Ухвала суду № 64624742, 06.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

К/800/2877/17

06 лютого 2017 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Донець О.Є., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Семенівського районного суду Чернігівської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, в якому просила: визнати рішення Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області № 3 від 15 серпня 2016 року щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком протиправним; зобов'язати Новгород-Сіверське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області продовжити здійснювати їй з 01 серпня 2016 року нарахування та виплату пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до частини 2 статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка їй була призначена з 18 липня 2016 року.

Постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2016 року позов було задоволено повністю. Визнано рішення Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області № 3 від 15 серпня 2016 року щодо відмови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку протиправним. Зобов'язано Новгород-Сіверське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області здійснити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 серпня 2016 року нарахування та виплату пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до частини 2 статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку ОСОБА_1 мала отримувати з 18 липня 2016 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України було задоволено повністю. Постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті-пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Судами встановлено. що ОСОБА_1 18 липня 2016 року було призначено пенсію за віком на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Семенівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 3 від 15 серпня 2016 року було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки пенсійний вік останній не може бути зменшено на 6 років за наслідками додавання періодів проживання у різних зонах радіоактивного забруднення.

Згідно із абз. 5 частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Крім цього, відповідно до абз. 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Як було встановлено судами, ОСОБА_1 загалом працювала або проживала у зоні гарантованого добровільного відселення 03 роки 09 місяців 04 дні, у тому числі: станом на 01 січня 1993 року - 03 роки 05 місяців 04 дні; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 24 роки 07 місяців 14 днів, у тому числі станом на 01 січня 1993 року - 03 роки 02 місяці 06 днів.

Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші.

На дату звернення до Управління із відповідною заявою ОСОБА_1 виповнилося 51 рік 6 днів.

Отже, згідно вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік позивача становить 60 років, а з урахуванням максимально можливого зменшення пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 54 роки.

Оскільки, станом на дату звернення до Управління права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач не мав, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відмовляючи у задоволенні заяви про призначення пенсії, Управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішеннь, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.Є. Донець