Рішення № 64635268, 03.02.2017, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1000/16-ц

Провадження № 2/378/9/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2017 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

представника позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом Державної організації, Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною позовною заявою звернулася Державна організація, Київський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (далі Фонд), посилаючись на те, що 22.12.2009 року між Фондом та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 1202, згідно якого сім'я отримала кошти у сумі 50000 грн. на реконструкцію власного житла на строк 9 років у с. Розкішна, Ставищенського району, вул. Л.Українки, 27, за користування якого позичальник сплачує 3% річних. Сума кредиту та відсотки за користування ним сплачуються на розрахунковий рахунок щоквартально з дня видачі кредиту не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним періодом, а за четвертий квартал - до 30 листопада звітного року. З 2015 року позичальник не сплатив жодного платежу по тілу кредиту, нарахованих відсотках та штрафних санкціях, в результаті чого утворилася заборгованість по поверненню державних коштів до Держбютжету України. Станом на 04.11.2016 року заборгованість ОСОБА_3 перед Фондом складає: по сплаті кредиту - 19708,00 грн., по сплаті відсотків за користування кредитом 2 941,56 грн., штрафні санкції 71605,56 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини зазначені в позові. Додатково суду пояснила, що розрахунок заборгованості за вищезазначеним кредитним договором зазначити не може, чому саме такі суми заборгованості та штрафних санкцій їй не відомо.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, про місце та час судового розгляду по справі належним чином повідомлена. До суду її представник ОСОБА_2 надіслала письмові заперечення проти позовних вимог з підстав: кредитний договір не містить дати кінцевого терміну погашення залишку кредитної заборгованості, відсутній графік видачі кредитних коштів на дату укладення кредитного договору, спливу строків позовної давності щодо стягнення штрафних санкці, відсутності доказів підтвердження заборгованості відповідача перед Фондом та доказів суми сплачених кредитних коштів, відсутність суми залишку кредитної заборгованості, графіку погашення позичальником на рахунок Фонду кредитної заборгованості, детальний фінансовий розрахунок з щомісячною розбивкою загальної суми нарахованих штрафних санкцій в розмірі 71605,56 грн. з помісячною та щорічною розбивкою нарахувань, відомостей за який період здійснено розрахунок заборгованості штрафних санкцій (дата, місяць, рік) та відомостей на яку саме суму кредитних коштів здійснювалось нарахування штрафних санкцій, відсутність виписки руху коштів з рахунку, на якому обліковується кредитна заборгованість (а. с.89-95).

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях, зазначила, що позивачем заявлено позов про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1202 від 22.12.2009 року, зміст якого не містить відомостей, про те, що невід'ємною складовою даного кредитного договору є наданий до суду графік погашення кредиту «строкове зобовязання», за яким відбувається визначення дотримання платіжної дисципліни позичальником.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача - ОСОБА_1, пояснення представника відповідача - ОСОБА_2, - яка заперечила проти задоволення позовних вимог, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору дарування житлового будинку від 19 вересня 2008 року, зареєстрованого у Комунальному підприємстві Київської обласної ради „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації 11.08.2009 року за № 120 у книзі № 1, належить на праві власності житловий будинок в с. Розкішна по вул. Лесі Українки, 27 Ставищенського району Київської області, що підтверджується копією договору дарування житлового будинку (а.с. 6) та копією витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно (а.с. 8). Вказаний житловий будинок потребував відповідного ремонту, що підтверджується копією акта обстеження вищезазначеного житлового будинку (а.с. 12).

22 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та Київським обласним Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі укладено кредитний договір (добудова) №1202, за умовами якого Фонд надає відповідачу кредит у розмірі 50000 гривень на строк 9 років зі сплатою 3% річних, сума кредиту та відсотки за користування ним сплачуються на розрахунковий рахунок щоквартально з дня видачі кредиту не пізніше 10 -го числа місяця, що настає за звітним періодом, а за 4-й квартал - до 30 листопада звітного року (а.с. 21-23). На виконання умов п. 2.3 даного договору на особистий банківський рахунок відповідача поетапно згідно графіку будівництва було проведено перерахунок коштів в сумі 50000 гривень. Дані обставини сторони у судовому засіданні не оспорювали.

Істотними умовами Кредитного договору є: дата видачі кредиту, сума кредиту (кількість траншів), графік погашення кредиту, умови про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором, умови дострокового погашення та інші визначені кредитним договором умови.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 та 3 ст. 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

В судовому засіданні представник позивача зазначала, що оскільки кошти перераховувалися поетапно, тому відповідач до отримання повної суми кредиту зобовязана була сплачувати тільки відсотки за користування даним кредитом, а після отримання всієї вищевказаної суми, і тіло кредиту. Проте, позивачем до позовної заяви не додано належних доказів (графік погашення заборгованості) щодо порядку, умов та розміру погашення даного кредиту, а судом даних обставин не встановлено.

