Ухвала суду № 64634148, 10.02.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9827/16-к

Провадження № 11-кп/779/27/2017

Категорія ч.3 ст.185 КК України

Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.

Суддя-доповідач Васильєв О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Васильєва О.П.

суддів Гандзюка В.П., Повзла В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук І.Я.

прокурора Журавльов Є.Є.

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016090010002599 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2016 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, ромської національності, без громадянства, без освіти, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:

- 14.08.2008 Ужгородським міським судом Закарпатської області ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- 11.12.2008 Ужгородським міським судом Закарпатської області ч. 3 ст. 185, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць;

- 05.02.2009 Ужгородським міським судом Закарпатської області ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та 6 місяців;

- 12.07.2013 Свалявським районним судом Закарпатської області ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Ужгород Закарпатської області, зареєстрованого АДРЕСА_2, фактично проживає АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, РНОКПП НОМЕР_1, раніше судимого:

- 03.02.2010 Рівненським міським судом за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 1 місяць;

- 05.12.2013 Радивиловським районним судом Рівненської області за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 1 місяць,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця Республіки Молдова, зареєстрованого АДРЕСА_4, жителя АДРЕСА_5, молдавської національності, громадянина Молдови, з початковою загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, -

визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_4 залишено без змін.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 постановлено рахувати з часу фактичного затримання 18 червня 2016 року. Відповідно до ст.72 КК України зараховано ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 18 червня 2016 року до дня набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання - позбавлення волі на строк три роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_2 залишено без змін.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 постановлено рахувати з часу фактичного затримання 18 червня 2016 року. Відповідно до ст.72 КК України зараховано ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з 18 червня 2016 року до дня набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За цим же вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст.69 КК України - позбавлення волі на строк два роки шість місяців.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_3 залишено без змін.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 постановлено рахувати з часу фактичного затримання 18 червня 2016 року. Відповідно до ст.72 КК України зараховано ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення з 18 червня 2016 року до дня набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вироком суду постановлено стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави - 2331 гривень 94 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз.

Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в дохід держави - 615 гривень 72 копійки процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло, повторно, та таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло; обвинувачений ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло; обвинувачений ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

Злочини вчинено за наступних обставин.

У період часу з 13 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. 15.06.2016 ОСОБА_4, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисних корисливих злочинів, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_7, увійшов на подвір'я вказаного будинку, де у нього виник умисел на проникнення у приміщення будинку з метою викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно та повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з корисливих спонукань, ОСОБА_4 підійшов до вхідних дверей приміщення будинку, де шляхом підбору ключа проник у середину будинку №277. Перебуваючи у приміщені будинку №277, ОСОБА_4 таємно викрав грошові кошти в розмірі 200 гривень, хрестик із золота 585 проби, вагою 1,5 гр, вартістю 886,74 грн., хрестик із золота 585 проби, вагою 2,0 гр, вартістю 1182,32 грн., ланцюжок із золота 585 проби, вагою 4,5 гр, вартістю 2660,22 грн., обручку із золота 585 проби, вагою 2 гр, вартістю 1182,32 грн., що належать на праві приватної власності ОСОБА_9. Після вчинення неправомірних дій, ОСОБА_4 покинув місце події, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 6111,6 грн.

В подальшому, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не стали та вчинили повторно за попередньою змовою із ОСОБА_3 умисний злочин проти власності.

Так, 16.06.2016 близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_6, побачили незачинене вікно у квартирі №3 даного будинку, після чого в останніх виник злочинний умисел на проникнення в приміщення вказаної квартири з метою таємного викрадення чужого майна. В подальшому, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, будучи об'єднаним єдиним злочинним умислом, переконавшись, що поруч нікого немає та за їхніми діями ніхто не спостерігає, підійшли до відчиненого вікна квартири №3 та, зірвавши руками із нього захисну москітну сітку, проникли в приміщення квартири, яка належить ОСОБА_10. Перебуваючи у приміщенні вказаної квартири, ОСОБА_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою, умисно та повторно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких, таємно викрали планшет марки «Samsung Galaxy Tab 3 Lite SM-Т 110» S/n.: R5262070R6N, чорного кольору, вартість якого згідно висновку експерта № 4.3-178/16 від 23.05.2016 становить 2068 грн. Після цього, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покинули місце події, а викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на суму 2068 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вважає вирок Івано-Франківського міського суду від 22 червня 2016 року несправедливим, оскільки призначене йому покарання є надто суворим. Вважає, що при призначенні покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував ряд пом'якшуючих покарання обставин, зокрема: повне визнання ним вини, щире каяття, примирення з потерпілою та відсутність претензій з її боку, а також те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності. Крім того, звертає увагу суду на те, що на його утриманні є малолітня дочка ОСОБА_11, 2014 року народження, якій необхідний догляд, оскільки його цивільна дружина ОСОБА_12 перенесла дві тяжкі операції і на даний час знаходиться на реабілітації, у зв'язку з чим також потребує його підтримки. Вказує на те, що він єдиний працездатний член своєї сім'ї, який має змогу забезпечити її благоустрій. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити йому більш м'яке покарання із застосуванням ст.69 КК України.

До початку розгляду справи перший заступник прокурора Івано-Франківської області Торованин В.Д. відмовився від апеляційної скарги, тому апеляція державного обвинувача колегією суддів не розглядається.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_3 підтримав вимоги апеляційної скарги;

- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги, вважає, що суд призначив обвинуваченому законне та обґрунтоване покарання, а тому просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 не оскаржує правильність встановлених судом фактичних обставин, правильність кваліфікації його дій та доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, в своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вказує на те , що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого та є занадто суворим.

Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й його обставин.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.66 КК України прийняв до уваги як обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття.

Судом першої інстанції також враховано, що обвинувачений за місцем проживання характеризуються позитивно, неодружений, не працює, на обліках у лікаря - нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні дочку - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_14, зауваживши, що у свідоцтві серії НОМЕР_2 від 19.06.2014 про народження ОСОБА_11, копія якого надана суду стороною захисту, ОСОБА_3 як батько дитини не зазначений, з показів обвинуваченого вбачається, що у судовому порядку факт його батьківства не встановлювався. А також, судом враховано те, що він вперше вчинив злочин, позитивно характеризується, частково відшкодував завдані збитки, вибачився перед потерпілою, відсутність у потерпілої претензій до обвинуваченого та позицію потерпілої ОСОБА_10, яка просила призначити ОСОБА_3 більш м'яке покарання.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання.

Приймаючи до уваги наявність вищевказаних обставин, що пом'якшують покарання, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочин та враховуючи особу винного призначив покарання із застосуванням ст.69 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_3 не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання та призначив обвинуваченому занадто суворе покарання .

Однією із підстав, для скасування або зміни вироку відповідно до ст. 409 КПК України є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Колегія суддів вважає, що вищевказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості злочину і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, і при відсутності обтяжуючих покарання обставин, враховуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне пом'якшити ОСОБА_3 призначене покарання та із застосуванням ст.69 КК України призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде достатнім для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а вирок суду - зміні в частині призначеного покарання.

Відповідно до ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів в порядку ч.2 ст. 404 КПК України, вважає необхідним виконати положення Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-УІІІ та зарахувати обвинуваченому строк його попереднього ув'язнення в строк відбуття покарання, згідно вимог ч. 5 ст. 72 КК України.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2016 року щодо ОСОБА_3 змінити в частині призначеного покарання та призначити йому покарання за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

В решті вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя О.П. Васильєв

Судді: В.П. Гандзюк

В.В. Повзло