Постанова № 64622801, 01.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа№ 910/17393/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Фрідман Д.А. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились;

від третьої особи-3: Яцька Р.М. - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи-4: не з'явились;

від третьої особи-5: Карпан М.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи-6: Павленко Н.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи-7: не з'явились;

від третьої особи-8: не з'явились;

від третьої особи-9: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Веб"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 року у справі № 910/17393/16 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій"

до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"

треті особи

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна

2. Товариство з обмеженою відповідальністю " Лізинг ІТ - СПВ"

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Експо Веб"

4. Товариство з обмеженою відповідальністю " Гарант Вікторі"

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест - Кредо"

6. Публічне акціонерне товариство "Банк професійного фінансування"

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Некстджен фінанси"

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно Веб"

9. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 року позовні вимоги задоволено повністю, вирішено визнати недійсним з моменту укладання договір про внесення змін № 2 від 18.09.2013 до договору іпотеки № 886/980-ЮО/І від 03.10.2012, стягнути з Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на користь Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" 1 378 грн. - судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ "Експо Веб" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що висновки викладені у рішенні господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, а саме рішення винесене з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник вказує, що господарським судом м. Києва при розгляді справи № 910/17393/16 не були враховані вже встановлені судом апеляційної інстанції (при розгляді справи № 910/2443/16) обставини про факт заміни кредитора в зобов'язанні та про уповноваження керівника позивача на самостійне визначення умов Договору іпотеки, не обумовлених в протоколі загальних зборів акціонерів. В контексті сказаного звертаємо увагу суду, що в Протоколі № 67 жодним чином не зазначено умови щодо ринкової вартості іпотечного майна, та не визначено в межах якої вартості майна буде відповідати майновий поручитель.

Апелянт зазначає, що при розгляді справи № 910/17393/16 суд, в порушення приписів ст. 82 ГПК України, не врахував висновку Верховного Суду України, зробленого при розгляді згадуваної справи № 3-502гс15, в зв'язку з чим не дослідив і не дав оцінки тій обставині чи міститься в Єдиному державному реєстрі інформація щодо обмежень повноважень генерального директора ПрАТ «ЛІЗИНГ ІТ», що в свою чергу привело до прийняття незаконного рішення.

Також неправомірність винесеного рішення полягає в тому, що під час розгляду справи 11.11.2016 року судом не були враховані докази та їм не була надана належна оцінка, про що представнику апелянта стало відомо після ознайомлення з протоколом судового засідання від 11.11.2016 року. Так, 14.11.2016 року представником третьої особи 5 через канцелярію було подано Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. За номером телефону судді Мельника В.І. (зазначеному в канцелярії суду) представнику третьої особи 5 повідомили, що найближчий час коли можна прийти ознайомитись з матеріалами справи це 16.11.2016 року о 15:00 год. 16.11.2016 року учаснику процесу було надано можливість ознайомитись із Протоколом судового засідання від 11.11.2016 року у справі № 910/17393/16, який повинен був вестись під час розгляду справи. В протоколі було виявлено ряд неточностей.

Апелянт в обґрунтування своєї скарги також посилається на те, що згідно наявної в матеріалах справи постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 року по справі № 910/2443/16 встановлено факт заміни сторони в зобов'язанні, яке відбулось в зв'язку з послідовним відступленням прав вимоги за Кредитним договором № 886/980-ЮО від 03.10.2012 р. та Договором іпотеки від ПАТ «Міський комерційний банк» до ПАТ «Профінбанк», від ПАТ «Профінбанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен фінанс», від ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо». Тобто, фактично на день розгляду справи № 910/17393/16 в суді першої інстанції відбулася заміна сторони в зобов'язанні, а тому ПАТ «Міський комерційний банк» не могло бути відповідачем за позовом ПрАТ «ЛІЗИНГ ІТ» про визнання недійсним Договору про внесення змін № 2.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Михальська І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 року у визначеному складі колегії суддів, апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.02.2017 року.

Третя особа-5, згідно з поданою до суду 31.01.2017 року заявою, підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі, вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 року у справі №910/17393/16 має бути скасоване як таке, що винесено з порушенням чинного законодавства.

Третя особа-6, згідно з поданою до суду 31.01.2017 року поясненнями по справі зазначає, що на його думку договір про внесення змін №2 було укладено з дотриманням вимог чинного законодавства України та просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 року у справі №910/17393/16, прийняти нове рішення по справі №910/17393/16, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Відповідач, згідно з поданим до суду 01.02.2017 року поясненнями, зазначив, що у відповідності до п. 7.31 та п.7.32. Статуту ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» діяв Генеральний директор ОСОБА_11 під час укладення Договору про внесення змін № 2 від 18.09.2013 р. до Договору іпотеки №8В6/980-Ю0/І від 03.10.2012 року, тобто мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, тому підстави для визнання Договору про внесення змін № 2 від 18.09.2013 року до Договору іпотеки №886/980-100/1 від 03.10.2012 року недійсним згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України відсутні.

Відповідач та треті особи 1, 2, 4, 7, 8, 9 до судового засідання, що відбулось 01.02.2017 року, не з'явився, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача та третіх осіб 1, 2, 4, 7, 8, 9 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача та третіх осіб 1, 2, 4, 7, 8, 9 є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

03.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (далі- відповідач, іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством "Лізинг інформаційних технологій" (далі - позивач, іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки №886/980-ЮО/І, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною за № 13588 (надалі - договір)

Відповідно до п. 1.1 Договору, ним забезпечується належне виконання позичальником вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору №886/980-ЮО від 03.10.2012, укладеного між позичальником та іпотеко держателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, в тому числі щодо: повернення позичальником іпотеко держателю коштів у розмірі 2700 000,00 грн. до 02.10.2013 (включно); сплати позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 28,0 % річних та комісій урозмірі, в порядку та строки визначені Кредитним договором.

Іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності наступне нерухоме майно: нежилі приміщення з №1 по №17 (групи приміщень №319) (в літ.А), загальною площею 289,90 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, будинок №28, реєстраційний номер майна: 37049723 (п.1.2 Договору)

Згідно п. 1.3 Договору, заставна вартість переданого в іпотеку нерухомого майна за домовленістю сторін становить 2699504,00 грн.

Відповідно до ч. 1 п. 3.1.3 Договору іпотекодержатель має право на свій розсуд застосовувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом передачі права власності згідно норм законодавства України предмета іпотеки іпотекодержателем або передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

16.09.2013 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін №1 до Договору іпотеки №886/980-ЮО/І, посвідчений Морозовою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03..10.2012 за реєстровим №13587, відповідно до якого сторони виклали п.1.1 Договору іпотеки в іншій редакції, а саме повернення позичальником іпотекодержателю коштів у розмірі 3 000 000, 00 грн. до 01.10.2014, та визначили розмір процентів за користування кредитом в розмірі 26, % річних.

18.09.2013 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін №2 до Договору іпотеки №886/980-ЮО/І, посвідчений Морозовою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03..10.2012 за реєстровим №13587, відповідно до п. 1.3 якого заставна вартість переданого в іпотеку нерухомого майна за домовленістю сторін становить 3221167,00 грн.

26.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" та Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" укладено договір відступлення права вимоги №1/2014 року, а 12.09.2014 року договір про відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до яких Публічне акціонерне товариство "Банк професійного фінансування" став новим кредитором та іпотекодержателем за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012, договором іпотеки та договором застави.

25.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Некстджен Фінанс" було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012, договором іпотеки та договором застави.

25.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Некстджен Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія Інвест-Кредо" було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012.

26.01.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. було посвідчено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Некстджен Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо", зареєстрований в реєстрі за №50.

