Ухвала суду № 64624429, 02.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року м. Київ К/800/1220/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Донця О.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Одеської митниці ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Таврія-В» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, за участю третьої особи - ГУДКСУ в Одеській області, в якому просило:

визнати протиправними (неправомірними) дії Одеської митниці ДФС щодо оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 02 квітня 2015 року № 500060001/2015/00089 та дії щодо визначення митної вартості товару згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів від 02 квітня 2015 року № 500060001/2015/610033/2;

визнати протиправною (незаконною) та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 02 квітня 2015 року № 500060001/2015/00089;

визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02 квітня 2015 року № 500060001/2015/610033/2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товару (взуття), що ввозився на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування та складено відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року та прийнято рішення про часткове задоволення позову, яким: визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 02 квітня 2015 року № 500060001/2015/00089, прийняту Одеською митницею ДФС; визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02 квітня 2015 року № 500060001/2015/610033/2; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Одеська митниця ДФС, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09 лютого 2015 року позивач (покупець) та GUANGZHOU SHOES YUEHUA CO., LTD., Китай (продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт № 154, згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю товар на умовах поставки FOB-морський порт (Інкотермс 2010), у кількості, якості, асортименті і за ціною, вказаною в Проформі-Інвойсі, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити товар на умовах обумовлених цим контрактом.

З метою митного оформлення імпортованого відповідно до умов названого контракту товару (взуття 32171 пара; торговельна марка - Loufu; виробник GUANGZHOU YUEHUA SHOES CO., LTD.; країна виробництва Китай, УКТ ЗЕД 6402993900), ТОВ «Таврія-В» подало митному органу митну декларацію від 02 квітня 2015 року № 5000600001/2015/007628.

На підтвердження митної вартості товару позивач до митної декларації додав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 154 від 09 лютого 2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація № 1 від 09 лютого 2015 року; рахунок фактура (інвойс) № ТА14015 від 09 лютого 2015 року; банківський платіжний документ, що стосується товару, від 23 березня 2015 року; коносамент від 16 лютого 2015 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 16 лютого 2015 року; пакувальний лист від 09 лютого 2015 року; навантажувальний документ № 142 від 23 березня 2015 року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2761 від 16 лютого 2015 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 16 лютого 2015 року; сертифікат про походження товару загальної форми № 15С4403В5770/00387 від 09 березня 2015 року; копія митної декларації країни відправлення № 000000001006935653 від 10 лютого 2015 року.

У зв'язку з виникненням сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, ризику щодо можливого заниження митної вартості за результатами спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, на етапі перевірки митної вартості товару, відповідачем було відмовлено позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на те, що подані декларантом документи містять розбіжності та неточності, а саме: п.1.4.8 контракту № 154 від 09 лютого 2015 року передбачено надання продавцем експортної декларації - копії, завіреної уповноваженим органом країни-продавця, та прайс-листа, які відсутні у наданому пакеті документів, а надана лише незавірена копія декларації країни-експортера; в копії декларації країни-експортера вказані інші коди товару (група 6402), але партія розбита по трьох кодах; вага товару різниться від заявленої в ТСД (в копії митної декларації країни відправлення зазначена вага брутто 11094 кг., а в коносаменті та пакувальному листі - 11097 кг).

У зв'язку з викладеними митницею у ТОВ «Таврія-В» витребувано додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лиси) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

02 квітня 2015 року митний орган сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від № 500060001/2015/00089 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610033/2, згідно з яким митна вартість групи товарів змінена у бік збільшення внаслідок застосування резервного методу визначення митної вартості, замість застосованого позивачем основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із правомірності спірних дій митниці та прийнятих нею рішення та картки відмови.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем під час митного оформлення надано необхідний пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, заявленої позивачем за основним методом.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею

220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Приведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Судом апеляційної інстанції, з посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. При цьому, подані документи, копії яких наявні у справі, містять усі відомості, необхідні для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Так, щодо зауважень про те, що у копії декларації країни-експортера вказані інші коди товару (група 6402), але партія розбита по трьох кодах, а також вага товару різниться від заявленої в ТСД, суд апеляційної інстанції встановив, що у митній декларації країни відправлення експортером вказано код товару « 6402». Вказуючи в митній декларації код товару 6402 99 39 00 декларант керувався нормами Закону України «Про Митний тариф України», яким визначено основні правила інтерпретації УКТЗЕД.

У митній декларації країни відправлення та у митній декларації перші чотири цифри « 6402» повністю співпадають, тобто визначена одна товарна група.

При цьому, у статті 69 Митного кодексу України закріплене право митного органу самостійно класифікувати товари у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів, тоді як у даному випадку будь-яких рішень щодо іншої класифікації товарів митний орган не приймав.

Що стосується посилань митного органу на різницю у вазі товару від заявленої в товаросупровідних документах, суд апеляційної інстанції зазначив, що зазначена у митній декларації вага нетто (вага товару, за вирахуванням маси упаковки), повністю співпадає з ваго товару нетто, що зазначена в копії митної декларації країни відправлення, а саме - 10197 кг, а також з вагою товару, що зазначена у пакувальному листі від 09 лютого 2015 року. Вага брутто (загальна маса товару з упаковкою), що зазначена в Митній декларації та вага брутто, що зазначені в пакувальному листі від 09 лютого 2015 року та коносаменті № 8Н21763876 від 16 лютого 2015 року, також співпадають - 11097 кг.

Крім того, колегія суддів зауважує, що спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретні факти, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою цієї ж статті у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення ціни товару за ціною договору, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавались обчисленню, та необґрунтованість її коригування виключно з підстав не підтвердження вартості перевезення, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення митного органу і картки відмови та наявності підстав для їх скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині, яка є предметом касаційного перегляду.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: