Рішення № 64631863, 06.02.2017, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/14911/16-ц

Провадження № 2/520/4290/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Маценко В.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору міни дійсним та визначення часток у квартирі -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з даним позовом, який обґрунтовують тим, що 9 червня ними, та ОСОБА_6, з одного боку, та відповідачами, з іншого, укладено договір міни квартир за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, яка була укладена та зареєстрована на Товарній біржі «Одеська універсальна баржа товарів та послуг». ІНФОРМАЦІЯ_1. помер ОСОБА_6 При звернення до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про спадщину після смерті останнього, позивачами отримано відмову, оскільки угода була укладена у порушення вимог Закону України «Про товарні біржі». Посилаючись на норми ст.ст.241,242 ЦК УРСР та ст.ст.357,370 ЦК України, просили суд визнати договір міни квартир дійсним та визначити частки співвласників у квартирі за адресою АДРЕСА_1 по 1/3 частині за кожним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 та позивачі позов підтримали, просили його задовольнити. Відповідачі з позовом погордились.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Міна житла є договірним зобов'язанням і регулюється правилами цивільного законодавства.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003р. до правовідносин, які виникли до 01.01.2004р. застосовуються норми ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, а тому оскільки спірна угода укладена до до вступу в дію Цивільного кодексу України, то правовідносини регулюються ЦК УРСР (1963р.).

Згідно ст.241-242 ЦК УРСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. До договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 3 ЦК УРСР та ст.2 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік, положення Цивільного кодексу УРСР мають пріоритет перед Законом України «Про товарну біржу», у тому числі враховуючи вимоги ч.2 ст.74 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік щодо застосування до продажу на біржах загальних правил про купівлю-продаж.

Статтею 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 28 квітня 1978 року N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Судом встановлено, що 9.07.1998р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, з одного боку, та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з іншого боку, на Товарній біржі «Одеська універсальна біржа товарів та послуг» укладено договір міни №2, за яким позивачі та ОСОБА_6 обміняли квартиру за адресою АДРЕСА_2, на квартиру за адресою АДРЕСА_1, при цьому ОСОБА_8, як член біржі, діяла від свого імені та імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 1983 року народження. Відмітка у договорі щодо реєстрації його на товарній біржі (номер та реєстр), у порушення вимог ст.15ч.4 Закону України «Про товарну біржу» - відсутня.

Після укладення зазначеного договору, 7.07.1998р. він був зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН».

Відповідно до змісту спірного договору квартира за адресою АДРЕСА_2 належала позивачам, а квартира за адресою АДРЕСА_1 - відповідачам.

Судом встановлено, що сторони не ухилялися упродовж строку щодо нотаріального посвідчення спірного договору, такої вимоги позивачі до відповідачів на висували.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6.

Спір виник після того, як помер ОСОБА_6 і нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори 25.04.2015р. ухвалено відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті останнього, а саме на частку квартири за адресою АДРЕСА_1.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні, тобто сторони не надали, документи, які б підтверджували факт належності на праві власності позивачам та померлому ОСОБА_6 квартири за адресою АДРЕСА_2, а відповідачам квартири за адресою АДРЕСА_1, до укладання спірного договору.

Cуд вважає, що спірний договір укладено в порушення вимог ст.8 та 15ч.1 Закону України «Про товарні біржі», оскільки неповнолітній співвласник квартири за адресою АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 1983 року народження, який на час укладання угоди був неповнолітнім, не міг бути і не був членом біржі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, оскільки, відповідно до ст.1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільним справ саме з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З позову вбачається, що позивачами заявлено вимогу про визнання договору міни квартир дійсним. Суд вважає, що обраний позивачами спосіб судового захисту порушеного цивільного права чи цивільного інтересу - «визнання договору дійсним» - не є ефективним засобом захисту, тобто таким, що не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Тобто, у даному випадку має місце невідповідність обраного позивачем за позовом способу свого захисту, способам, визначеним законодавством (зокрема, статтею 16 ЦК України), а отже у задоволенні позову у визнання договору міни дійсним слід відмовити.

Суд вважає належним способом захисту прав та інтересів позивачів звернення з позовом про визнання права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Оскільки вимога щодо визнання угоди дійною є такою, що задоволенню не підлягає, то вимоги щодо визнання часток у квартирі, як похідні позовні вимоги, також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.10,11,60,215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Бескровний Я. В.