Станом на 25.01.2016 борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ" за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012 склав 4215193,95 грн. третя особа-5 набула права вимоги та 27.01.2016 передала через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. заяву - вимогу до позивача, зареєстровану в реєстрі за №88 про усунення порушень кредитного договору від 03.10.2012, погашення заборгованості в сумі 4215193,95 грн. та попередження про те, що у випадку не погашення боргу протягом 30 днів Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" буде реалізовуватись належне йому право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування одного зі способів звернення стягнення, передбаченого розділом 3.2 договору іпотеки.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є визнання недійсним з моменту укладення Договір про внесення змін №2 до Договору іпотеки №886/980-ЮО/І, посвідчений Морозовою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03..10.2012 за реєстровим №13587, який укладений між Приватним акціонерним товариством "Лізинг інформаційних технологій" та Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" з огляду на відсутність на його думку повноважень у генерального директора Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" ОСОБА_11 на укладання від імені товариства Договору про внесення змін №2 до Договору іпотеки №886/980-ЮО/І, відповідно до яких було змінено заставну вартість предмета іпотеки.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що договір про внесення змін № 2 від 18.09.2013р. до Договору іпотеки № 886/980/ЮО/І від 03.10.2012 укладено з порушенням норм чинного законодавства України, внаслідок чого він підлягає визнанню недійсним.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до ч.3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, відповідно до ч.4 - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, відповідно до ч.5 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За змістом п. 2.9 Постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним з моменту укладення Договору про внесення змін № 2 від 18.09.2013до Договору іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012, який укладено між Приватним акціонерним товариством "Лізинг інформаційних технологій" та Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" з підстав його невідповідності ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

В даному випадку спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі Договору іпотеки №886/980-ЮО/І від 03.10.2012 та додатків до нього, а тому вони підпадають під правове регулювання Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про іпотеку" Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про іпотеку" Зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як встановлено судом, відповідно до п.7.1 статуту Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" органами управління товариства є: загальні збори акціонерів; наглядова рада; координаційна рада; дирекція; ревізійна комісія.

Згідно п.7.2 цього ж статуту загальні збори товариства є вищим органом товариства.

Пунктом 7.3 статуту позивача передбачено, що загальні збори акціонерів мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами акціонерів до компетенції дирекції товариства.

Відповідно до п.7.32 даного статуту до виключної компетенції Дирекції належить в т.ч. прийняття рішень про укладення правочинів (угод, договорів), що прямо не пов'язані з наданням товариством послуг з фінансового лізингу, на суму, до не перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Питання, що належать до виключної компетенції Дирекції не можуть бути передані на одноособовий розгляд Генерального директора.

Позивач зазначив, що оскільки за даними фінансової звітності ПрАТ "Лізинг ІТ" станом на 31.12.2012, вартість активів позивача складає 22 663 000,00 грн. То укладення Договору про внесення змін № 2, виходячи з вказаної в ньому нової заставної вартості приміщення в розмірі 3 221 167,00 грн., відноситься до компетенції Дирекції, але може бути вирішено і Загальними Зборами.

Як зазначалось сторонами, відповідно до протоколу №67 Позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства „Лізинг інформаційних технологій" від 26.09.2012 року, кворум зборів склав 100% та було вирішено наступні питання, а саме: про необхідність виступити майновим поручителем в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізинг ІТ-СПВ" за кредитом перед Публічним акціонерним товариством „Міський комерційний банк", питання про передачу в якості забезпечення нерухомого майна, а саме: нежилих приміщень з №1 по №17 (групи приміщень №319), що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, будинок №28, які належать товариству на праві власності, та питання про надання повноважень генеральному директору позивача ОСОБА_11 на підписання відповідного договору іпотеки.

Протоколом №72 Позачергових загальних зборів Приватного акціонерного товариства „Лізинг інформаційних технологій" від 09.09.2013 року, кворум зборів склав 100% було вирішено наступні питання, а саме: про внесення змін до договору іпотеки №886/980-КЮ/І від 03.10.2012р., а саме, змінити процентну ставку за користування кредитом та змінити розмір кредитного ліміту та питання про надання повноважень генеральному директору позивача ОСОБА_11 на внесення зазначених змін до договору іпотеки.

Відповідно ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки вищим органом Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій", позачерговими загальними зборами акціонерів було одноголосно вирішено питання про укладення договору іпотеки та договору №1 про внесення змін до договору іпотеки №886/980-КЮ/І від 03.10.2012 року (Договір про внесення змін №1 відповідно до якого змінено процентну ставку за користування кредитом та змінено розмір кредитного ліміту) та питання про надання повноважень генеральному директору позивача ОСОБА_11 на вчинення таких дій, то відсутність рішення вищого органу позивача про надання повноважень директору позивача ОСОБА_11О, на підписання договору про внесення змін №2 до договору іпотеки №886/980-КЮ/І від 03.10.2012 року, свідчить про перевищення повноважень генеральним директором позивача ОСОБА_11О, оскільки останній не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення правочину.

Колегія суддів критично приймає доводи апелянта про те, що господарським судом м. Києва при розгляді справи № 910/17393/16 не були враховані вже встановлені судом апеляційної інстанції (при розгляді справи № 910/2443/16) обставини про факт заміни кредитора в зобов'язанні та про уповноваження керівника позивача на самостійне визначення умов Договору іпотеки, не обумовлених в протоколі загальних зборів акціонерів, оскільки Спірними у справі №910/2443/16 були окремі пункти договору іпотеки №886/980-ЮО/І, який було укладено 03.10.2012 року, проте, у справі №910/17393/16 спірним є Договір про внесення змін №2. який було укладено через рік після цього, а саме 18.09.2013.

Доводи апелянта стосовно того, що при розгляді справи № 910/17393/16 суд, в порушення приписів ст. 82 ГПК України, не врахував висновку Верховного Суду України, зробленого при розгляді справи № 3-502гс15, в зв'язку з чим не дослідив і не дав оцінки тій обставині чи міститься в Єдиному державному реєстрі інформація щодо обмежень повноважень генерального директора ПрАТ «ЛІЗИНГ ІТ», що в свою чергу привело до прийняття незаконного рішення, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

У справі №3-502гс15 директор АТ «СК «Поліс-Центр» підписав договір, діючи згідно з преамбулою договору на підставі довіреності, при цьому зміст статуту ПАТ «СК «Поліс-Центр» не був відомий іншій стороні договору, а інформація, яка розміщена в ЄДРПОУ не містила даних про наявність обмежень у повноваженнях директора на представництво ПАТ «СК «Поліс-Центр». В даній справі генеральний директор підписав спірний договір №2, діючи згідно з преамбулою договору на підставі статуту, зміст якого був відомий ПАТ «Міський комерційний банк», що підтверджується матеріалами справи.

Доводи апелянта про те, що згідно наявної в матеріалах справи постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 року по справі № 910/2443/16 встановлено факт заміни сторони в зобов'язанні, яке відбулось в зв'язку з послідовним відступленням прав вимоги за Кредитним договором № 886/980-ЮО від 03.10.2012 р. та Договором іпотеки від ПАТ «Міський комерційний банк» до ПАТ «Профінбанк», від ПАТ «Профінбанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен фінанс», від ТОВ «Фінансова компанія «Некстджен фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо». Тобто, фактично на день розгляду справи № 910/17393/16 в суді першої інстанції відбулася заміна сторони в зобов'язанні, а тому ПАТ «Міський комерційний банк» не могло бути відповідачем за позовом ПрАТ «ЛІЗИНГ ІТ» про визнання недійсним Договору про внесення змін № 2, колегією суддів не приймаються з огляду на те, що заміна сторони зобов'язання (внаслідок відступлення права вимоги) не є заміною сторони договору. Тому відповідач у спорі обраний правильно, ним є інша сторона договору - ПАТ «Міський комерційний банк». Ссоба, до якої перейшло право сторони у зобов'язанні, яке виникло на підставі цього спірного договору, а саме ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» - є третьої стороною у справі.

Доводи скаржника про те, що під час розгляду справи 11.11.2016 року судом не були враховані докази та їм не була надана належна оцінка, про що представнику апелянта стало відомо після ознайомлення з протоколом судового засідання від 11.11.2016 року, в якому виявлено ряд неточностей, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, протокол у триденний строк підписують суддя (суддя - головуючий у колегії суддів) і секретар судового засідання.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.

Третя особа-3 мала право внести зауваження до протоколу, проте нею було пропущено встановлений вищевказаною нормою закону строк для звернення до суду з відповідними зауваженням, тому господарський суд ухвалою від 25.11.2016 року правомірно відхилив розгляд зауважень Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Веб" на протокол судового засідання у справі 910/17393/16 від 11.11.2016 року.

З огляду на викладене позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2016 року у справі № 910/17393/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Веб", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Веб" на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2016 року у справі № 910/17393/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо Веб" на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2016 року у справі № 910/17393/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 року у справі № 910/17393/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/17393/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська