Ухвала суду № 64628178, 06.02.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/2146/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С.Л. Провадження № 22-ц/773/27/17 Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.

секретар - Кирилюк О.О.,

з участю пр-ка позивача - Мазурка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та стягнення коштів за апеляційними скаргами позивача - Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 07 вересня 2016 року відмовлено у первісному позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та у зустрічному позові ОСОБА_2 в даній справі.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати це рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення - про його задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати це рішення в частині відмови у зустрічному позові та ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення її позову.

Як позивач, так і відповідач в апеляційних скаргах посилаються на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не повідомив у визначеному договором порядку відповідача про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за договором, а тому відповідно до вимог ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» ця зміна є недійсною. Без зміни відсоткової ставки у ОСОБА_2 була відсутня заборгованість перед банком за кредитним договором, у зв'язку із чим у банку на момент звернення до суду не було права вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, а тому позов банку не підлягає до задоволення.

Також не підлягає до задоволення зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та стягнення коштів із заявлених нею підстав.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6, 627 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до ст.1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено кредитний договір № VOKVGK00001300 від 29.03.2007 року (а.с.31-33)/

Відповідно до пункту 7.1 цього договору банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 29.03.2007 року по 29.03.2027 року включно у вигляді непоновлювальної лінії в розмірі 13500 доларів США на наступні цілі: придбання житла у м.Ковелі, а також у розмірі 2704,46 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3; 2.2.7 цього договору зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 0,84% на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно пункту 6.2 даного договору. Періодом сплати є період з 25 по 31 число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 159,25 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди, комісії.

За змістом Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють умови надання кредиту.

На виконання зобов'язань за кредитним договором 30.03.2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно якого позичальник ОСОБА_2. передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.38-40).

Кошти у розмірі 13500 доларів США були отримані позичальником.

Кредит надавався на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності.

Пунктом 2.3.1 укладеного сторонами кредитного договору передбачене право банку при наявності відповідних підстав в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність змін до процентної ставки.

Позивач надав суду адресоване відповідачу повідомлення від 03.10.2008 року про підвищення процентної ставки з 01.11.2008 року до 13,20% на рік та реєстр № 30 про його відправлення. Однак, із наявної на реєстрі поштової відмітки вбачається, що таке повідомлення надсилалося лише 29.10.2008 року, тобто менше, ніж за 7 календарних днів до підвищення процентної ставки (а.с.101, 102).

Відповідач у суді першої інстанції категорично заперечила про отримання такого повідомлення, а позивач не довів протилежного.

Несвоєчасне надіслання такого повідомлення суперечить не тільки умовам укладеного сторонами кредитного договору (п.2.3.1), а й ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на жовтень 2008 року), згідно якої про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Покликання представника позивача у суді апеляційної інстанції, що відповідач знала про підвищення відсоткової ставки, оскільки продовжувала сплачувати кредит - не заслуговують на увагу, оскільки відповідач виконувала належним чином умови кредитного договору, які були визначені на дату його підписання, сплати більших сум щомісячних платежів не почала здійснювати і, крім того, у самому повідомленні банку від 03.10.2008 року про підвищення відсоткової ставки не зазначено, який же розмір щомісячного платежу має сплачуватися позичальником, починаючи з 01.11.2008 року.

Відповідно до вимог ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки висновком експерта встановлена відсутність заборгованості за кредитним договором на дату звернення позивача із позовом про її стягнення, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недійсність зміни банком відсоткової ставки з 01.11.2008 року у зв'язку із недотриманням умов для такої зміни та про відсутність підстав для задоволення позову.

Покликання позивача, як апелянта, що Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту були прийняті 10.05.2007 року, тобто пізніше, ніж був укладений кредитний договір - не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються умовами ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на березень 2007 року), яка передбачала надання такої інформації.

Згідно із ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідач ОСОБА_2 у своїх зустрічних вимогах недійсність кредитного договору обґрунтовувала тим, що вказаний правочин не відповідає положенням Закону України «Про захист прав споживачів», що виразилося у ненаданні їй банком у повному обсязі інформації про умови кредитування та у несправедливості умов договору.

Однак, такі доводи позивача спростовуються дослідженими судом доказами та положеннями законодавства.

Частинами 1, 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

В частині 4 статті 11 даного Закону зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством. У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

За змістом статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Судом встановлено, що умови укладеного між банком та відповідачем кредитного договору були погоджені сторонами у встановленому законом порядку і позичальник проти них не заперечувала, тобто договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України.

У кредитному договорі передбачені всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог законодавства. У договорі вказана сума кредиту, дата видачі кредиту, відсоткова ставка та її вид, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, право дострокового виконання зобов'язань за договором та його умови. Позичальник була ознайомлена з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Виконання банком зазначених умов підтверджено відповідачем, яка особисто підписала кредитний договір, чим засвідчила свою згоду з його умовами, в тому числі щодо валюти кредитування.. На момент укладення договору ОСОБА_2 не навела жодних зауважень щодо змісту цього правочину, не зверталася до банку з пропозиціями щодо викладення у певній редакції чи зміни умов договору.

Навпаки, із заповненої відповідачем у день отримання кредиту 29.03.2007 року анкети-заяви вбачається, що вона ознайомлена і згідна з умовами кредитування, які були надані їй банком у письмовій формі, про що ствердила своїм особистим підписом (а.с.14).

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку починається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто або через уповноважену особу або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані за договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

ОСОБА_2, отримавши грошові кошти у розмірі 13500 доларів США, тобто у валюті та у розмірі, який просила видати в анкеті-заяві від 29.03.2007 року (а.с.14), приступила до виконання договору і не скористалася передбаченим Законом України «Про захист прав споживачів» своїм правом відмовитися в односторонньому порядку від кредитного договору.

Крім того, в день підписання кредитного договору відповідач отримала його другий примірник, що надавало їй додаткову можливість детально вивчити його умови і у разі необхідності звернутися за правовою допомогою до спеціалістів, та у випадку незгоди з умовами кредитного договору - відмовитися від надання їй фінансових послуг.

Однак, відповідач не тільки не відмовилася від кредиту, але й на протязі усього часу виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, що є підтвердженням її повного усвідомлення наслідків укладеного нею договору.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що при підписанні кредитного договору банком були порушені її права позичальника як споживача, що умови договору були несправедливими, що споживач не була повідомлена про умови надання кредиту належним чином.

Покликання відповідача на те, що банк у розрахунку зазначає відсоткову ставку 10,08%, яка у договорі не зазначена та що умова договору про підвищення процентної ставки суперечить вимогам закону - не заслуговують на увагу і не можуть бути підставами для визнання кредитного договору недійсним.

Відсоткова ставка передбачена п.7.1 договору - 0,84% на місяць х 12 місяців = 10,08% річних.

На час укладення кредитного договору норми законодавства не містили заборони на підвищення в односторонньому порядку процентної ставки.

Щодо посилань відповідача на неможливість сплачувати передбачені договором суми у зв'язку із настанням кризи світової фінансової системи, то пункт 2.4.5 кредитного договору передбачає право позичальника при виникненні фінансових чи інших труднощів вносити банку клопотання про перенос строку платежу.

У судовому засіданні не встановлено порушення прав та інтересів відповідача ОСОБА_2 і нею не доведено, що укладені з банком договори суперечать нормам Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів» та інших норм законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних кредитного договору та як наслідок - договору іпотеки.

Виходячи з наведеного, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи та давши їм вірну правову оцінку, суд обґрунтовано відмовив також і у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи обох апеляційних скарг спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскарженого рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги позивача - Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді