Рішення № 64621340, 07.02.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 р. Справа № 909/225/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ, 01001

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз", вул. Вісконта, 3, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400

про стягнення заборгованості в сумі 206 526, 26 грн.

за участю:

від позивача: не з"явилися.

від відповідача: ОСОБА_1-представник, довіреність № TS007ЛВ-10-0117 від 05.01.17р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2016р. у справі №909/225/16 в позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості в сумі 206526,26 грн. - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2016р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2016р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2016р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2016р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

За результатами проведеного автоматичного розподілу справу № 909/225/16 передано на новий розгляд судді Цюх Г.З.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 30.11.16р. прийнято справу до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 15.12.16р.

Ухвалами суду від 15.12.16р. та 10.01.17р. розгляд справи відкладався.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості в сумі 206526,26 грн., в тому числі 93118,20грн. боргу за поставлений природний газ, 43515,97грн. пені, 3% річних в розмірі 7984,93грн. та 61907,16грн інфляційних втрат.

Представник позивача в засідання суду 07.02.17 не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 10.01.17р. В попередньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримав у повному обсязі та просив суд позов задоволити.

Представник відповідача в засіданні суду пояснив, що основний борг в сумі 93118,20 грн. сплачений повністю, а саме на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.12.15 (а.с.235-236 том 2) на суму 7335,06 грн. та платіжного доручення №506 від 23.11.16 на суму 85763,14 грн. Також представник відповідача зазначив, що позивачем нараховано пеню, інфляційні та 3% річних з порушенням строку позовної давності, включення день фактичної оплати в нарахування штрафних санкцій. Крім того, позивачем при зверненні до суду не враховано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7335,06 грн., що також спричинило до невірного нарахування пені, інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

04.01.13 між позивачем та відповідачем укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-149-В, відповідно до умов якого, позивач як продавець зобов'язався передати у власність відповідачу як покупцю у 2013р. природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1).

Згідно з п.2.1 Договору визначено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013року по 31.12.2013року газ в обсязі до 44,00тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3).

Відповідно до п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5 договору сторони погодили ціни на природний газ, що установлюються НКРЕ.

За змістом п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця з урахуванням положень п.6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Згідно з п. 11 договору договір діє в частині реалізації газу до 31.12.13, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного виконання.

Додатковими угодами №2 від 31.12.2013року та №9 від 22.12.2014року строк дії договору продовжувався відповідно 2014 та 2015роки.

На виконання Договору Продавець з січня 2013 року по березень 2015 року передав, а Покупець отримав природний газ разом на суму 329 136,54 грн.

Факт приймання-передачі природного газу підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2013 року на суму 26 899,31 грн.;ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2013 року на суму 20 069,10 грн.; ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 31 березня 2013 року на суму 22 606,77 грн.; ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2013 року на суму 6 189,34 грн.; ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2013 року на суму 15 728,84 грн.;ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2013 року на суму 18 562,07 грн.; ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 31 січня 2014 року на суму 16 390,07 грн.; ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2014 року на суму 17 036,04 грн.; ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 31 березня 2014 року на суму 9 429,64 грн.; ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2014 року на суму З 916,39 грн.; ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2014 року на суму 10976,30 грн.; ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2014 року на суму 24 740,35 грн.; ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2014 року на суму 43 474,12 грн.; ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 31 січня 2015 року на суму 48 389,97 грн.; ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2015 року на суму 21 430,50 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2015 року на суму 23 297,73 грн.

Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Додатковою угодою №2 від 31 грудня 2013 року пункт 6.1 Договору було викладено в наступній редакції:"Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу".

Відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в якості оплати доставленого у вказаний період часу природного газу в сумі 236018,34 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо .

Сума заборгованості по оплаті поставленого товару за розрахунками позивача становить 93118,20 грн.

Як вбачається із заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.12.15 (а.с.235-236 том 2), зобов"язання відповідача перед позивачем на суму 7335,06 грн. є припиненими з 16.12.15, тобто, ще до звернення позивача до суду, а тому в позові в частині стягнення 7335,06 грн. належить відмовити, з віднесенням в цій частині судових витрат на відповідача.

Так як відповідач на підставі платіжного доручення №506 від 23.11.16 сплатив залишок основного боргу в сумі 85763,14 грн., провадження в цій частині належить припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат.

Таким чином основний борг станом на день вирішення спору відсутній.

Щодо стягнення 43515,97грн. пені суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов пункту цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Відповідач зазначає про те, що позивачем не було повернуто підписаних актів приймання-передачі природного газу, у зв`язку з чим у відповідача не виникло обов'язку виконання зустрічного зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 512 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У висновках Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч. 1 ст.11116 ГПК України, за II півріччя 2014 року зазначено, що до правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 ЦК України, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме: ст.692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (постанова Верховного Суду України від 30.09.2014р. у справі №3-121 гс14).

Відповідно до п.3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У п.3.4 договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць (п.6.1. договору).

Аналізуючи зміст договору, суд бере до уваги однакове для всього змісту договору значення слів і понять та загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, а також здійснює порівняння вищевказаних пунктів договору зі змістом інших його частин, усім його змістом та намірами сторін.

Вказані вище пункти договору є взаємопов'язаними, оскільки своєчасне підписання уповноваженим представником позивача, скріплення печаткою акта приймання-передачі та його своєчасне повернення відповідачу дає змогу останньому здійснити своєчасний та остаточний розрахунок за поставлений газ.

Сторони самостійно і вільно встановили не лише умови проведення розрахунку, а й порядок та умови передачі газу, тобто засвідчення факту, який є підставою для розрахунку - підписання акту приймання-передачі, який фіксує факт здійснення певної господарської операції і підтверджує факт виконання сторонами своїх цивільно-правових i господарсько-правових зобов'язань (ч. 8 ст. 193 Господарського кодексу України i статті 527 та 545 Цивільного кодексу України).

Згідно статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, сторони узгодили такий порядок проведення розрахунків, відповідно до якого відповідач не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, має надати позивачу належно оформлений акт приймання-передачі, а позивач не пізніше 8-го числа повинен повернути відповідачу один примірник оригіналу акта приймання передачі.

Проте, відповідно до п. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Так, для наявності правових підстав стягнення пені встановленню судом підлягає факт наявності вини відповідача у порушенні зобов'язання.

А отже, положеннями договору сторони погодили, що розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі газу.

Встановлюючи такий порядок розрахунків, сторони визначили взаємні права та обовязки: відповідач зобовязаний був надати підписані та скріплені печаткою акти приймання передачі природного газу, а позивач - підписати та повернути зазначені акти, або надати письмову відмову від їх підписання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем вчинено всі дії, передбачені договором для належного виконання зобов'язання, а саме направлено позивачу акти приймання-передачі для підписання та повернення відповідачу.

Проте, позивач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, порушив його умови щодо порядку та строків повернення актів, а тому відповідачем доведено і відсутність своєї вини, оскільки відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У звязку з невиконанням позивачем свого обовязку за договором щодо повернення актів приймання передачі природного газу, суди дійшли вірного висновку, що у позивача не виникло право вимоги виконання зустрічного зобовязання здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акту (така правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 21.12.16 по справі №922/1006/16).

Також суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного суду України від 08.04.2014 у справі № 3-7гс14, в якій зазначено, що оскільки у договорі сторони визначили акт приймання передачі газу істотним елементом встановлених між ними правовідносин, то договір як джерело матеріального права підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6,11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування 43515,97грн. пені, а тому в її стягненні належить відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7984,93грн. та 61907,16грн інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.11.2010 у справ № 4/720, від 04.07.2011 у справі № 13/210/10, від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183, від 24.10.2011 у справі № 16/5/5022-103/2011 (2/43-654), від 14.11.2011 у справі № 12/207).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 №62-97р. зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до п.1.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 №14, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних та 3 % річних з врахуванням строку позовної давності, часткової проплати, п.1.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 №14 та встановив, що обгрунтований розмір інфляційних становитиме 61522,02 грн., а 3% річних - 7608,48 грн. В решті стягнення інфляційних та 3% річних слід відмовити.

Таким чином до стягнення підлягає 61522,02 грн. інфляційних та 7608,48 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме 2323,4 грн.

Керуючись ст.ст. 121, 124 Конституції України, ст.ст. 509, 538, 546, 549, 610, 629, 625 ЦК України, ст.ст.33, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" про стягнення заборгованості в сумі 206 526, 26 грн. - задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" (вул. Вісконта, 3, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400, код 20538865) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького,6, м.Київ, 01001, код 20077720) - 61522 (шістдесят одну тисячу п"ятсот двадцять дві ) грн. 02 коп. інфляційних, 7608 (сім тисяч шістсот вісім) грн. 48 коп. - 3% річних та 2323 (дві тисячі триста двадцять три) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 85763,14 грн. основного боргу припинити за відсутністю предмету спору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.02.17

Суддя Цюх Г.З.