Ухвала суду № 64631063, 31.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/634/17 Справа № 178/866/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року м. Дніпро

31 січня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором /а.с.2-3/.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2016 року заявлені позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2008 року, яка складається з: заборгованості за кредитом 14 000,23 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 8 148,63 грн., заборгованість за пенею та комісією - 750 грн., всього 22898, 86 грн. також вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с.71-72/.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для повторного розгляду в іншому складі суду, посилаючись на те, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с.185-191/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 28 лютого 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідачу був виданий кредит на споживчі потреби в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно з умовами спірного кредитного договору Позичальник зобовязаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, випустивши та надавши відповідачці кредитну картку Visa Classic із встановленим лімітом кредитних коштів в розмірі 500 грн., яку (картку) відповідач отримав та використав кредитні кошти в своїх цілях.

Відповідно до п. п. 3.2-3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Під час користування відповідачем кредитною карткою банком неоднократно змінювався кредитний ліміт, який станом на 25 липня 2011 року складав 14300 грн., що підтверджується відповідною довідкою наданою позивачем /а.с.112/.

З виписки по кредитному рахунку ОСОБА_2 вбачається, що у період з дати встановлення кредитного ліміту та по серпень 2014 року відповідач користувався кредитними коштами, шляхом зняття коштів в банкоматі та сплати платежів через інтернет. Останній внесений відповідачем платіж в рахунок погашення заборгованості був здійснений 21 липня 2014 року, яким частково було погашено існуючу заборгованість /а.с.113-139/.

Таким чином, відповідач користувався наданими йому кредитними коштами, проте зобовязання за спірним кредитним договором ним належним чином не виконувались в результаті цього, станом на 30 квітня 2015 року, боржник має заборгованість за кредитом в розмірі 24293, 80 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 14000, 23 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 8148, 63 грн.; заборгованість за пенею та комісією 750, 00 грн. а також штраф (фіксована частина) - 250,00 грн., штраф (процентна складова) 1144, 94 грн. /а.с.4-8/.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що виникла заборгованість по кредитному договору, у звязку з неналежним виконанням його умов, підлягає стягненню з відповідача без врахування суми штрафів (фіксованої та процентної складових), оскільки це покладення на відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і теж саме порушення договірного зобовязання, що суперечить вимогам ст.61 Конституції України./а.с.71-72/.

Встановивши зазначені обставини з урахуванням зібраних доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Посилання відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не було досліджено всіх обставин по справі, оскільки при ухваленні рішення не було враховано, що за його кредитною карткою були здійснені несанкціоновані транзакції, а саме були зняті грошові кошти в розмірі 4251, 57 грн. шляхом шахрайських дій третіх осіб, про що було повідомлено банк. Враховуючи, що зазначена сума могла вплинути на розмір виниклої заборгованості апелянт просить оскаржуване рішення суду скасувати, оскільки ним не булі враховані дані обставини.

Проте дані твердження колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки відповідачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження здійснення шахрайства по зняттю грошових коштів з його картки.

Разом з тим, ОСОБА_2 була надана відповідь банку на його звернення в якій зазначено, що успішне проведення оспорюваних транзакцій по карті можливе лише за умови знання персональних даних відповідача та даних картки. Також успішне проведення видаткових операцій по карті вимагало від її власника введення на платіжній сторінці інтернет не тільки номера платіжної картки і терміну її дії, а й спеціального тризначного коду безпеки платежів через інтернет (CVV), згідно вимог МПС Visa Internation і MasterCard. Даний код безпеки наноситься банком-емітентом на платіжну картку друкарським способом, а це значить що третя особа, яка фактично використовувала в мережі інтернет платіжну картку відповідача, мала інформацію про дані картки та персональні дані її власника, тоді як умовами договору закріплений обовязок відповідача не передавати дану інформацію третім особам. Відповідно до умов договору позичальник несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви клієнта про блокування картки, рахунку, на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

Таким чином, колегія приходить до висновку, що дані транзакції були здійснені відповідачем чи за його згодою, оскільки суду не було надано будь-яких доказів підтверджуючих обставин зазначених в апеляційній скарзі.

Щодо посилань апелянта про необґрунтований розмір кредитного ліміту слід зазначити, що відповідно до умов кредитного договору підписуючи його відповідач надав банку право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. В матеріалах справи міститься довідка банку з якого вбачається зміна кредитного ліміту з зазначенням дати його збільшення.

А відтак доводи апеляційної скарги про порушення процесуального та матеріального права є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення є правильним по суті, постановлене з дотриманням вимог матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

ОСОБА_3