Ухвала суду № 64624883, 07.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

при секретарі - Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Корпоративного недержавного Пенсійного фонду Національного банку України, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брагіна НаталіяВікторівна про визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року позивачка звернулася із позовом, в якому зазначила, що 29 вересня 2014 року між Корпоративним недержавним Пенсійним фондом Національного банку України та від її імені за довіреністю ОСОБА_4, як майновим поручителем ТОВ «Ріал Істейт БізнесГрупп» було укладено договір іпотеки.

Предметом іпотеки є належні на праві власності позивачці нежитлове приміщення 40 загальною площею 211,1 кв.м. та нежитлове приміщення 41 загальною площею 19,2 кв.м., які знаходяться за адресою:АДРЕСА_1.

30 липня 2015 року позивачці стало відомо, що відповідачем, на підставі вказаного договору іпотеки, було зареєстровано на себе право власності на нежитлове приміщення 40 по АДРЕСА_1 загальною площею 211,1 кв.м..

Посилаючись на те, що договір іпотеки від 29 вересня 2014 року було вчинено внаслідок обману позивачки з боку ОСОБА_4, сама позивачка не мала наміру передавати в іпотеку вказані нежитлові приміщення, а довіреність від 13 серпня 2014 року була видана ОСОБА_4 лише для здачі належної позивачці нерухомості в оренду та отримання коштів. Крім того, позивачка зазначає, що не отримувала від відповідача письмової вимоги щодо несплати ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» грошових коштів, а також не отримувала листа щодо рішення прийняти предмет іпотеки у власність.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України, ст. 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просила визнати недійсним договір іпотеки від 29 вересня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №1934, укладений між ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 та Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України, скасувати державну реєстрацію права власності Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України від 30 липня 2015 року, номер запису 10984257 на нежитлове приміщення в літ «А», загальною площею 211,1 кв.м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, приміщення №40, а також просила стягнути з відповідача на свою користь судовий збір. (т.1 а.с.1а-1в)

Відповідач проти заявлених вимог заперечував. (т.1 а.с.49-55)

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Корпоративного недержавного Пенсійного фонду Національного банку України, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брагіна Н.В. про визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення відмовлено, скасовано забезпечення позову - арешт нежитлового приміщення в літ «А» загальною площею 211,1 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_1, приміщення №40 та нежитлове приміщення в літ «А» загальною площею 19,2 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_1, приміщення №40, застосоване ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року. (т.2 а.с.59, 63-66)

В апеляційній скарзі позивачка посилалася на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначила, що суд не врахував вимог законодавства, обставин та доказів по справі, якими обґрунтовані заявлені вимоги і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. (т.2 а.с.69-75)

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що у справі є докази. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брагіна Н.В. подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності. (т.2 а.с.97-102)

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що 29 вересня 2014 року між Корпоративним недержавним Пенсійним фондом Національного банку України та ОСОБА_7, від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_4, був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В.(т. 1 а.с. 15-22, 137-147)

Право ОСОБА_4 підписати вищевказаний Договір підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю від 13 серпня 2014 року, за якою ОСОБА_4 діючи від імені ОСОБА_1 мала право розпорядження усім належним ОСОБА_1 рухомим та нерухомим майном, у т.ч. передавати його в іпотеку.(т. 2 а.с. 23-28)

За вказаним договором ОСОБА_7 як майновий поручитель виконання зобов'язань ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп», розмір основного зобов'язання - 36 824 000 грн. Облігації на загальну суму - 36 824 000 грн. кінцевим терміном виконання до 15 грудня 2018 року, у забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення та належній сплаті відсоткового доходу за Облігаціями, що викладені в п. 1.2 цього Договору, передала в іпотеку Корпоративному недержавному Пенсійному фонду Національного банку України (Іпотекодержатель) належні позивачці на праві власності нежитлові приміщення в літ. «А», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення № 40 загальною площею 221.1 кв.м. та приміщення № 41 загальною площею 19.2 кв.м.(т. 1 а.с. 3-14, 57-91, 148-171, 207-249 т. 2 а.с. 1-10)

За пунктами 5.1-5.4 вищевказаного Договору передбачено право Іпотекодержателя задовольнити вимоги шляхом передачі останньому права власності на предмет іпотеки.

Відповідач Корпоративний недержавний Пенсійний фонд Національного банку України направив вимогу боржнику і поручителю про усунення порушень і виконання зобов'язання, отримання такої вимоги поручителем ОСОБА_1 підтверджується доказами по справі.(т. 1 а.с. 87-90)

30 липня 2015 року та 03 листопада 2015 року, на підставі вищевказаного Договору іпотеки, за відповідачем Корпоративним недержавним Пенсійним фондом Національного банку України було зареєстровано, відповідно, право власності на нежитлове приміщення 40 по АДРЕСА_1 загальною площею 211,1 кв.м. та нежитлове приміщення 41 по АДРЕСА_1 загальною площею 19.2 кв.м. (т.1 а.с.31-34, 92)

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.(ст. 216 цього Кодексу)

Частиною 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Звертаючись до суду з позовом, правовою його підставою ОСОБА_1 зазначала ст. 230 ЦК України, а саме видаючи довіреність, вважала, що ОСОБА_4 на підставі вказаної довіреності буде здавати належне позивачці майно в оренду з метою отримання прибутку і вимог визнання недійсним оспорюваного правочину (довіреності) з посиланням на ст. 225 ЦК України в цьому провадженні не заявляла.(т. 1 а.с. 1а-1в)

Доводи апелянта спростовуються змістом виданої нею довіреності, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 розпоряджатись усім належним ОСОБА_1 рухомим та нерухомим майном, у т.ч. передавати його в іпотеку.(т. 2 а.с. 23-28)

Письмової заяви про зміну позовних вимог відповідно до ст. 31, ч. 1 ст. 119 ЦПК України позивачка та її представник не подавали.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Оскільки підставою позову є визнання недійсним оспорюваного Договору іпотеки, як укладеного внаслідок обману (ст. 230 ЦК України), і позивачка в цьому провадженні не заявляла про визнання недійсною підписаної нею довіреності від 13 серпня 2014 року, у т.ч. з посиланням на ст. 225 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для призначення судової психіатричної експертизи для встановлення можливості ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. (т. 2 а.с. 44-58)

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 завчасно і належним чином були сповіщені про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибули.(т. 2 а.с. 97-102)

На виконання положень частини 4 ст. 10 ЦПК України, колегія суддів роз'яснила і забезпечила право реалізації процесуальних прав в суді апеляційної інстанції, у т.ч. заявити про призначення експертизи, проте вказаного клопотання заявлено не було, не зазначено такого і в поданій апеляційній скарзі. З огляду на положення ст.ст. 10-11, частини 1 ст. 303 ЦПК України, з власної ініціативи колегія суддів не вправі вирішувати питання про призначення експертизи.

Передбачених законом підстав недійсності оспорюваного правочину, як і порушення прав позивачки його укладанням, в цьому провадженні позивачкою не доведено.

Враховуючи вищевикладені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав задоволення позову.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

О.Ф.Мазурик

Л.Д.Махлай

Справа № 22-ц/796/1084/2017

Унікальний номер 761/2984/16-ц

Головуючий у першій інстанції - Притула Н.Г.

Доповідач Левенець Б.Б.