У матеріалах справи наявні копії двох додатків № 1 до кредитного договору № 1202 від 21.12.2009 року. Проте, сторонами був укладений вищевказаний кредитний договір тільки 22.12.2009 року, що є наступним днем після підписання цих додатків, а тому вони не можуть бути взяті до уваги судом, як належний доказ в даній справі. Крім цього, представником відповідача було зазначено в судовому засіданні, що відповідачу з часу укладення договору і по даний час не доведений до відома графік погашення заборгованості, який повинен був бути підписаний сторонами в установленому порядку.

Також, представник відповідача - ОСОБА_2 заявила клопотання про надання для огляду суду представником позивача оригінали кредитного договору та відповідних додатків до нього, оскільки в матеріалах справи знаходяться їх копії, на що, представник позивача ОСОБА_1 пояснила, що не має можливості подати суду оригінали вказаних документів.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «позика» глави 71 ЦК України, якою відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1.1. даного договору передбачено, що відповідно до Постанови КМУ від 05.10.1998 року № 1597 „Про затвердження правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам на селі із змінами та доповненнями та інших нормативно правових актів, які направленні на виконання регіональної програми житлового будівництва на селі „Власний дім, „Фонд надає „Позичальнику довгостроковий кредит на строк 9 років для добудови житлового будинку загальною площею 111,6 кв.м. у Ставищенському районі, с. Розкішна, вул. Лесі України, 27 в сумі 50000 гривень 00 копійок.

У пункті 1.2 зазначено договору, що за користування кредитом встановлюється плата в розмірі 3 відсотків річних.

Як вбачається з позовної заяви, станом на 04.11.2016 року, заборгованість відповідача перед фондом складає: по сплаті кредиту 19708 грн. та по сплаті відсотків за користування ним 2941,56 грн. Будь-яких розрахунків, виписок Фонду за особовим рахунком відповідача позивачем суду не надано.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що ОСОБА_3 станом на 04.11.2016 року сплатила лише 13000 гривень основного боргу. Проте, оскільки графік погашення заборгованості по вищевказаному кредиту в матеріалах справи відсутній, а представник позивача не зазначила в судовому засіданні, які саме суми основного боргу та відповідні відсотки за його користування повинна була сплачувати відповідач та в які терміни, тому суд позбавлений можливості встановити розмір основного боргу по кредиту та відсотках за користування кредитом.

Представник відповідача даний розмір заборгованості не визнала, зазначивши, що ОСОБА_3 станом на 04.11.2016 року було сплачено на погашення кредиту більшу суму ніж зазначена позивачем. Проте, оскільки останньою оригінали квитанції не збереженні, а позивачем виписки з її особового рахунку не надані, тому яка конкретна сума заборгованості по кредитному договорі була сплачена відповідачем зазначити не може. Крім того, додатково зазначила, що ОСОБА_3 не позбавляє себе обовязку виконувати вимоги вищевказаного договору. Проте, оскільки остання була прооперована в звязку з онкологічним захворюванням, тому допустила порушення строків погашення зобовязань за договором, що підтверджується копією виписки з історії хвороби № 1014 (а.с. 97). Про дані обставини, як було визнано в судовому засіданні представником позивача, ОСОБА_3 повідомляла „Фонд.

Відповідно до п. 7.3 даного кредитного договору, у випадку несплати визначеного строковим зобовязання платежу „Позичальник сплачує „Фонду штраф у розмірі 0,5 % від суми не внесеного або не в строк внесеного платежу та відсотків за кожний день прострочки.

Як вбачається з рішення про застосування фінансових санкцій за порушення позичальником умов кредитної угоди від 03.11.2016 року та додатку № 1 до нього (а.с. 66, 67) відповідачем на підставі п. 7.3 вказаного кредитного договору за несплату визначеного строковим зобовязанням платежу ОСОБА_3 нарахований штраф у розмірі 0,5 % від суми боргу в розмірі 71605,56 грн.

Разом з тим, у вищевказаному розрахунку розмір заборгованості боргу по кредиту та відсотків за користування кредитом зазначений однією сумою, що позбавляє суд можливості визначити окремо: розмір основного боргу по кредиту, відсотків за користування кредитом, а в подальшому суму штрафних санкцій; та період їх нарахування, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Крім того, суми заборгованості зазначені в розрахунках штрафних санкцій (а.с. 67) різняться з заборгованостями зазначеними в попередженнях від 26.01.2015 року, 15.01.2015 року, отриманих від Фонду ОСОБА_3 (а.с. 98, 99). Представник позивача не змогла зазначити, які з сум заборгованості є вірними, а судом даних обставин встановити в судовому засіданні немає можливості.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору № 1202 від 22.12.2009 року, а тому в задоволенні позовних вимог, слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 628 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Державної організації, Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №1202 від 22 грудня 2009 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Т. Н. Скороход