Рішення № 64621746, 03.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2017Справа №910/22859/16

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» До Третя особа,Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 Простягнення 10 304,35 грн Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Васильченко К.Ю. - за дов.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 10 304,35 грн.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 10 304,35 грн страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 14.12.2016 (суддя Домнічева І.О.) порушено провадження у справі №910/22859/16, розгляд справи призначено на 17.01.2017.

29.12.2016 до Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшла відповідь на запит суду.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.01.2017, справу №910/22859/16 передано судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду 17.01.2017 справу №910/22859/16 прийнято до свого провадження, її розгляд призначено на 03.02.17. Також зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

26.01.2017 через канцелярію суду від позивача надішли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у дане судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.п. 3.9.1.- 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 03.02.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2015 в м. Києві на вул. Вишгородська, 28/1, за участю автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, що належить ТОВ «ОТП Лізинг» та за участю автомобіля «ГАЗ 3302», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, що належить ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода.

Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 06.11.2015 № провадження 3/756/5275/15 справа № 756/5275/15 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «ГАЗ 3302», номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_3, вимог п. 10.9 ПДР України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.11.2015 № провадження 3/756/5275/15 справа № 756/5275/15 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення та на підставі статті 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 261а4кб від 06.11.2014 страховиком автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1, є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування».

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

ДТП, яка сталася 19.09.2015 відповідно до норм чинного законодавства, було визначено страховим випадком.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу відповідно до ремонтної калькуляції № 1003 від 22.09.2015, ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 1.004.15.00655/VESKO від 13/10/2016 транспортного засобу «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1, та встановлена сума страхового відшкодування у загальному розмірі 10 304,35 грн.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту виконав належним чином, перерахувавши на рахунок ТОВ «ОТП Лізинг» (призначення платежу «страхове відшкодування згідно акту № VESKO21613/2015, Лізинг ОТП, ІПН35912126 без ПДВ») 10 304,35 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 201448 від 16.10.2015.

Зважаючи на те, що з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем «ГАЗ 3302», номерний знак НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем керував автомобілем «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний зазначеному автомобілю.

Між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту поліс НОМЕР_3, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Таким чином, ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_2, тобто до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта».

У зв'язку з вищенаведеним, позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди з пакетом доданих документів, проте відповідачем не були виконані вимоги щодо виплати суми страхового відшкодування.

Враховуючи зазначене на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Домінанта» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 10 304,35 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Згідно рахунку-фактури № САСТ-488987 від 22.09.2015 вартість ремонту автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 11 464,36 грн.

Згідно правової позиції викладеній в постанові Вищого господарський суду України від 11.10.2016 № 910/5108/16 при розгляді справ даної категорії, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Як зазначалось вище, відповідно до складеного позивачем Страхового акту № 1.004.15.00655/VESKO від 13/10/2016 і розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 10 304,35 грн.

Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 10 304,35 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 201448 від 16.10.2015.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на зазначені норми права, до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до винної особи в межах виплаченого ним страхового відшкодування (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14).

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в межах суми 10 304,35грн. (сума виплаченого страхового відшкодування).

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі Полісу №АІ/4117700.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АІ/4117700 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 10 304,35 грн.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, код ЄДРПОУ 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 10 304 (десять тисяч триста чотири) грн 35 коп страхового відшкодування та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.02.2016

Суддя О.М. Спичак