Рішення № 6463387, 29.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/521 29.09.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" про стягнення 17 737,93 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача           Тітова Т.В. –представник

від відповідача не з’явився

У судовому засіданні 29 вересня 2009 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестер Україна” (далі –відповідач) 17 737,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2009 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 29.09.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві № 160 від 23.06.2009р.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №01/08 (далі –договір), за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти товар та сплатити за нього відповідну суму.

Згідно з п. 9.1. договору товар поставляється за цінами, вказаними у специфікації.

Відповідно до п. 9.7. договору оплата за поставлений товар відбувається протягом 35 (тридцять п’яти) банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару є день підписання уповноваженим представником відповідача товаротранспортних накладних та/або товарної накладної, підпис уповноваженого представника відповідача на товарній накладній посвідчується штампом або печаткою відповідача.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 215486, 44 грн., що посвідчується підписаними сторонами видатковими накладними, копії яких додані до позовної заяви (оригінали досліджені в судовому засіданні).

Відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 13473, 52 грн.

В порушення умов договору відповідач частково сплатив за поставлений товар в розмірі 193 401, 02 грн.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 8 611, 90 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

З урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” пеня обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 10.4. договору за прострочення оплати за отриманий товар відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення зобов’язання, від суми невиконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4 857, 11 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 616, 15 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 652, 77 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, представник позивача позовні вимоги підтримав, позов визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 177,38грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 626, 629, 712, 901 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Вестер Україна” (04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А, корп. 2; код ЄДРПОУ 35073676) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 98; код ЄДРПОУ 24429899) 8 611(вісім тисяч шістсот одинадцять) грн. 90 коп. основного боргу, 4 857 (чотири тисячі вісімсот п’ятдесят вісім) грн. 11 коп. пені, 3 652 (три тисячі шістсот п’ятдесят дві) грн. коп. інфляційних втрат, 616(шістсот шістнадцять) грн. 15 коп. трьох процентів річних, 177 (сто сімдесят сім) грн. 38 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення суду 12.10.2009р.