Ухвала суду № 64634164, 08.02.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/764/16-к

Провадження № 11-кп/779/101/2017

Категорія ст. 286 ч.2 КК України

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Кукурудз Б.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Кукурудза Б.І.,

суддів Гандзюка В.П., Гриновецького Б.М.,

секретаря судового засідання Василаш Х.М.,

з участю прокурора Шутки І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016090240000135 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Тисменицького районного суду Івано - Франківської області від 22 грудня 2016 року, відносно ОСОБА_4 за ст. 135 ч.1, ст. 286 ч.2 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, на утриманні має неповнолітню дитину, пенсіонера, неофіційно працюючого сторожем на ГВК «Буковель», раніше не судимого, -

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є незаконним, необґрунтованим, занадто суворим, оскільки постановлено без урахування тяжкості злочину, його особи як обвинуваченого, а також без належного врахування обставин, що пом'якшують покарання. Просить вирок Тисменицького районного суду Івано - Франківської області від 22.12.2016 року, змінити та винести ухвалу, якою призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік шість місяців, із застосуванням ст. 75 КК України звільнити від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 135 ч.1, ст. 286 ч.2 КК України та призначено йому покарання:

- за ст.135 ч.1 КК України - один рік позбавлення волі.

- за ст. 286 ч. 2 КК України - три роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки;

Згідно ст.70 ч.1 КК України, остаточно визначено покарання обвинуваченому ОСОБА_4, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням - у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Запобіжний захід ОСОБА_4 - тримання під вартою, залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 зазначено рахувати з часу затримання - 07 год. 00 хв. 27 червня 2016 року, зараховано при цьому в строк відбування покарання термін перебування засудженого в Установі виконання покарання м. Івано - Франківська №12, з розрахунку, що відповідно до вимог ст.72 ч.5 КК України, одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави - 879 грн. 60 коп. за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № 4.2-581/2016 від 02.09.2016 р. та 879 грн. 60 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи № 4.2-582/2016 від 01.09.2016 р., а всього 1759,20 грн.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило неповнолітнім потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження та неповнолітньому потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 завідомо залишив без допомоги осіб, які перебували у небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілих в небезпечний для життя стан, за наступних обставин:

26.06.2016 р. приблизно о 22 год. 40 хв., в умовах сутінків, водій ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює належним чином оцінювати дорожню обстановку, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався проїзною частиною вул. Шевченка, що у с. Колінці, Тлумацького району Івано-Франківської області у напрямку с. Гринівці.

У той час, по узбіччю з лівої сторони від проїзної частини дороги, назустріч руху автомобілю, рухалися пішоходи - неповнолітні : ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Під час руху, на заокругленій в ліву сторону ділянці дороги, обвинувачений ОСОБА_4 проявив неуважність, не передбачаючи при цьому можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити попереду пішоходів, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не справився з керуванням, з'їхав автомобілем з проїзної частини дороги на ліве узбіччя, де вчинив наїзд на неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 Після цього, обвинувачений ОСОБА_4 з місця ДТП скрився.

При цьому обвинувачений ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 1.2., відповідно до якого, в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;

п. 1.7., в якому зазначено, що водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти;

п. 2.3., б). згідно якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;

п. 2.9. а). відповідно до якого, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;

п. 2.10. згідно якого, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатись на місці пригоди;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це не можливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;

п. 10.1., в якому вказано, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

п. 12.1., в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.3., згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

У результаті порушення обвинуваченим ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, трапилась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої неповнолітні потерпілі: ОСОБА_5, ОСОБА_6 отримали тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя у момент спричинення, ОСОБА_7 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали легкі тілесні ушкодження.

Крім того, після вчинення ДТП, обвинувачений ОСОБА_4 вийшовши із автомобіля, побачив та достовірно переконався, що вчинив наїзд на неповнолітніх пішоходів, вилаявся у їх сторону нецензурною лайкою і усвідомлюючи, що він поставив неповнолітніх потерпілих у небезпечний для життя стан, маючи реальну можливість надати їм допомогу та будучи зобов'язаним це зробити, виявляючи неповагу до права людини на життя і безпеку, нехтуючи моральними і правовими нормами, що зобов'язують надавати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для життя стані, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи якнайшвидше покинути місце ДТП, залишив неповнолітніх потерпілих без допомоги і з місця події автомобілем скрився.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_3 підтримали подану апеляційну скаргу просили її задовольнити, а вирок суду першої інстанції змінити;

- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4, просив залишити її без задоволення, а вирок Тисменицького районного суду без змін;

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК України, тобто є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 розглянуто в порядку ст.349 ч.3 КК України, де судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і його висновок про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 135 ч.1, ст. 286 ч.2 КК України ґрунтується на належно зібраних і досліджених по кримінальному провадженні достовірних доказах і не оспорюється в апеляційній скарзі.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції, дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання і врахував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що судом першої інстанції визнано обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого: повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілим матеріальної та моральної шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого судом визнано скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Окрім цього, судом першої інстанції було враховано, те, що обвинувачений негативно ставиться до вчиненого, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, працює, раніше не судимий і до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України не притягувався, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, являється утриманцем неповнолітньої дитини, має незадовільний стан здоров'я, його похилий вік та думку потерпілих, які просили його суворо не карати.

Тому на думку колегії суддів, доводи обвинуваченого ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що судом не враховано пом'якшуючі обставини є безпідставними, оскільки всі перелічені обвинуваченим в апеляційній скарзі пом'якшуючі обставини були враховані судом першої інстанції при призначенні йому покарання, зокрема повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілим матеріальної та моральної шкоди.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_4 є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України.

Окрім цього, колегією суддів не встановлено підстав, передбачених ст. 409 КПК України для зміни вироку суду першої інстанції, так як суд призначив мінімальне покарання, яке відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого, в межах санкції ст. 135 ч.1, ст. 286 ч.2 КК України, як і не встановлено обставин для застосування ст.75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як необґрунтовану. Доводи апеляційної скарги поданої обвинуваченим ОСОБА_4 повністю спростовуються висновками суду першої інстанції, які є обґрунтованими належними доказами та яким дана вичерпна правова оцінка.

Керуючись ст.ст. 404,405, 407, 418,419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити - без задоволення, вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 135 ч.1, ст. 286 ч.2 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, засудженим у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий Б.І. Кукурудз

Судді: В.П. Гандзюк

Б.М. Гриновецький