Постанова № 64622861, 30.01.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р. Справа № 917/1608/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, (вх.№3464 П) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.16 у справі № 917/1608/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат с.Розсошенці Полтавського району", с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області,

про стягнення 913 094,15 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, звернулось до господарського суду Полтавської області до відповідача - Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат с.Розсошенці Полтавського району", с.Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області, з позовною заявою, в якій просив стягнути 913 094,15 грн. заборгованості за договором №4039/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 23.12.2014р., у тому числі 232 000 грн. основного боргу, 431 628,64 грн. пені, 33 366,34 грн. 3% річних, 216 099,17 грн. інфляційних, з посиланням на те, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої договірні зобов'язання, внаслідок чого ним заявлені до стягнення заборгованість з неоплаченого природного газу, пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.12.2016 року у справі №917/1608/16 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат с.Розсошенці Полтавського району" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 145 000,00 грн. основного боргу, 215 814,32 грн. пені, 216 099,17 грн. інфляційних, 33 366,34 грн. 3% річних, 13 441,41 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині вимог про стягнення 70 000,00 грн. боргу - провадження у справі припинено. В іншій частині - у позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції частково не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у стягненні 215814,32 грн. пені, та прйняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 215814,32 - пені, у стяненні яких відмовлено; в іншій частині рішення просить залишити без змін.

У апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір пені, без урахування всіх обставин справи.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 23.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) (позивач) та Комунальним підприємством "Житлово-комунальний комбінат с.Розсошенці Полтавського району" (покупець) (далі-відповідач) був укладений договір № 4039/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- п.1. Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ (далі - газ), ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

- п. 2.1. Продавець передає Покупцю з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 1300,0 тис.куб.м.;

- п.6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

- п.7.2. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

- п.9.3. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

- п. 11.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року включно, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Сторони додатковими угодами № 1-5 до договору неодноразово змінювали ціну газу.

Позивач вказує, що на виконання п. 2.1. Договору він поставив протягом січня 2015р. - грудня 2015р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 179 646,12 грн.

В підтвердження поставки позивачем надані акти приймання - передачі природного газу від 31.01.15р. на суму 284 860,97 грн., від 28.02.15р. на суму 250 655,51 грн., від 31.03.15р. на суму 207 718,98 грн., від 30.04.15р. на суму 125 706,71 грн., від 31.05.15р. на суму 353,33 грн., від 31.10.15р. на суму 289 327,24 грн., від 30.11.15р. на суму 444 878,13 грн., від 31.12.15р. на суму 576 145,25грн. (копії актів додані до позовної заяви).

Позивач зазначив, що на момент подачі позову відповідачем частково сплачено суму основного боргу з порушенням строку, визначеного п.6.1. Договору, заборгованість складає 232000,00 грн., станом на 08.12.2016р. сума основного боргу становить 145000,00 грн., останній платіж, який врахований позивачем, здійснено згідно платіжного доручення № 179 від 21.11.2016р.

Суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору № 4039/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 23.12.2014р., кореспондуючи права та обов'язки його сторін, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України).

За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором № 4039/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 23.12.2014р. в частині передання відповідачу природного газу на підставі актів приймання - передачі природного газу від 31.01.15р. на суму 284 860,97 грн., від 28.02.15р. на суму 250 655,51 грн., від 31.03.15р. на суму 207 718,98 грн., від 30.04.15р. на суму 125 706,71 грн., від 31.05.15р. на суму 353,33 грн., від 31.10.15р. на суму 289 327,24 грн., від 30.11.15р. на суму 444 878,13 грн., від 31.12.15р. на суму 576 145,25грн., на загальну суму2 179 646,12 грн.

В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором оплатив вартість отриманого природного газу частково та з порушенням строків, визначених п.6.1. договором, що відображено в сальдо та в довідці по операціях щодо покупця.

Як зазначалося вище, за даними позивача, на момент подачі заборгованість відповідача перед позивачем склала 232 000,00 грн. (згідно поштового штемпеля на конверті позовна заява направлена 03.10.2016р.).

Проте, як вбачається з доданої до позову довідки по операціях щодо покупця, останній платіж враховано за 29.07.2016р. З наданих відповідачем доказів часткової сплати основного боргу вбачається, що при визначенні ціни позову позивачем не враховані здійснені відповідачем платежі до подачі позову платіжним дорученням № 484 від 16.08.2016р. на суму 11000,00 грн., платіжним дорученням № 502 від 25.08.2016р. на суму 7000,00 грн., платіжним дорученням № 509 від 01.09.2016р. на суму 7000,00 грн. (копії платіжних доручень додані до відзиву).

Крім того, після подання позову, відповідачем частково сплачено суму основного боргу платіжними дорученнями №620 від 21.10.2016р. на суму 20000,00 грн., №640 від 01.11.2016р. на суму 20000,00 грн., №686 від 10.11.2016р. на суму 10000,00 грн., №692 від 11.11.2016р. на суму 10000,00 грн., №719 від 21.11.2016р. на суму 10000,00 грн., всього 70 000,00 грн. (копії платіжних доручень додані до відзиву та доповненні до відзиву).

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на дату прийняття рішення матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача перед позивачем суми основного боргу у розмірі 145 000,00 грн., що підтверджується позивачем.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу за договором №4039/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 23.12.2014р. в сумі 145 000,00 грн., в частині вимог про стягнення 70 000,00 грн. боргу - провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору, в іншій частині вимог про стягнення суми основного боргу - у позові відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 216 099,17 грн. інфляційних нарахувань за березень 2015р. - травень 2016р., 33366,34 грн. 3% річних за період з 15.02.2015 р. по 29.08.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У п.7.2 договору сторони передбачили, що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Суд першої інстанції, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 431 628,64 грн. пені за період з 15.02.2015 р. по 29.08.2016 р., зробив висновок про його обґрунтованість.

Суд першої інстанції, розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, правомірно його задовольнив виходячи з наступного.

Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як розяснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд першої інстанції, враховуючи часткове виконання боржником зобовязань за Договором, той факт, що по договору забезпечується теплопостачання житлових будинків,наявність значної заборгованості населення перед відповідачем, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобовязань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності правомірно зменшив розмір пені на 50% та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені частково у розмірі 215 814,32 грн.

При цьому судом першої інстанції враховано правову позицію Конституційного Суду України, зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 548, 551, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.16 у справі № 917/1608/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02.02.17

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пушай В.І.