Рішення № 64622049, 09.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017р. Справа№ 914/3118/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача: Будинкоуправління № 1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів Львівської області,

про стягнення 40 699,83 грн.

В судове засідання зявились:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 представник по довіреності

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: Подано позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Будинкоуправління № 1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення 40 699,83 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2016 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 21.12.2016 р.

Судовий розгляд справи відкладався з підстав зазначених в попередніх ухвалах суду.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2017 р. позовні вимоги підтримав з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих в судовому засіданні поясненнях. В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що відповідач порушив строки оплати вартості спожитого газу, що є підставою нарахування штрафних санкцій, інфляційних та трьох відсотків річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.02.2017 року проти позовних вимог заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов. Зокрема, зазначив про безпідставність нарахування штрафних санкцій на заборгованість, яка була сплачена ним ще 31.12.2015 року до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», яким передбачено, що на заборгованість, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка, інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

06.02.2017 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.02.2017 року.

В судовому засіданні 07.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

27 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі продавець) та Будинкоуправління № 1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (надалі покупець) укладено договір № 2104/15-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу.

На виконання умов договору, продавець передав у власність покупця природний газ на загальну суму 519 944,59 грн., даний факт підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що надані згідно додатку 5 до цього договору.

Згідно п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, не виконавши зобовязання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобовязання, зокрема вимог п. 6.1 Договору та спричинив виникнення заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 1 786,09 грн. та інфляційні нарахування в сумі 9 231,62 грн. Крім цього, відповідно до п. 7.2 Договору позивачем нарахована пеня в розмірі 29 682,11 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 2104/15-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 27 листопада 2014 року, позивач передав у власність покупця природний газ на загальну суму 519 944,59 грн., даний факт підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що надані згідно додатку 5 до цього договору та підписані і скріплені мокрими печатками сторін.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобовязання відповідач виконав з порушенням строку, оплативши вартість спожитого газу 31.12.2015 року.

Згідно п. 7.2 договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За несвоєчасне виконання договірних зобовязань, позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в розмірі 29 682,11 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобовязань позивачем нараховані три відсотки річник в розмірі 1 786,09 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 9 231,62 грн.

Відповідач заперечує проти правомірності позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних та трьох відсотків річних з посиланням на Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», яким передбачено, що на заборгованість, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка, інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Доводи відповідача обґрунтовані і заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 року № 1730-УІІІ, що набрав чинності 30.11.2016 року, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно положень ч.3 ст. 7 зазначеного Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як вже зазначалося раніше, Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 року № 1730-УІІІ, набрав чинності 30.11.2016 року, а заборгованість за природний газ, використаний відповідачем для виробництва теплової енергії, що споживається населенням, була погашена 31.12.2015 року, тобто задовго до набрання чинності Законом. Отже, на зазначену заборгованість поширюється дія статті 7 зазначеного вище Закону

Крім того, слід звернути увагу, що позовна заява про стягнення заборгованості була скерована позивачем до суду 02.12.2016 року тобто після набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 року № 1730-УІІІ.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає що позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають до задоволення.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.02.2017 року.

Суддя Березяк Н.Є.