Рішення № 64621975, 02.02.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Справа № 911/4000/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України

до Білоцерківської міської ради Київської області

до Відділу Держгеокадастру у м. Білій Церкві Київської області,

та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсним рішення Білоцерківської міської ради, визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації договору

секретар судового засідання: Діхтярук Є.А.

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_2 (посвідчення № 034692);

від позивача 1: не зявився;

від позивача 2: ОСОБА_3 (довіреність № 2336 від 23.12.2016 р.);

від відповідача 1: ОСОБА_4 (довіреність № 3682/1-7 від 21.10.2016 р.);

від відповідача 2: не зявився;

від відповідача 3: ОСОБА_5 (довіреність № 4462 від 24.12.2016 р.); ОСОБА_6 (довіреність № 2462 від 20.10.2016 р.).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області у 2015 році звернувся заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону (далі прокурор) з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі позивач 1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України (далі позивач 2) до Білоцерківської міської ради Київської області (далі відповідач 1), до Відділу Держземагенства у м. Біла Церква (далі відповідач 2, на даний час внаслідок реорганізації Відділ Держгеокадастру у м. Білій Церкві Київської області), та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач 3) про визнання недійсним рішення Білоцерківської міської ради, визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації договору.

Так, прокурор просить суд скасувати пп. 6.3 пункту 6 рішення Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 р. № 1278-62-УІ про поновлення договору оренди землі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 під будівництво магазину в місті Біла Церква по вул. Куценка (в районі гуртожитку № 12 по вул. Павліченко) загальною площею 0,0426 га строком на 5 років за рахунок земель населеного пункту; визнати недійсним договір оренди № 150 від 12.11.2014 р. земельної ділянки, кадастровий номер 3210300000:04:016:0074, укладений між Білоцерківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; скасувати державну реєстрацію вказаного договору оренди земельної ділянки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.02.2015 року за № 8646739.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, що перебувають в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на підставі Державного акту землекористування від 30.12.1975 року, і згода на припинення права постійного користування Міністерством оборони України, як цього вимагає законодавство, не надавалась, у зв'язку з чим рішення Білоцерківської міської ради № 1278-62-VI від 29.08.2014 р. про надання земельної ділянки в оренду та укладення договору №150 від 12.12.2014 р., на переконання прокурора, є незаконними. Прокурор також зазначав, що спірна земельна ділянка у належного землекористувача у встановленому порядку не вилучалася, цільове призначення її не змінювалося.

Білоцерківська міська рада у відзиві на позовну заяву і поясненнях вказувала на те, що, приймаючи спірне рішення та укладаючи оспорюваний договір, вона діяла в межах власних повноважень та з дотриманням вимог законодавства.

ФОП ОСОБА_1 у відзиві на позов просила відмовити у його задоволенні, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими і недоведеними.

КЕВ м. Біла Церква у поясненнях у справі вказував на те, що спірна земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки військового містечка №2 м. Біла Церква, відведеної в постійне користування КЕВ м. Біла Церква, і це підтверджується матеріалами справи.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.11.2015 р. у справі № 911/4000/15 позов було задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. рішення суду від 25.11.2015 р. було скасовано та у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 р. було скасовано рішення господарського суду Київської області від 25.11.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. у справі № 911/4000/15, і справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Як зазначено у постанові суду касаційної інстанції, прокурор звернувся до господарського суду з позовом, окрім іншого, про визнання недійсним договору оренди землі №150 від 12.11.2014 р., укладеного між Білоцерківської міською радою і ФОП ОСОБА_1, на підставі якого остання користується спірною земельною ділянкою, яка, за твердженням прокурора, відноситься до земель оборони. Проте, у матеріалах справи відсутній оригінал або примірник (копія) підписаного обома сторонами договору оренди землі, який є предметом спору у даній справі, що унеможливлює висновок про те, що такий договір був предметом дослідження і оцінки судами, як того вимагають приписи процесуального законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, на 149-150 та на 233-234 арк. І т.с. містяться копії договору оренди землі №150 від 12.11.2014 р., які підписані лише орендодавцем - Білоцерківською міською радою та не засвідчені підписом орендаря - ФОП ОСОБА_1 (підпис та печатка ФОП ОСОБА_1 на залучених місцевим господарським судом до матеріалів справи копіях договору оренди землі відсутні); інших примірників оспорюваного договору оренди матеріали справи також не містять, а отже висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій, викладені у судових актах, не ґрунтуються на належним чином досліджених і оцінених судами доказах у справі та розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2016 р., для нового розгляду справи № 911/4000/15 було визначено суддю господарського суду Київської області В.М. Бабкіну.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2016 р. справу було прийнято до провадження суддею Бабкіною В.М., розгляд справи був призначений на 10.01.2017 р., судом було зобовязано відповідачів 1 та 3 надати суду договір оренди землі № 150 від 12.11.2014 р. (в оригіналі для огляду, в належним чином засвідченій копії для долучення до матеріалів справи).

05.01.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов лист № 4/1-13 від 04.01.2017 р. (вх. № 158/17 від 05.01.2017 р.) з клопотанням про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, завіреної копії договору оренди землі № 150 від 12.12.2014 р., укладеного Білоцерківською міською радою з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

10.01.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 3 надійшов лист б/н від 10.01.2017 р. (вх. № 237/17 від 10.01.2017 р.) з клопотанням про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, завіреної копії договору оренди землі № 150 від 12.12.2014 р.

Клопотань про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу учасниками процесу заявлено не було.

У судовому засіданні 10.01.2017 р. прокурор та представник позивача 2 позовні вимоги підтримували; представники відповідача 1 та відповідача 3 проти задоволення позовних вимог заперечували; представники позивача 1 та відповідача 2 у судове засідання не зявились.

Розгляд справи відкладався.

02.02.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 - Відділу Держгеокадастру у м. Білій Церкві Київської області надійшли заперечення по справі № 9-1027-99.2-149/2-17 від 31.01.2017 р. (вх. № 2475/17 від 02.02.2017 р.), за змістом яких відповідач 2 проти позову заперечує та просить суд здійснювати розгляд справи у відсутності представника відділу.

У судовому засіданні 02.02.2017 р. прокурор та представник позивача 2 позовні вимоги підтримували, представники відповідачів 1 та 3 проти позову заперечували. Представники позивача 1 та відповідача 2 до суду не зявились.

У судовому засіданні 02.02.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Рішенням 27 сесії V скликання Білоцерківської міської ради № 576 від 20.12.2007 р. було затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду під будівництво магазину по вул. Куценко, в районі гуртожитку № 12-а по вул. Павліченко орієнтованою площею 0,0500 га, за рахунок земель Білоцерківської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Горизонт розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_1 для будівництва магазину по вул. Куценко у м. Біла Церква.

До складу вказаного проекту землеустрою входять висновки про погодження відведення земельної ділянки в оренду: Управління земельних ресурсів у м. Біла Церква, Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Білоцерківської міської санепідемстанції, Управління культури і туризму.

Відповідно до листа Квартирно-експлуатаціного відділу м. Біла Церква № 2/326 від 26.07.2006 р. земельна ділянка, яка знаходиться під будівлею гуртожитку, належить Міністерству оборони України, решта землі відноситься до міського земельного відділу.

Головне квартино-експлуатаційне управління Збройних Сил України, відповідно до довідки № 303/19/18 від 09.02.2007 р., не заперечувало щодо прибудови одноповерхової будівлі (магазину господарських товарів) до гуртожитку по вул. Павліченко, 12-а у м. Біла Церква.

Відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації № 2а-15е від 24.07.2008 р. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_1 для будівництва магазину по вул. Куценко в районі гуртожитку № 12а по вул. Павліченко в адміністративних межах м. Біла Церква Київської області відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінено позитивно.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_1 для будівництва магазину по вул. Куценко, в районі гуртожитку № 12-а по вул. Павліченко, загальною площею 0,0426 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, затверджено рішенням 37 сесії V скликання Білоцерківської міської ради № 867 від 23.10.2008 р.

На підставі зазначеного рішення між ФОП ОСОБА_1 та Білоцерківською міською радою було укладено договір оренди № 104 від 04.08.2009 р., строком на пять років.

Зазначені рішення № 867 від 23.10.2008 р. та договір оренди № 104 від 04.08.2009 р. не оспорювалися, і, відповідно, недійсними не визнавалися.

У подальшому, на пленарному засіданні Білоцерківської міської ради 29 серпня 2014 року було прийняте рішення Про оформлення правовстановлюючих документів на земельній ділянки юридичним та фізичним особам - підприємцям № 1278-62-VI, пп. 6.3 п. 6 якого було поновлено договір оренди земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 під будівництво магазину в місті Біла церква по вулиці Куценка (в районі гуртожитку № 12 по вул. Павліченко), загальною площею 0,0426 га, строком на пять років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:04:016:0074).

На підставі вказаного рішення між ФОП ОСОБА_1 та Білоцерківською міською радою було укладено договір оренди № 150 від 12.12.2014 р., строком на пять років, який зареєстровано у Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області за № 8646739 від 02.02.2015 р.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква є складовою частиною Збройних Сил України та підпорядкований Міністерству оборони України. Основні фонди, матеріальні засоби КЕВ м. Біла Церква є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за КЕВ м. Біла Церква на праві оперативного управління.

Як зазначено в позові прокурора, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква з метою поновлення правовстановлюючих документів старого зразку на виконання розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 420 від 05.12.2014 р. Про надання дозволу квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування було виготовлено проект землеустрою на земельну ділянку існуючого військового містечка № 2 м. Біла Церква (вул. Ш. Алейхема), однак під час здійснення державної реєстрації 21.04.2015 р. ним було отримано рішення № РВ-3200128842015 від 20.04.2015 р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати, іншої земельної ділянки.

Зокрема, виявлено, що до належної Квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква земельної ділянки, щодо якої поновлювались правовстановлюючі документи, входить (накладається) земельна ділянка площею 0,0426 га, кадастровий номер 3210300000:04:016:0074, яка надана Білоцерківською міською радою в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для будівництва магазину по вул. Куценко впритул до будівлі офіцерського гуртожитку по вул. Павліченко, 12а (інв. № 2/146) і на яку підприємцем здійснена державна реєстрація права оренди земельної ділянки.

Прокурор та позивач 2 наголошують, що відповідна частина ділянки площею 0,0426 га входить до складу Державного акту на постійне користування земельною ділянкою військового містечка № 2 м. Біла Церква від 30.12.1975 року, який є чинним на даний час (до затвердження нової землевпорядної документації та державної реєстрації згідно відновлення меж земельної ділянки).

Вказаний Державний акт старого зразка було розсекречено у 2007 році, копія Акту була надана до місцевого земельного відділу, тому інформація про межі земельної ділянки Міноборони (державної форми власності) у відділі Держземагентства станом як на 2008 рік, так і на 2014 рік, була наявна.

Однак, як зазначалося вище, у 2008 році земельним відділом було погоджено, а сесією Білоцерківської міської ради було затверджено проект землеустрою щодо відведення ділянки в оренду, а в 2014 році рішенням міської ради № 1278-62-УІ від 29.08.2014 р. було поновлено договір оренди землі відповідачу 3.

Вказані дії, на переконання прокурора та позивача 2, здійснювалися в порушення ст. 77 Земельного кодексу України, згідно з якою землі оборони можуть перебувати лише в державній власності, а відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України до повноважень міської ради не належить розпоряджатися землями державної власності.

Як зазначали прокурор та позивач 2, КЕВ м. Біла Церква розпочав поновлення правовстановлюючих документів ще у 2013 році за дозволом, наданим рішенням міської ради № 1022-45-УІ від 22.08.2013 р. З моменту розроблення у 2013 - 2014 роках, кадастровий план, виготовлений на всю площу земельної ділянки військового містечка № 2 (включаючи ділянку площею 0,426 га), погоджувався без будь-яких зауважень, інформація про наявність у складі кадастрового плану військового містечка частини ділянки, зареєстрованої на іншого землекористувача, до моменту внесення даних до державного земельного кадастру була відсутня. При цьому, при розробці землевпорядної документації та оформленні права оренди жодного разу не погоджувалися межі суміжного землекористування, земельна ділянка перед наданням в оренду відповідачу 3 не вилучалась із земель Міноборони, що, на переконання прокурора та позивача 2, суперечить ст. 116 Земельного кодексу України, частина 5 якої визначає, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Cлід зазначити, що згідно зі ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин.

