Ухвала суду № 64625993, 08.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 р. Справа № 821/1327/16

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.,

при секретарі - Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.08.2016 р. №0009051305 про збільшення суми грошового зобов'язання на 6 654,76 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3 327,38 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2016 р. №000903130 в сумі 9 567,08 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2016 р. №0009041305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 956,71 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 року № 0009051305 про збільшення суми грошового зобов'язання на 6 654,76 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3 327, 38 грн.

Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2016 року № 000903130 в сумі 9 567, 08 грн.

Скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2016 року № 0009041305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 956, 71 грн.

Стягнуто з Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 551, 21 грн. шляхом безспірного списання.

В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та незаконного рішення суду.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.06.2016 р. контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_2, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

За результатами даної перевірки складено акт від 23.06.2016 року №519/21-03-13-05/НОМЕР_3, згідно якого встановлено порушення:

- п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено само зайнятою особою оподатковуваного доходу за 2014 р. на суму 44365,05 грн., що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 6654,76 грн.;

- п.2 ч.1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. №2464- VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" занижено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період на суму 9 567,08 грн.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що ОСОБА_2 неправомірно включено до складу витрат оренду плату за користування офісним приміщенням та неправомірне включення витрат на канцелярські товари до валових витрат.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення - рішення від 29.08.2016 р. №0009051305 про збільшення суми грошового зобов'язання на 6 654,76 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3 327,38 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2016 р. №000903130 в сумі 9 567,08 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2016 р. №0009041305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 956,71 грн.

Не погоджуючись із вищенаведеним оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що витрати, пов'язанні з орендою приміщення та витрати на канцелярію пов'язані зі здійсненням нотаріальної діяльності та правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат, а отже в даному випадку висновки контролюючого органу є протиправними.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ст. 32 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Ставки податку визначені у п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України).

В силу п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Згідно із абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Отже, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, доходи від якої оподатковуються за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

В свою чергу, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Як вбачається із матеріалів справи підставою для винесення спірних рішень слугувало встановлення податковим органом таких порушень, зокрема те, що ОСОБА_2 неправомірно включено до складу витрат оренду плату за користування офісним приміщенням та неправомірне включення витрат на канцелярські товари до валових витрат.

Щодо неправомірності включення до складу валових витрат - витрат по орендній платі, колегія суддів зазначає.

Як вбачається із матеріалі справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем орендується частина підвалу, який є нежитловим приміщенням.

Орендоване приміщення по вул. Декабристів, 14 в м. Херсон, використовувалась позивачем в якості адміністративно-офісного приміщення з 30.01.2014 р. В зазначеному приміщенні позивач розміщував своїх співробітників, офісну техніку, меблі, документи та здійснював передбачену статутом діяльність.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати, пов'язанні з орендою приміщення, в якому особа здійснює безпосередньо свою діяльність в будь-якому випадку є такими, що пов'язані з господарською діяльністю і повинні відноситись до складу валових витрат, оскільки для здійснення своєї господарської діяльності будь-якому підприємству необхідно мати офісне приміщення, телефонні лінії, техніку, тощо.

Доводи апелянта, що позивач не міг використовувати зазначене жиле приміщення для розташування офісу, оскільки відповідно до ст. 6 Житлового кодексу України, житлові приміщення можна використовувати лише для проживання громадян, для промислових же потреб - заборонено, колегія суддів вважає помилковими, оскільки наявність порушення в переоформленні статусу квартири можуть створити певну відповідальність для орендодавця, але не виключають понесені витрати платника податків по господарській операції - оренді приміщення з валових витрат останнього.

Щодо твердження апелянта про неправомірне включення позивачем до валових витрат коштів на придбання канцтоварів у ФОП ОСОБА_3, колегія суддів зазначає наступне.

Так, підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи у продовж 2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_2, для здійснення нотаріальної діяльності, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 закупалися канцтовари, а саме: папки картонні з зав'язками; папки вуса А4 пластикові з двома кишеньками; папка-сумка на блискавці А4 з ручкою; ручка на підставці; файли формату А4 ; стержні для ручки селеві; чинка кругла з контейнером; грифелі; олівці креслярські без гумки; нитка для зшивання; ручки кулькові; ручки кулькові автоматичні; чинка механічна; гумка; пакет.; папір білий А4 ; папір для нотаток; коректор з пензликом; скріпки трикутні; ножиці; калькулятор.

На всі канцелярські товари при їх покупці, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 видавала товарні чеки і видаткові накладні.

Колегія суддів зазначає, що нормами чинного ПК України не передбачено конкретного переліку витрат для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлюється Законом "Про нотаріат", абзацом другим статті 3 якого визначено, що нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової та творчої, у вільний від роботи час.

Тобто, виходячи з вище зазначеного, витрати нотаріуса визначаються виключно зі здійснення ним нотаріальної, а не ніякої іншої - підприємницької, адвокатської і т.п. діяльності.

Міністерство юстиції України своїми листами від 02.02.2006 №31-35/20 та від 23.02.2012 №13.1-17/74 визначило примірний перелік витрат приватного нотаріуса. Серед яких придбання канцелярського приладдя, архівних папок, твердого картону, канцелярського паперу, орендна плата та комунальні платежі, у разі користування приміщенням у якості робочого місця нотаріуса, та ін. Як правову підставу для такої позиції Мін'юст називає норми Закону України "Про нотаріат", Правил ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Мін'юсту від 22.12.2010 № 3253/5.

Отже, перелічені вище канцелярські товари пов'язані з організацією роботи нотаріуса, є необхідними для забезпечення законності та професійності діяльності нотаріуса та випливають з вимог чинного законодавства і повинні бути відображені у податковому обліку.

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або Машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Це вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні облікові документи. Такі реквізити в облікових документах як одержувач та платник (покупець) не є обов'язковими в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому їх відсутність, за умови дотримання всіх інших обов'язкових реквізитів, не може ставити під сумнів дійсність (чинність) первинних документів.

Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку висновки контролюючого органу є протиправними, а включення позивачем витрат на канцелярію в розмірі 765,05 гр. до валових витрат є правомірним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення - рішення від 29.08.2016 р. №0009051305, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2016 р. №000903130 та рішення від 29.08.2016 р. №0009041305 про застосування штрафних санкцій, є протиправними та підлягають скасуванню.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко