Постанова № 64622826, 08.02.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2017 р. Справа № 917/1704/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність №3 від 28.12.2017 року);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність б/н від 12.04.2016 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№170П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2016 року по справі №917/1704/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукоренергомонтаж", с. Софіївська Борщагівка, Києвосвятошинський район, Київська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч, Полтавська область,

про стягнення заборгованості та пені за договором підряду,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 року, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукоренергомонтаж", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовної заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", про стягнення 434629,11 грн., з них: 331249,71 грн. основного боргу, згідно договору підряду на будівництво №14 від 09.09.2015р., 103379,40 грн. пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.12.2016 року по справі №917/1704/16 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукоренергомонтаж" 331249грн. 71 коп. основного боргу, 44828грн. 82 коп. пені, 5641грн. 18 коп. витрат з оплати судового збору. В інший частині - у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2016 року по справі №917/1704/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 08.02.2017 року.

19.01.2017 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№563) в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 08.02.2017 року представник відповідача підтримує свою апеляційну скаргу та просить задовольнити. Представник позивача заперечує проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукоренергомонтаж" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (відповідачем) було укладено Договір підряду на будівництво за № 14 від 09.09.2015 р. (далі Договір; а.с.11-22).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач, як підрядник, зобовязується виконати роботи: Демонтаж старого котла ДЕ 16/14 на ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат, технічний огляд нового котла, його демонтаж на ТОВ Лозівський МКК, транспортування до місця монтажу м. Овруч, вул. Б. Хмельницького, 92), подальший його монтаж з установкою всього обладнання та обв'язочних комунікацій (крім КІП і А), гідравлічне випробування, представлення здаточної технічної документації. Повний перелік робіт, їх вартість обумовлюються в кошторисі-специфікації, який є невід'ємною частиною цього договору, а замовник (відповідач) прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 17.1. Договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна робіт визначається за погодженою сторонами динамічною договірною ціною та становить 962798,40грн. (з ПДВ).

В додатковій угоді № 1 від 25.11.2015 р. до Договору сторони домовилися про додаткове виконання позивачем робіт для відповідача на суму 70995,60 грн. (а.с.39)

Згідно 2.2. Договору замовник фінансує виконання робіт з будівництва об'єкта згідно актів виконаних робіт форми № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3. Замовник протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання договірної ціни та даного Договору, а також наданого Підрядником Календарного графіка виконання робіт, перераховує останньому авансовий платежу розмірі 40% від договірної ціни, що становить 381160,00 грн.

За пунктом 3.6. Договору всі платежі за виконані роботи (включаючи проміжні) замовник проводить згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми, складених на підставі відомості виконаних обсягів робіт з зазначенням переліку закінчених і готових до здачі будівельно-монтажних робіт, складеного і підписаного з боку замовника - представником служби замовника, що здійснює технічний нагляд за будівництвом і виконробом будівництва.

Протягом 5 днів замовник перевіряє акти і підписує їх в якості фактично виконаних обсягів робіт.

Оплата здійснюється протягом 3х банківських днів після підписання актів форми КБ-2в та довідки КБ-3.

На виконання своїх зобовязань позивач виконав передбачені в Договорі та Додатковій угоді №1 від 25.11.2015р. роботи на загальну суму 1033792,80 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за вересень 2015 року від 30 вересня 2015 р. на суму 452079,60 грн.; актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за жовтень 2015року від 30 жовтня 2015 р. на суму 510717,60 грн., актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за грудень 2015 року від 10 грудня 2015 р. на суму 70995,60 грн. (а.с.30-33, 35-38, 42-45, 48-52).

Виконані позивачем роботи прийняті відповідачем без зауважень.

Сторонами за вересень, жовтень, грудень 2015р. також підписано довідки форми № КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт (а.с.29, 34, 46-47).

За виконані роботи відповідач розрахувався частково, сплативши 702543,09 грн.

Заборгованість відповідача за виконані роботи становить 331249,71 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 10.12.2015р. та виписками банку по особовому рахунку позивача (а.с.53, 58-83).

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення 331249,71 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Крім того, судом встановлено, що сума пені становить 44 828,82 грн., оскільки позивачем не вірно визначено початок періоду нарахування пені

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 837 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Позивач зазначає, що на час розгляду справи заборгованість відповідача за виконані роботи становить 331249 грн. 71 коп. (а.с.117).

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, правомірним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 331249,71 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 15.3.2 Договору передбачено, що за затримку оплати виконаних робіт, обумовлених у п.3.2. та п.3.6. Договору з вини замовника, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день в перший місяць прострочення і далі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 10 % від ціни Договору.

На підставі вказаних положень позивачем заявлено до стягнення 103379,40 грн. пені за період з 03.10.2015р. по 17.10.2016 р. поетапно (а.с.56-57).

Місцевий суд зазначив, що позивачем не вірно визначено початок періоду нарахування пені, оскільки за п. 3.6 договору оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів після підписання актів. Позивач визначав початок періоду прострочення, виходячи з календарних днів.

Отже, за актом від 30.09.2015р. на суму 452079,60 грн. останнім днем платежу є 05.10.2016р., а прострочення зобовязання починається 06.10.2015р.

За актом від 30.10.2015р. на суму 510717,60 грн. останнім днем платежу є 04.11.2015р., а прострочення зобовязання починається 05.11.2015р.

За актом від 10.12.2015р. на суму 70995,60 грн. останнім днем платежу є 15.12.2015р., а прострочення зобовязання починається 16.12.2015р.

Також, судом першої інстанції правомірно вказано, що позивачем не враховано наступні положення діючого законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3, ст. 4 Закону).

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що при перевірці правильності розрахунку пені з врахуванням положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сума пені становить 44 828,82 грн. (у тому числі: за зобовязаннями по акту № 1 від 30.09.2015р. за період 06.10.2015р. - 19.10.2015р. пеня становить 1670,79 грн., за зобовязаннями по акту № 2 від 30.10.2015р. за період 05.11.2015р. 05.05.2016р. пеня становить 28176,59 грн., за зобовязаннями по акту № 1 від 10.12.2015р. за період 16.12.2015р. 16.06.2016р. пеня становить 14981,44 грн.); (розрахунок суду залучено до справи).

За таких обставин, правомірними є висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 44828,82 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені слід відхилити як безпідставні.

Доводи апелянта, що акти здавання-приймання робіт містять в собі лише дату їх складання, та не вказують на дату їх підписання відповідачем, колегія суддів не приймає до уваги.

Зі спірних актів вбачається, що підпис та печатка замовника (відповідача) стоїть напроти дати підписання цих актів сторонами.

Отже неправомірними є доводи апелянта, що неможливо відслідкувати момент виникнення у відповідача обовязку з оплати поставленого товару.

Всі інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі спростовуються наявними в матеріалах справи документами та поясненнями представника позивача, викладеними у відзиву на апеляційну скаргу та в судовому засіданні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у звязку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 32-33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2016 року по справі №917/1704/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 09.02.2017 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Россолов В.В.