Постанова № 64622673, 07.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа№ 910/16779/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Ліповуз Д.І.

від третьої особи - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська Страхова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група"

до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Альфа-гарант"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ „Страхова компанія „Українська страхова група" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 в частині позовних вимог щодо стягнення 17357,96 грн. провадження припинено, в іншій частині вимог про відшкодування шкоди у сумі 2709, 29 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська Страхова група" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти в цій частині нове.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська Страхова група" не прийнято до розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України (колегія суддів у складі головуючого судді Шапрана В.В., суддів: Андрієнка В.В., Буравльова С.І.).

11.01.2017 на адресу Київського апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська Страхова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" у справі №910/16779/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017 апелянту відновлено строк для подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 07.02.2017.

В призначене судове засідання з`явився представник відповідача та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник апелянта та третьої особи в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду скарги повідомлялись належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, наявними в матеріалах справи.

Від представника апелянта до суду надійшла заява про можливість розгляду скарги за його відсутності, доводи, викладені в апеляційній скарзі ним підтримуються в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача апелянта та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті, представник третьої особи не був позбавлений можливості, за необхідності, подати свої письмові пояснення стосовно поданої апеляційної скарги, проти даного не заперечував представник відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та третьої особи.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача , дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

14.12.2015 ПАТ "СК "УСГ" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніметос" (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-1501-15-00243, предметом якого є: майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем "Рено" державний номер НОМЕР_1.

20.07.2016 о 10 годині 30 хв. по вулиці Щорса в місті Нова Каховка, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Рено" та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 пунктів 2.3.6. і 16.11. Правил дорожнього руху України.

Постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 26.07.2016 зі справи № 661/2128/16-п ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн.

22.07.2016 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

03.08.2016 позивачем складено страховий акт № ПСКА-6225 та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 20067,25 грн.

На підставі страхового акта позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 20067,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.08.2016 № 14177.

Зважаючи на зазначене, позивач звернувся із позовом до суду до відповідача, мотивуючи свої вимоги правом на відшкодування останнім коштів сплачених за відновлювальний ремонт автомобіля, пошкодження якого відбулася в результаті протиправних дій його страхувальника.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтовує це тим, що сума, що має бути ним сплачена на користь позивача, повинна вираховуватись з урахуванням фактичного зносу пошкодженого автомобіля.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Як було вірно встановлено місцевим судом та підтверджується наявними матеріалами справи, в результаті ДТП, що мало місце 20.07.2016 був пошкоджений автомобіль страхувальника позивача, в наслідок порушення Правил дорожнього руху України страхувальником відповідача.

Між відповідачем та його страхувальником ОСОБА_3 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АЕ/6772856, за яким ліміт по майну становив 100000 грн., а франшиза - 0 грн.

Відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідач, фактично не заперечуючи проти наявності у нього зобов`язання з виплаті позивачу вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Рено" державний номер НОМЕР_1, зазначає, що така сума має вираховуватись з урахуванням фактичного зносу автомобіля.

Так, ТДВ „Страхова компанія „Альфа-гарант" за власною ініціативою замовило калькуляцію визначення величини фізичного зносу транспортного засобу "Рено" державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до консультації № 63-R/24/4 фізичний знос автомобіля "Рено" державний номер НОМЕР_1 становить 28,6%.

Згідно із рахунком на оплату № 8207 від 25.07.2016 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, який був застрахований позивачем становить 20067,25грн.

З урахуванням вказаних документів, відповідачем був здійснений власний розрахунок суми, що підлягає виплаті позивачу, який становить 17357,96 грн.

Разом з тим, після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 17357,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.11.2016 № ID-86323.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 4.4 Постанова № 18 зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З огляду на зазначене, місцевим судом правомірно було припинено провадження в частині позовних вимог в розмірі 17357,96 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Вказана правова позиція врахована також в постанові Верховного суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15.

Зокрема вказана постанова суду містить правовий висновок стосовно того, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Заперечення позивача щодо неможливості застосування до заявленої суми вимоги коефіцієнту фізичного зносу з огляду на те, що між ним та його страхувальником був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, яким не передбачено врахування фізичного зносу пошкодженого автомобіля при виплаті страхового відшкодування, не приймаються до уваги колегією суддів, з огляду на те, що в даному конкретному випадку застосовуються положення чинного законодавства України в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, з огляду на правовідносини, що склались між страховиком та страхувальником, що був визнаний винним у ДТП, в якому пошкоджено машину страхувальника позивача.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що позивачем по справі не було спростовано доводи відповідача, не було подано іншого розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, місцевим судом правомірно були прийняті доводи та докази відповідача, обґрунтовано їх застосування, та вмотивовано відмовлено у стягненні 2709,29 грн.

Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно припинено провадження в частині позовних вимог в розмірі 17357,96 грн., а в частині стягнення 2709,29 грн. відмовлено в задоволені, а тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 910/16779/16 - без змін.

Матеріали справи № 910/16779/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов