що господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Фактично позивач визначив як винятковість обставин свого звернення до суду з Клопотанням про відстрочку виконання рішення суду по справі № 39/290 на 6 місяців своє складне фінансове становище, пов’язане з припиненням платоспроможності ТОВ «ОЧКЕЙ Україна», якому відповідач поставив товар відповідно до Договору № 55-03-09-ПТ від 31.03.2009 р. та Специфікації до нього (копії названих договору і специфікації знаходяться в матеріалах справи).

Вищезазначене посилання відповідача на його складне фінансове становище та, до того ж, доказово останнім не підтверджене, суд не вважає винятковою обставиною при здійсненні підприємницької діяльності субЧєктами господарювання. Так, докази щодо поставки товару ТОВ «ОЧКЕЙ Україна»(товарно –транспортні накладні, товарні накладні тощо) та докази прострочення ТОВ «ОЧКЕЙ Україна»оплати за Договором № 55-03-09-ПТ від 31.03.2009 р. відповідач не назвав та не залучив до матеріалів справи.

Отже, жодних доказів наявності дійсно виняткових обставин, які можуть бути підставою для задоволення Клопотання, відповідачем не названо та до матеріалів справи не залучено.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення Клопотання та відхилення останнього, запобігаючи одночасно ще більшому порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як субЧєкта господарювання, що здійснює підприємницьку діяльність.

В судовому засіданні, призначеному на 19.10.2009 р., за згодою представників сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ВАН»(позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТТЕКС»(відповідач) укладено договір поставки № 07/04/09 (надалі –Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник (позивач) зобов’язується поставляти покупцю (відповідачу) товари ТМ «ВІДІ ВАН»(надалі –Товар), а покупець (відповідач) зобов’язується приймати та оплачувати Товар на умовах, вказаних в Договорі .

Згідно п. 1.2 Договору кількість, асортимент та ціна кожної одиниці Товару, що поставляється по договору, зазначається у Специфікаціях та накладних на передачу Товару, які підписуються уповноваженими представниками сторін і являються доповненнями до Договору та його невідЧємною частиною.

У п. 2.3 Договору сторони визначили, що передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.1 Договору покупець (відповідач) зобов’язався оплачувати Товар на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) з відстрочкою платежу 60 календарних днів з дня поставки. Датою оплати Товару вважається дата фактичного надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.3 Договору).

Згідно п. 7.4 Договору сторони погодили, що за безпідставну відмову від розрахунку за товар постачальник (відповідач) сплачує пеню в розмірі 0,05% від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.

Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу Товар на загальну суму 75512,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, які підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками (штампами) сторін:

№ 109-0470 від 21.04.2009 р. на суму 25219,20 грн.;

№ 109-0471 від 21.04.2009 р. на суму 12979,20 грн.;

№ 109-0472 від 21.04.2009 р. на суму 13747,20 грн.;

№ 109-0473 від 21.04.2009 р. на суму 9203,20 грн.;

№ 109-0582 від 14.05.2009 р. на суму 8140,80 грн.;

№ 109-0583 від 14.05.2009 р. на суму 691,20 грн.;

№ 109-0771 від 15.06.2009 р. на суму 5531,20 грн.(надалі разом –Видаткові накладні). Копії Видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач в судовому засіданні не заперечував щодо отримання Товару за Видатковими накладними на загальну суму 75512,00 грн.

Судом встановлено, що з огляду на зміст п. 4.1 Договору щодо відстрочки оплати платежу 60 календарних днів з дня поставки Товару, відповідач повинен був оплатити Товар за видатковими накладними № 109-0470 від 21.04.2009 р. на суму 25219,20 грн., № 109-0471 від 21.04.2009 р. на суму 12979,20 грн., № 109-0472 від 21.04.2009 р. на суму 13747,20 грн., № 109-0473 від 21.04.2009 р. на суму 9203,20 грн. (надалі –Видаткові накладні від 21.04.2009 р.) до 20.06.2009 р., а з 21.06.2009 р. починається прострочення зобов’язання відповідача щодо оплати Товару згідно Видаткових накладних від 21.04.2009 р..

За вищенаведених підстав відповідач повинен був оплатити Товар за видатковими накладними № 109-0582 від 14.05.2009 р. на суму 8140,80 грн., № 109-0583 від 14.05.2009 р. на суму 691,20 грн. (надалі –Видаткові накладні від 14.05.2009 р.) до 13.07.2009 р., а з 14.07.2009 р. починається прострочення зобов’язання відповідача щодо оплати Товару згідно Видаткових накладних від 14.05.2009 р..

Судом також встановлено з огляду на п. 4.1 Договору, що за видатковою накладною № 109-0771 від 15.06.2009 р. на суму 5531,20 грн. (надалі –Видаткова накладна від 15.06.2009 р.) відповідач повинен був оплатити Товар до 14.08.2009 р., а з 15.08.2009 р. починається прострочення зобов’язання відповідача щодо оплати Товару згідно наведеної видаткової накладної.

Відповідач у вищезазначені строки Товар згідно Видаткових накладних на підставі Договору поставки № 07/04/09 від 07.04.2009 р. на загальну суму 75512,00 грн. не оплатив.

25.08.2009 р. позивач направив відповідачу Претензію № 89 від 20.07.2009 р. з вимогою про сплату заборгованості за Договором поставки № 07/04/09 від 07.04.2009 р., що підтверджується фіскальним чеком № 0584 від 25.08.2009 р. з описом вкладення у цінний лист.

Відповідач відповіді на Претензію № 89 від 20.07.2009 р. не надав, станом на час подання позову до суду заборгованість за спірний товар не оплатив.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що між сторонами по справі укладений договір поставки (№ 07/04/09 від 07.04.2009 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зібрані у справі докази, а саме: видаткові накладні № 109-0470 від 21.04.2009 р. на суму 25219,20 грн., № 109-0471 від 21.04.2009 р. на суму 12979,20 грн., № 109-0472 від 21.04.2009 р. на суму 13747,20 грн., № 109-0473 від 21.04.2009 р. на суму 9203,20 грн., № 109-0582 від 14.05.2009 р. на суму 8140,80 грн., № 109-0583 від 14.05.2009 р. на суму 691,20 грн., № 109-0771 від 15.06.2009 р. на суму 5531,20 грн. свідчать, що відповідач прийняв Товар на загальну суму 75512,00 грн., але в порушення п.п. 1.1, 4.1 Договору зобов‘язання по оплаті цього товару не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 75512,00 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 75512,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2238,22 грн. відповідно до п. 7.4 Договору.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовЧязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що за безпідставну відмову від розрахунку за товар постачальник (відповідач) сплачує пеню в розмірі 0,05% від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.

Як вище було встановлено, враховуючи зміст п. 4.1 Договору, зобов‘язання по оплаті Товару за Видатковими накладними від 21.04.2009 р. на загальну суму 61148,80 грн. мало бути виконано відповідачем до 20.06.2009 р., а відповідно днем настання прострочення виконання грошового зобов‘язання за цими видатковими накладними вважається 21.06.2009 р. З огляду на той факт, що позивач заявляє до стягнення пеню за цими видатковими накладними за 66 днів, періодом прострочення виконання грошового зобов‘язання за Видатковими накладними від 21.04.2009 р. суд визначає період з 21.06.2009 р. по 25.08.2009 р.

Зобов‘язання по оплаті Товару за Видатковими накладними від 14.05.2009 р. на загальну суму 8832,00 грн. мало бути виконано відповідачем до 13.07.2009 р., а відповідно днем настання прострочення виконання грошового зобов‘язання за цими видатковими накладними вважається 14.07.2009 р. З огляду на той факт, що позивач заявляє до стягнення пеню за цими видатковими накладними за 43 дні, періодом прострочення виконання грошового зобов‘язання за Видатковими накладними від 14.07.2009 р. суд визначає період з 14.07.2009 р. по 25.08.2009 р.

Зобов‘язання по оплаті Товару за Видатковою накладною від 15.06.2009 р. на загальну суму 5531,20 грн. мало бути виконано відповідачем до 14.08.2009 р., а відповідно днем настання прострочення виконання грошового зобов‘язання за цими видатковими накладними вважається 15.08.2009 р. З огляду на той факт, що позивач заявляє до стягнення пеню за цими видатковими накладними за 11 днів, періодом прострочення виконання грошового зобов‘язання за Видатковою накладною від 15.06.2009 р. суд визначає період з 15.08.2009 р. по 25.08.2009 р.

Суд враховує, що відповідно до листа НБУ від 16.02.2009 р. № 14-011/778-2395 облікова ставка НБУ з 16.02.2009 р. по 14.06.2009 р. становила 12%, відповідно до постанови НБУ від 12.06.2009 р. № 343 облікова ставка НБУ з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. становила 11%, відповідно до постанови НБУ від 10.08.2009 р. № 468 облікова ставка НБУ з 12.08.2009 р. становить 10,25%. А отже, визначена сторонами у п. 7.4 Договору пеня в розмірі 0,05% від суми безпідставної відмови покупця (відповідача) від розрахунку за поставлений Товар не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла на вище визначений момент прострочення за Видатковими накладними.

Враховуючи зазначене, а також, здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку розміру пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2017,91 грн. за період з 21.06.2009 р. по 25.08.2009 р. за Видатковими накладними від 21.04.2009 р., в розмірі 189,89 грн. за період з 14.07.2009 р. по 25.08.2009 р. за Видатковими накладними від 14.05.2009 р. та у розмірі 30,42 грн. за період з 15.08.2009 р. по 25.08.2009 р. за Видатковою накладною від 15.06.2009 р., а отже, у загальній сумі 2238,22 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 777,50 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 549, 611, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116, 121 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТТЕКС»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, будинок 9, оф. 414; ідентифікаційний код № 36264591; рахунок № 26005151479 в ЗАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ВАН»(01104, м. Київ, вул. Басейна, будинок 21, кв. 18; ідентифікаційний код № 30305087; рахунок № 2600001000083 в АКБ «Правекс –Банк», МФО 321983) 75512,00 грн. (сімдесят пЧять тисяч п’ятсот дванадцять гривень 00 коп.) основного боргу, 2238,22 грн. (дві тисячі двісті тридцять вісім гривень 22 коп.) пені, 777,50 грн. (сімсот сімдесят сім гривень 50 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.10.2009р.