Ухвала суду № 64631123, 01.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/60/17 Справа № 192/1530/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Відділ держаної виконавчої служби Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за рішенням суду, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2015 року до Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Відділ держаної виконавчої служби Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за рішенням суду.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - відділ державної виконавчої служби Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за рішенням суду задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 пеню по сплаті аліментів за рішенням суду на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, за період з 04 серпня 2014 року по 30 листопада 2015 року в сумі 3754 (три тисячі сімсот пятдесят чотири) гривні 61 копійка, відмовлено в задоволені решти позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі з 21 лютого 2004 року знаходились в зареєстрованому шлюбі згідно актового запису №06 по відділу реєстрації актів цивільного стану Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області, який було розірвано заочним рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили 14 жовтня 2014 року.

Від шлюбу є двоє спільних неповнолітніх дітей: донька ОСОБА_4, 23 червня 2004 року, та син ОСОБА_5, 06 серпня 2010 року, які згідно довідки Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області, акту обстеження помешкання від 16 лютого 2015 року, копій паспортів сторін та домової книги зареєстровані та проживали ІНФОРМАЦІЯ_5 в квартирі, яка належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_2, але після остаточного припинення між сторонами сімейно-шлюбних відносин з жовтня 2014 року проживають з відповідачкою по вул.Комарова, 19 в с.Гончарка Солонянського району Дніпропетровської області.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2015 року, яке набрало законної сили 20.06.2015 року, у цивільній справі №192/334/15-ц провадження 2/192/217/15 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнутих за рішенням суду аліментів на утримання неповнолітніх дітей, були встановлені та перевірені вищезазначені обставини по справі.

Оскільки зазначені обставини встановлені рішеннями суду, що набрали законної сили, та постановлено між тими ж сторонами, що приймають участь у розгляді цивільної справи, що знаходиться в провадженні суду, то ці обставини згідно ч.3 ст.61 ЦПК України повторно сторонами не доказуються.

Також було встановлено, що рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2013 року у цивільній справі №192/219/13-ц провадження №2/192/160/13, яке набрало законної сили 12 квітня 2013 року, з позивача ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання двох спільних неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4, 23 червня 2004 року, та сина ОСОБА_5, 06 серпня 2010 року, у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 04 лютого 2013 року до досягнення дітьми повноліття, при цьому при визначені розміру аліментів у твердій грошовій сумі судом було враховано матеріальне становище відповідача ОСОБА_3

15 квітня 2013 року на виконання даного судового рішення суду Солонянським районним судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист, який на період розгляду судом цивільної справи №192/334/15-ц провадження 2/192/217/15 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнутих за рішенням суду аліментів на утримання неповнолітніх дітей, знаходиться на виконанні у відділі державної виконавчої служби Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області, де за повторним зверненням 04 серпня 2014 року стягувача ОСОБА_2 07 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження №44331825.

Згідно довідки державної виконавчої служби Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області за даним виконавчим листом боржник ОСОБА_3 за період з 04 серпня 2014 року по 06 травня 2015 року мав заборгованість по сплаті аліментів в сумі 13624 гривні 02 копійки, аліменти сплачував періодично в сумі не більше 1000 гривень щомісячно.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнутих за рішенням суду аліментів на утримання неповнолітніх дітей - було зменшено розмір стягнутих за рішенням Солонянського районного суду від 01 квітня 2013 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів та стягнуто з ОСОБА_3, який народився 19 листопада 1979 року в місті Нестров Львівської області, на користь ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1127 гривень 00 копійок щомісячно на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дітьми повноліття. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зазначеного рішення суду вирішено, що після набрання зазначеного рішення суду законної сили було вирішено відкликати з відділу державної виконавчої служби Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 2000 гривень щомісячно на утримання дітей: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, починаючи з 4 лютого 2013 року до досягнення дітьми повноліття.

