Рішення № 64622284, 07.02.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2017 р.Справа № 921/21/17-г/11

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М. розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" вул. Фрунзе, 45, с. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус" вул. Живова, 31, м. Тернопіль

про cтягнення заборгованості в сумі 194 737,70 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1 - представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА;

Відповідача: не з'явився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю ""ЕКО-СФЕРА" вул. Фрунзе, 45, с. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус" вул. Живова, 31, м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 194 737,70 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору дистрибуції № 161 від 12.01.2016 року, а саме не здійснив повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 175 986,96 грн., на яку нараховано інфляційні нарахування, 3 % річних та пеню.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 05 січня 2017 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 24 січня 2017 року. Зобов'язано відповідача подати в засідання обгрунтований відзив на позовну заяву.

В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 07.02.2016р

Представник позивача в судове засідання 07 лютого 2017 року прибув. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі із підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не подав, уповноважений представник в судові засідання 24.01.2017 року, 07.02.2017 року, не з"явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Своїм правом на захист відповідач не скористався та не подав суду відзиву на позов, будь-яких заперечень чи спростувань позовних вимог.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши доводи представника позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

12 січня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" як постачальник і ТОВ "Апрус" як дистриб'ютор уклали договір дистрибуції № 161 (далі договір №161), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передавати у власність дистриб'ютору соки, напої, мінеральну воду та інші продовольчі товари, а дистриб'ютор зобов'язався приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору №161 ціна, кількість і асортимент товару, що поставляється вказуються в товарно-транспортних або видаткових накладних.

Згідно з п. 3.2 договору сторони передбачили, що дистриб'ютор зобов'язується здійснювати оплату кожної партії поставленого товару на умовах: - перша поставка -100% попередня оплата на підставі виставленого рахунку; - наступні поставки- відтермінування оплати строком на 21 календарний день з дня отримання партії товару.

Пункт 4.1 договору передбачає, що поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок постачальника на склад дистриб'ютора на умовах DDP склад дистриб'ютора (згідно правил ІНКОТЕРМС- 2010).

Відповідно до п. 4.5 договору датою поставки вважається дата одержання товару дистриб'ютором на підставі товарно-транспортних накладних підписаних обома сторонами даного договору.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

На виконання договору товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" за товарно транспортною накладною від 21.09.16.2016 №АМЕС0004239 передало ТОВ Апрус продовольчі товари на загальну суму 175 850грн. 85 коп.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого за вказаною вище товарно - транспортною накладною товару не виконало.

Згідно даних бухгалтерського обліку станом на 21 грудня 2016 року за ТОВ АПРУС рахується дебіторська заборгованість в розмірі 175 986,96 грн. Дана заборгованість виникла у звязку з несплатою товару по накладній від 21.09.16.2016 №АМЕС0004239 на суму 175 850,85 грн. Окрім того, за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар від 04.08.2016 р. за видатковою накладною № 3394 на суму 136 ,11 грн. Отже , загальна заборгованість становить 175 986,96 грн.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Приймаючи до уваги наведене та беручи до уваги те, що всупереч умов договору дистрибуції № 161 та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості товару відповідач не виконав в повному обсязі, а тому суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 175 986,96 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Окрім того, позивач у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов"язання 1011,74 грн. трьох процентів річних; 8 177,76 грн. витрат від інфляції та 9561,24 грн. пені.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до поданого розрахунку Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА", просить суд стягнути з відповідача 1011,74 грн. трьох процентів річних та 8 177,76 грн. витрат від інфляції

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 1011,74 грн. трьох процентів річних та 8 177,76 грн. витрат від інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

У пункті 7.3 договору сторони передбачили, що за порушення строків проведення розрахунків дистриб'ютор сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення оплати.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 9561,24 грн. в період з 13.10.2016 по 21.12.2016р. згідно розрахунку.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені судом встановлена його правильність, відповідно є правомірним та підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь 9561,24 грн. пені.

Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заявлених позивачем вимог в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає до задоволення, в сумі 175 986,96 грн. сума основного боргу, 8 177,76 грн. - інфляційні нарахування, 1011 грн. 74 коп. - 3 % річних та 9561,24 грн. пені .

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус" вул. Живова, 31, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 38201423 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" вул. Фрунзе, 45, с. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область , ідентифікаційний код 32320552 175 986,96 грн. сума основного боргу, 8 177,76 грн. - інфляційні нарахування, 1011 грн. 74 коп. - 3 % річних та 9561,24 грн. пені та 2921,08 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 09 лютого 2017 року) через місцевий господарський суд.

СуддяА.М. Сидорук