Ухвала суду № 64624934, 09.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 755/2746/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1761/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Марцинкевич В.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

9 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Прокопчук Н.О., Шкоріної О.І.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 3 березня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення Третейського суду при асоціації Український банків від 5 жовтня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 3 березня 2016 року заяву про скасування рішення Третейського суду при асоціації Український банків від 5 жовтня 2015 року задоволено.

Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації Українських банків у справі №1634/15 від 5 жовтня 2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 4315108,17 грн. та третейський збір у розмірі 25500 грн.

Не погодившись з рішенням суду, представник ПАТ «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив суд ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у лютому 2016 року заявник звернувся до суду із заявою про скасування рішення Третейського суду при асоціації Українських банків від 5 жовтня 2015 року по справі № 1634/15 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу, посилаючись в обґрунтування заяви на те, що справа в якій було прийнято рішення не підвідомча третейському суду, оскільки спори щодо захисту прав споживачів , у тому числі споживачів послуг банку не розглядається третейським судом. Крім того рішення по справі заявником отримано не було, що стало причиною пропущення строку на оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, 5 жовтня 2015 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків ухвалено рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено, стягнено заборгованість в розмірі 4315108,17 грн. та третейський збір в розмірі 25500 грн.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом.

Рішення третейського суду може бути оскаржено стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» ч.1 ст. 6 доповнено п. 14 згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

За ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту , відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку що спори між кредитодавцем та позичальником за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання так і під час виконання такого договору , відповідно до п.14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду , оскільки цим законом від 03.02.2011 року виключено з компитенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Задовольняючи заяву про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Українських банків від 5 жовтня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень п. 14 ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» справа не підсудна третейському суду.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що заявником пропущено строк для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, оскільки ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року поновлено строк для подання заяви про скасування рішення третейського суду від 5 жовтня 2015 року, зазначена ухвалу оскарженню не підлягає.

Також колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно задоволено заяву, так як при розгляді справи в третейському суді жодних заперечень з боку заявника не подавалось, з огляду на наступне.

Статтею 389-5 ЦПК України визначений вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийняте рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Зазначений перелік підстав для скасування рішення третейського суду є вичерпним і закон не передбачає його розширеного тлумачення.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Оскільки ОСОБА_4 є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, а тому третейському суду, в силу положень п. 14 ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», така справа не підвідомча.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції.

Як вбачається з умов кредитного договору, грошові кошти надані ОСОБА_3 для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, для фінансування будівництва житла, а тому, з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів» і роз'яснень, що викладені в рішенні Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, вказаний договір є договором споживчого кредиту, а ОСОБА_4 є споживачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування рішення Постійно діючого третейського суду від 5 жовтня 2016 року.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду обґрунтовані, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303,307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 3 березня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді