Ухвала суду № 64624756, 02.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року м. Київ К/800/7537/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Донця О.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Амбросія» до Одеської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Амбросія» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, у якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17 жовтня 2015 року № 500040001/2015/410075/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2015/00137.

Позов мотивований тим, що митним органом протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів (індійський білий середньозерний рис), що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, позов задоволено, оскаржуване рішення митного органу та відповідну картку відмови скасовано.

У поданій касаційній скарзі Одеська митниця ДФС, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП «Національні традиції», яке відповідно до умов договору № 29/07-15 про надання послуг по декларуванню товарів взяло на себе зобов'язання надати ТОВ «Амбросія» послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, 17 жовтня 2015 року звернулося до Одеської митниці ДФС з митною декларацією № 500040001/2015/012377 для митного оформлення (випуску) товарів, які поставлено згідно контракту, укладеного між позивачем та SAFECHEM INDUSTRIES, відповідно до умов якого останнє взяло на себе зобов'язання поставити ТОВ «Амбросія» товари в асортименті, а позивач зобов'язався оплатити товар згідно з умовами цього контракту.

Відповідно до пунктів 1, 2 контракту поставка товару за ним здійснюється у повній відповідності з «Інкотермс 2010», а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються сторонами в рахунку-фактурі.

Партія товару, яку поставлено на виконання умов та за митним оформленням (випуском) якої ПП «Національні традиції» звернулось до митниці, поставлялася на умовах, визначених інвойсом від 21 серпня 2015 року № SI/AM25/1516, відповідно до якого товар поставляється за базисом поставки СІF Іллічівськ «Інкотермс 2010». Тобто, постачальник узяв на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Згідно з пунктом 1 контракту загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.

Виходячи з інформації, зазначеної в інвойсі від 21 серпня 2015 року № SI/AM25/1516 та пакувальному листі до зазначеного інвойсу, партія товару, яка підлягає поставці складається з індійського білого середньозерного рису, загальною кількістю 2000 мішків та загальною вартістю 18000,00 доларів США.

Визначений інвойсом товар передано перевізнику MEDITERRANEAN SHIPPING COMPANY S.A., що підтверджується коносаментом від 28 серпня 2015 року № MSCUID 317542.

Кількість і вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковою накладною від 21 серпня 2015 року № SI/21/08/5, яка визначає, що на виконання контракту буде здійснено поставку, а саме: індійського білого середньозерного рису загальною кількістю 2000 мішків та загальною вартістю 18000,00 доларів США.

До порту призначення товар прибув у вересні 2015 року. У порту призначення (м. Іллічівськ) товар отримано позивачем та передано перевізнику ПП «Інтервід» для доправлення до міста призначення.

З метою митного оформлення імпортованого товару, ПП «Національні традиції» 17 жовтня 2015 року подало до митниці митну декларацію, в якій заявило митну вартість товару за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом подано: контракт від 21 липня 2015 року № 201507; міжнародні товарно-транспортні накладні від 15 жовтня 2015 року №№ 3119, 7992; коносамент від 28 серпня 2015 року MSCUID 317542; калькуляцію від 17 серпня 2015 року № SI/17/08/15; інвойс від 21 серпня 2015 року SI/AM25/1516; пакувальний лист до Інвойсу від 21 серпня 2015 року № SI/AM25/1516; видаткова накладна від 21 серпня 2015 року SI/21/08/5; звіт про оцінку майна від 16 жовтня 2015 року № Б-15/10/15/01; лист від 14 вересня 2015 року № SI/AM25/1516/2; прайс-лист від 21 серпня 2015 року; платіжні доручення від 05 жовтня 2015 року № 5 та від 12 жовтня 2015 року № 8.

За результатом опрацювання митної декларації митним органом сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів та прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, якими митна вартість визначена за резервним методом.

Підставою для проведення коригування митної вартості товарів, поставлених на виконання умов контракту, стала відсутність, на думку митного органу, у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Не погодившись із зазначеним рішенням митниці та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із протиправності оскаржуваної картки відмови та рішення митного органу про коригування митної вартості товару як таких, що прийняті за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Під час судового розгляду та в касаційній скарзі відповідач стверджував, що позивача під час спірного декларування повідомлено про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості. Втім, як установлено судом апеляційної інстанції, доказів витребування у позивача додаткових документів митниця ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи, не надала. У свою чергу, за змістом частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, правом витребувати від декларанта додаткові документи митний орган не скористався, тоді як судами попередніх інстанцій, із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, якими підтверджено вартість імпортованого товару, а митний орган не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодного доказу, які би свідчили про наявність розбіжностей, які не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості товару, заявленої позивачем під час митного оформлення, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо зауважень митниці суди встановили, що у митній декларації країни відправлення загальна вартість та умови поставки вказані на умовах ЕСІF, а у інвойсі загальна вартість та умови поставки вказані на умовах СІF, тоді як у Інкотермс-2010 відсутні такі умови поставки як ЕСІF, тому це є технічною помилкою.

Крім того, поставка товару на умовах СIF Іллічівськ (вартість, страхування і фрахт) «Інкотермс 2010» передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листом постачальника від 14 вересня 2015 року № SІ/АМ25/1516/2, в якому чітко визначається, що вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказаної у Інвойсі. Крім того, про включення до ціни товару вартості фрахту свідчить і калькуляція від 17 серпня 2015 року № 81/17/08/15.

Оскільки умови поставки за базисом СIF (вартість, страхування і фрахт) «Інкотермс 2010» передбачають обов'язок страхування товару, постачальником здійснювалося морське страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, що підтверджується страховим полісом від 28 серпня 2015 року № Р689972646.

За змістом частини другої статті 55 Митного Кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, визначено, що митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Між тим, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказав конкретні обставини, які викликали у митного орану відповідні сумніви, та не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару.

Крім того, спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на невідповідність такого рішення вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною договору, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавались обчисленню, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного рішення митного органу і картки відмови та наявності підстав для їх скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підпис)

(підпис)

(підпис)

Згідно з оригіналом.

Помічник судді О.А. Сідак