Рішення № 64630592, 08.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/978/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Артеменка І.А., Черевка П.М.,

при секретарі Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2015 року у справі за позовом Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановила:

КП «ЖКС «Вузівський», зменьшивши позовні вимоги, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 2315 (дві тисячі триста п'ятнадцять) гривень 81 копійка, посилаючись на те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі вносив плату за житлово-комунальні послуги, внаслідок чого в період з 01 грудня 2012 року по 31 липня 2015 року перед КП «ЖКС «Вузівський» утворилась зазначена заборгованість, а тому вони вимушені звернутись до суду з даним позовом. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Представник КП «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в заяві, просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 30 листопада 2015 року позов не визнала, посилаючись на те, що житлово-комунальні послуги надавались неналежним чином, а тому просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. У подальшому в судове засідання не зявилась, повідомлялась належним чином, про причини неявки до суду не повідомила

Рішенням суду позов задоволений, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 2315 гривні 81 копійок, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 гривень 60 копійок.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень статті 305 ЦПК України, апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому справа розглянута у відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню тільки в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, у зв'язку з тим, що в іншій частині районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою КП «ЖКС «Вузівський» про склад сім`ї та реєстрацію. Будинок №146-Д по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі знаходиться на балансі та обслуговується КП «ЖКС «Вузівський», тобто відповідач є споживачем комунальних послуг, що надаються їй як мешканцю зазначеної квартири і будинку.

КП «ЖКС «Вузівський» здійснює функції виконавця робіт з утримання будинків, споруд і прибудинкової території, приймає на баланс житлові будинки, їх інженерне обладнання, укладає договір з ремонтно-експлуатаційними підприємствами, енерго-, водопостачальними та іншими спеціалізованими організаціями, які забезпечують функціонування систем життєзабезпечення будинків і прилеглої території. Оплату наданих житлово-комунальних послуг споживач повинен вносить на рахунок КП «ЖКС «Вузівський».

Незважаючи на той факт, що відповідач споживає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, сплата на надані послуги не здійснювалась в строк, який встановлено діючим законодавством, внаслідок чого в період з 01 грудня 2012 року по 31 липня 2015 року перед КП «ЖКС «Вузівський» утворилась заборгованість в сумі 2315 (дві тисячі триста п'ятнадцять) гривень 81 копійка, що підтверджується наданим розрахунком та складаються з: УБПТ - 1846 (одна тисяча вісімсот сорок шість) гривень 79 копійок, вивезення сміття «Союз» - 449 (чотириста сорок девять) гривень 52 копійки, вивезення сміття - 19 (девятнадцять) гривень 50 копійок.

Суд обґрунтовано прийняв до уваги той факт, що позивач неодноразово звертався до суду з відповідним вимогами щодо стягнення заборгованості в порядку наказного провадження, але ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2014 року судовий наказ від 01 серпня 2013 року було скасовано, також постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24 грудня 2014 року судовий наказ, виданий Київським районним судом м. Одеси 11 червня 2014 року повернуто стягувачеві. Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15 липня 2015 року року судовий наказ від 18 березня 2015 року, виданий Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 2044,26 гривень, скасований.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг відносяться, зокрема, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо).

Згідно зі ст. 14 зазначеного Закону ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірній основі.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором бо законом.

Частиною першою ст. 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі невиконання зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Твердження відповідача про те, що житлово-комунальні послуги надавались йому неналежним чином, дійсно не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначені обставини не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При таких обставинах, суд першої інстанції правильно вважав, що зменшені позовні вимоги КП «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши в цій частині всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу по суті у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та дійшов до правильного висновку що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржувані частині не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи і докази не спростовують вказані вище висновки суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи в частині вирішення справи по суті наявної заборгованості за кредитним договором.

Тому, на думку колегії суддів, справа в цій частині розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

В той же час, відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Так, колегія суддів не може погодитись з висновками суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 неодноразово наголошувала в своїх запереченнях на позов та заявах до суду про те, що є інвалідом 2-ї групи (а.с.25, 84-85), при цьому також була присутня в судовому засіданні 30.11.2016р. (а.с.80), однак, суд вказані твердження не перевірив, не витребував від неї докази, підтверджуючі її стан та групу інвалідності.

Тільки при подачі апеляційної скарги, відповідач надала копію довідки, з якої вбачається, що вона дійсно є інвалідом 2-ї групи безстроково з 03.08.2000р. (а.с.158).

Відповідно до ч.1 п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп.

П. 35. постанови № 10 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014р. передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 88ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, зважаючи на ту обставину, що відповідач звільнена діючим законодавством від сплати судового збору, тому рішення суду підлягає скасуванню тільки в частині стягнення судових витрат з відповідача, з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2015 року скасувати в частині стягнення судових витрат з відповідача ОСОБА_3.

Постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» до ОСОБА_2 про стягнення витрат по сплаті судового збору в розмірі 243 гривень 60 копійок відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий ОСОБА_4

Судді ОСОБА_5

П.М. Черевко