Ухвала суду № 64624775, 08.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року м. Київ К/800/24150/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 р.

у справі № 804/6903/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Картсервіс Плюс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Картсервіс Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Картсервіс Плюс») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська), в якому просило суд: - визнати протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо відмови в прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітній (податковий) період жовтень 2014 року, а уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітній (податковий) період жовтень 2014 року визнати таким, що прийнятий датою його фактичного отримання, тобто 06.05.2015 р.; - зобов'язати ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська відобразити показники (дані) уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітній (податковий) період жовтень 2014 року в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку ТОВ «Картсервіс Плюс».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період жовтень 2014 року, а уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітний (податковий) період жовтень 2014 року визнано таким, що прийнятий датою його фактичного отримання, тобто 06.05.2015 р.; вирішено питання про судові витрати; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Картсервіс Плюс» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська. 13.12.2013 р. між ТОВ «Картсервіс Плюс» та ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська укладено договір № 180720131 про визнання електронних документів.

06.05.2015 р. позивачем на адресу податкового органу було надіслано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітній (податковий) період жовтень 2014 року. Однак, електронною квитанцією № 1 06.05.2015 р. позивача повідомлено, що документ не прийнято у зв'язку з тим, що на дату подання звіту підприємство не є платником податку на додану вартість.

Вказані обставини слугували підставою для звернення ТОВ «Картсервіс Плюс» з позовом до суду у даній справі.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Згідно із пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, єдиною підставою для неприйняття декларації (в тому числі уточнювальної) є її невідповідність вимогам статті 48 Податкового кодексу України, в разі неприйняття податкової декларації податковий орган зобов'язаний надати платнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем не було прийнято у відношенні позивача письмового рішення (повідомлення) про неприйняття його податкової уточнюючої декларації з податку на додану вартість за період жовтень 2014 року, натомість позивачу надіслано лише квитанцію про неприйняття декларації, що не відповідає приписам статей 48-49 Податкового кодексу України.

При цьому, поданий позивачем податковий уточнюючий розрахунок за жовтень 2014 року містить всі необхідні реквізити та позначки визначені податковим законодавством, підставою для його неприйняття слугувала лише відсутність реєстрації ТОВ «Картсервіс Плюс» як платника податку на додану вартість станом на час його подання, а саме 06.05.2015 р.

Так, податкове законодавство пов'язує обов'язок подання платників податку податкової звітності з податку на додану вартість в разі їх реєстрації як платників податку на додану вартість, в той же час, вказана реєстрація зумовлює права та обов'язки платника подавати звітні податкові декларації з податку на додану вартість за поточні періоди. Разом з тим, в даному випадку, позивачем було подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість, який стосувався минулого податкового періоду, а саме жовтень 2014 року, в якому позивач мав статус платника податку на додану вартість, та податкова звітність за який прийнята відповідачем.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 р. у справі № 804/6903/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Ю.І. Цвіркун