Після набрання зазначеного рішення суду законної сили Солонянським районним судом 23 червня 2015 року було видано виконавчий лист №192/334/15-ц провадження №2/192/217/15, на підставі якого за заявою представника боржника ОСОБА_3 від 26 жовтня 2015 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солонянського районного управління юстиції від 27 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження №449149490, а виконавче провадження №44331825 постановою державного виконавця від 27 жовтня 2015 року закінчено.

З матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем ВДВС Солонянського РУЮ неодноразово за заявами сторін виконавчого провадження видавались довідки про наявність заборгованості по сплаті боржником ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_2 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей як згідно виконавчого листа №192/219/13-ц провадження №2/192/160/13 від 15 квітня 2013 року, так і виконавчого листа №192/334/15-ц провадження №2/192/217/15 від 23 червня 2015 року, в тому числі в процесі даної цивільної справи.

Згідно довідки ВДВС Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області державним виконавцем остаточно визначено, що відповідач ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів згідно судового рішення на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей, в тому числі по виконавчому листу №192/219/13-ц провадження №2/192/160/13 від 15 квітня 2013 року за період з 04 серпня 2014 року по 19 червня 2015 року - в сумі 11 265 гривень 74 копійки, а по виконавчому листу №192/334/15-ц провадження №2/192/217/15 від 23 червня 2015 року за період з 20 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року - в сумі 1 161 гривня 49 копійок, а всього по двох виконавчих листах за період з 04 серпня 2014 року по 30 листопада 2015 року розмір заборгованості становить 12 427 гривень 23 копійки, при цьому спір щодо визначеного державним виконавцем розміру заборгованості на день розгляду справи судом між сторонами відсутній.

Згідно ст.180-182 СК України батьки зобовязані матеріально утримувати своїх неповнолітніх дітей, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст.183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, а ст.184 цього Кодексу передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, при цьому визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.196 СК України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до роз'яснень п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК України умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Згідно ст.360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно останніх правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 1 липня 2015 року (справа №6-94цс15), від 16 грудня 2015 року (справа №6-2696цс15) зазначено, що згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобовязань, які виникають у боржника щомісяця, то і пеня має триваючий характер і обраховується за прострочення кожного зобовязання окремо. Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обовязку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обовязку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Так, згідно наведених позивачем в позовних заявах розрахунків, неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітніх дітей за період з 04 серпня 2014 року по 30 листопада 2015 року розрахована від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, починаючи з місяця, коли виникла заборгованість, до 30 листопада 2015 року включно і становить 36007 гривень 98 копійок.

В той же час, згідно зазначених вище правових висновків Верховного суду України передбачено інший порядок розрахунку неустойки як відповідальності відповідача за прострочення сплати аліментів за рішенням суду: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Отже, суд першої інстанції вірно нарахував неустойку за прострочення сплати аліментів за рішенням суду у даній цивільній справі в наступному порядку: вересень 2014 року - 1275,74 х 30 х 1% = 382,80 гривень; жовтень 2014 року - 995 х 31 х 1%= 308,45 гривень; листопад 2014 року - 1500 х 30 х 1% = 310,00 гривень; грудень - 1000 х 31 х 1% = 310,00 гривень; січень 2015 року - 1500 х 31 х 1% = 465,00 гривень; лютий 2015 року - 2000 х 28 х 1% = 560 гривень; березень 2015 року - 995 х 31 х 1% = 308,45 гривень; квітень 2015 року - 1000 х 30 х 1% = 300 гривень; травень 2015 року - 1000 х 31 х 1% = 310 гривень; липень 2015 року - 1127 х 31 х 1% = 349,37 гривень; жовтень 2015 року - 34,49 х 31 х 1% = 10,54 гривень, а всього - у сумі 3754 гривні 61 копійка.

Задовольняючи частково позовні вимоги ,суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що з ОСОБА_3 , як платника аліментів за рішенням суду, необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_2, як стягувача, неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за рішенням суду у загальній сумі 3754 гривні 61 копійка, а в задоволенні решти позову необхідно відмовити.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно дост.212 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_6