За приписами статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно пункту другого статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Таким чином, Земельний кодекс України та Закон України Про місцеве самоврядування в Україні передбачають виключну компетенцію міської ради щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування громадянам та юридичним особам. Вирішення питань про передачу земель комунальної власності у власність чи користування є виключним правом міської ради як субєкта права власності на землю відповідних територіальних громад.

Поряд з цим, відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 14 Закону України Про Збройні Сили України визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами і організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

У відповідності зі ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

За приписами пунктів 44, 45, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 року № 483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно зі ст. 27 Земельного кодексу України. При цьому передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, а оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, на обліку якої знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Білоцерківської міської ОСОБА_5 депутатів трудящих № 687 від 30.12.1975 р. у 1975 році Білоцерківській квартирно-експлуатаційній частині було видано Акт на право користування землею площею 21,6 га для військового містечка № 2.

У відповідності до Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 18.12.1990 р. № 563-XII Про земельну реформу, наказу Державного комітету України по земельних ресурсах та Міністерства оборони України від 03.12.1992 р. № 34/203, розпорядження міськвиконкому від 09.02.1993 р. № 1-3-23 Про інвентаризацію земель, що знаходяться в користуванні Міністерства оборони України, було проведено інвентаризацію земельної ділянки під військовим містечком № 2 (вул. Шолом-Алейхема), про що складено та підписано відповідний акт з планом. Зазначений план було погоджено членами комісії, в тому числі - начальником Білоцерківської КЕЧ ОСОБА_7 та командиром військової частини 32472 (військове містечко № 2) ОСОБА_8

За змістом даної інвентаризації, земельна ділянка, що надана ФОП ОСОБА_1 в оренду по вул. Куценко (в районі гуртожитку № 12-а по вул. Павліченко) під будівництво магазину, не входить до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Білоцерківської КЕЧ за актом на право користування землею площею 21,6 га.

Наведене також підтверджується листом КЕВ м. Біла Церква від 26.07.2006 р. № 2/326, в якому зазначено, що земельна ділянка, яка належить Міністерству оборони України знаходиться тільки під будівлею гуртожитку (копія листа є складовою документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0426 га в оренду ФОП ОСОБА_1І.).

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що на спірній земельній ділянці, яка передана ФОП ОСОБА_1 в оренду, знаходяться обєкти Міністерства оборони України.

Крім того, як свідчать матеріали справи, рішенням виконкому Білоцерківської міської ради від 26.09.1995 р. № 236 із земель військової частини 32473 (військове містечко № 2) було вилучено з користування Міністерства оборони України дві земельні ділянки площею 0,6 га по вул. Ш.Алейхема та 4,2 га по вул. Павліченко, та приєднано їх до земель міськземфонду, на що була згода землекористувача.

При цьому, до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів того, що на підставі зазначеного рішення до правовстановлюючого документа на земельну ділянку (акт на право користування від 1975 р.) вносилися зміни. Також не надано доказів того, що Міністерством оборони України чи Квартирно-експлуатаційним відділом оскаржувалося рішення № 236 від 26.09.1995 р.

Крім того, Міністерством оборони України чи Квартирно-експлуатаційним відділом не надано документів, якими б чітко визначались чи підтверджувались змінені межі та розміри земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні. Водночас, матеріали справи свідчать про те, що пропозиції суду під час попереднього розгляду справи щодо призначення судової земельно-технічної експертизи для визначення фактичних меж земельних ділянок учасниками процесу було відхилено.

Поряд з цим, згідно з поясненнями відповідача 2, копії д ержавних актів на користування земельними ділянками під обєктами Міністерства оборони України на території міста Біла Церква, розсекречених у 2007 році, були надані Управлінню земельних ресурсів у місті Білій Церкві Київської області вже після погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 (вх. № 4-48-282 від 24.04.2008 р.). Окрім того, на підставі наданої копії Плану землекористування Білоцерківської квартирно-експлуатаційної частини військового містечка № 2 немає можливості визначити чіткі межі земельної ділянки, яка була відведена в постійне користування під військове містечко № 2 по вул. Шолом-Алейхема, так як координати земельної ділянки, як і будь-яка документація із відведення земельної ділянки відсутні, кадастровий номер земельної ділянки на підставі акту на право користування земельною ділянкою, виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 30.12.1975 р. № 687, не присвоювався.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що спірна земельна ділянка, яка надана у користування ФОП ОСОБА_1 по вул. Куценко під будівництво магазину, входить до земельної ділянки, що перебуває у користуванні Білоцерківського КЕВ за актом на право постійного користування землею.

Оскільки прокурором та позивачами не доведено належними та допустимими доказами порушення рішенням Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 р. № 1278-62-УІ про поновлення договору оренди прав або охоронюваних законом інтересів позивачів, суд вважає, що в даному випадку Білоцерківська міська рада при прийнятті оспорюваного рішення не порушила вимог законодавства та діяла у спосіб та порядок, що передбачені законодавством.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 150 від 12.11.2014 р. (кадастровий номер 3210300000:04:016:0074) та скасування державної реєстрації вказаного договору, то оскільки вказані вимоги фактично є похідними від вимоги про скасування пп. 6.3 пункту 6 рішення Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 р. № 1278-62-УІ про поновлення договору оренди землі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, в задоволенні якої відмовлено, тому позов в цій частині також не підлягає задоволенню.

Решта наявних у справі доказів та доводів сторін, зокрема, стосовного того, що земельна ділянка військового містечка № 2 м. Біла Церква (вул. Ш. Алейхема - Куценко - Павліченко) була відведена для потреб оборони до 1941 року, перезакріплена рішенням виконкому Білоцерківської міськради № 687 від 30.12.1975 року з видачею Державного акту на постійне землекористування на імя Білоцерківської КЕЧ району; що із земель Міноборони дійсно вилучались земельні ділянки, однак таке вилучення не повязане з наданням земельної ділянки в користування відповідачу 3, і надана відповідачу 3 спірна земельна ділянка не входить до вилучених земель; що поновлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та винесення меж землекористування військового містечка № 2 не здійснювалося позивачем 2 до 2013 року в звязку з відсутністю цілеспрямованого фінансування з державного бюджету; що у 2013 році за спеціальною бюджетною програмою було виділено кошти на поновлення правовстановлюючих документів та здійснення державної реєстрації земельної ділянки, і земельна ділянка військового містечка № 2 була включена до Переліку земельних ділянок, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, погодженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 р. № 666-р до Постанови КМУ № 715 від 06.07.2011 р.; що 2015 року на замовлення КЕВ ліцензованою землевпорядною організацією ТОВ Геоцентр виконано Технічний звіт по аналітичному визначенню координат поворотних кутів графічної межі земельної ділянки, відведеної для будівництва офіцерського гуртожитку по вул. Павліченко, 12 а м. Біла Церква відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 26 квітня 1982 року № 256; що у 2006 році державні акти на землю були засекречені та зберігалися в КЕУ Північного оперативного командування, а згідно наявного в КЕВ плану військового містечка будівля гуртожитку була розташована за парканом діючої на той час військової частини і за наявними в той час документами була погоджена тільки прибудова, були досліджені судом і наведених вище висновків суду не спростовують.

Стосовно розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 49 ГПК України визначає розподіл судових витрат, згідно з яким судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що оскільки на час звернення з даним позовом до суду прокурор був звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за трьома немайновими вимогами (про визнання недійсним рішення міської ради, про визнання недійсним договору, про скасування державної реєстрації договору) підлягає стягненню до Держаного бюджету України з позивачів 1 та 2 в рівних частинах, виходячи з чинної на час подання позову ставки судового збору в розмірі 1218,00 грн. за кожну немайнову вимогу (1218,00 грн. * 3 / 2 = 1827,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2.Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код 00034022) до Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 1, код 08167863) до Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 07.02.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна