Рішення № 64621199, 06.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.2017 Справа № 904/11635/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд", м. Херсон

до Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 8 752,75 грн. за договором транспортно - експедиційного обслуговування

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1 представник - дов. № 225 від 29.12.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслойд" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" пеню 5 611,23 грн., 3% річних - 558,19 грн. інфляційні втрати 2 583,33 грн. за договором транспортно - експедиційного обслуговування № 30122015/940-4600007747 від 30.12.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору транспортно- експедиторського обслуговування №30122015/940-4600007747 від 30.12.15 з боку відповідача в частині своєчасної оплати за надані послуги.

Позивач у судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку зі зайнятістю представника.

Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки це повторна неявка позивача та його клопотання не підтверджено жодним доказом.

Крім того, позивач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ст. 28 ГПК України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглянутись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позов зазначив, що після виконання Позивачем заявки № 307 від 23.02.2016р., він надав Відповідачу на розгляд та підписання Акт надання послуг № 1090 від 23.03.2016р. та рахунок на оплату № 1074 від 23.03.2016р., в яких було зазначено в розділі "Найменування робіт, послуг" - компенсація автотранспортних послуг, хоча по Договору були передбачені транспортно - експедиційні послуги.

Також, в Акті надання послуг зазначено, що Відповідач претензій по об'єму, якості та строку виконання робіт не має. Але претензії по строкам доставки вантажу були, підтвердженням того є претензія № 01-3-730 від 31.03.2016р. щодо порушення строків доставки вантажу, яка була направлена на адресу Позивача.

В зв'язку з тим, що в Акті надання послуг зазначена недостовірна інформація, Відповідач його не підписав.

Твердження Позивача, що внаслідок не підписання актів в обумовлений Договором строк, акти вважаються підписаними та прийнятими Відповідачем не ґрунтуються ні на нормах діючого законодавства, ні на умовах Договору.

Заявляючи позовну заяву про стягнення штрафних санкцій, Відповідач вибирає неналежний спосіб захисту, тому що за умовами правовідносин, що склалися між сторонами на дату пред'явлення позовної заяви не виникло обов'язку Відповідача щодо сплати грошових коштів по Договору у зв'язку з обґрунтованим не підписанням актів зі сторони Відповідача.

Крім того, Відповідач зазначив, що в судовому засіданні по справі № 904/6472/16 ТОВ "Транслойд" було надано для дослідження договір міжнародного перевезення вантажів укладений між ТОВ "Транслойд" та ТОВ "Ставангер", який був підтвердженням залучення третьої сторони до виконання зобов'язання по перевезенню вантажу Відповідача згідно Заявки № 230216 від 23.02.2016р. та обґрунтуванням суми збитків Позивача.

Але суд, виносячи рішення по справі № 904/6472/16, неуважно дослідив документи на перевезення - CMR № 0788319, 0788320, 0788322, 0788321, 0878323, 0788326, 0788325, 0788324 від 24.02.2016р. і не врахував тих обставин, що фактично перевезення виконав Експедитор, а не Перевізник ТОВ "Ставангер", як це стверджував Позивач, тобто, між сторонами існував окремий договір перевезення, де Позивач виступав Перевізником.

В зв'язку з чим, права на стягнення штрафних санкцій по договору траспортно - експедиційного обслуговування № 3022015/940/НОМЕР_1 від 30.12.2015р. у Відповідача не виникає.

Ухвалою суду від 17.01.2017р. відкладено розгляд справи на 06.02.2017р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

В судовому засіданні 06.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транслойд» (далі Позивач, Експедитор) та Приватним акціонерним товариством "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" (далі Відповідач, Замовник) укладений договір транспортно-експедиторського обслуговування №30122015/940-4600007747 від 30.12.15 (далі - Договір). Згідно предмету цього договору експедитор зобовязується за плату та за рахунок замовника виконати або організувати виконання узгоджених цим договором послуг, повязаних з перевезенням вантажів (транспортно-експедиторське обслуговування - ТЕО).

Згідно абзацам 1 та 3 п. 2.1 Договору експедитор здійснює послуги на підставі письмової заявки замовника, форма якої є додатком до цього договору.

Заявка на перевезення, є невідємною частиною цього договору, повинна бути здійснена в письмовій формі та завірена круглими печатками обох сторін. Сторони не мають права змінювати який-небудь пункт без письмової згод один з одним. Сторони визнають юридичну силу письмової згоди, зробленої факсимільним звязком, або сканованої копії переданої по електронній пошті.

Пунктом 2.8. Договору встановлено, що замовник зобовязаний підписати акт виконаних послуг або надати мотивовану відмову від його підписання на протязі 5 робочих днів від дати його отримання.

Заявка вважається виконаною експедитором після підписання сторонами акта виконаних послуг та передачі підтверджуючих документів замовнику (п. 2.9. Договору).

Замовник зобовязаний своєчасно здійснювати необхідні платежі експедитору (п. 3.1.5. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору валюта договору та валюта платежів гривня.

Загальна сума договору залежить від кількості наданих послуг та приблизно складає три мільйона гривен з ПДВ (п. 4.3. Договору).

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що платежі експедитору за надані по цьому договору послуги включають в себе винагороду (плату) експедитора та відшкодування вартості перевезення.

У відповідності до п. 4.6. Договору платежі за виконання послуги відповідно умовам цього договору проводяться шляхом банківського переводу на рахунок експедитора за узгоджену кількість перевезень. Оплата проводиться після підписання акта виконання послуг, надання оригіналу або копі транспортної накладної (СMR) з відміткою одержувача про приймання вантажу, засвідченою печаткою експедитора. Строк оплати 35 банківських днів від дати отримання рахунка експедитора та оформлення документів, вказаних вище.

Цей договорі вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016р. (п. 9.1. Договору).

Згідно умов вказаного договору, відповідачем була надана заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом на суму перевезення 59 572,39 грн. (а.с. 33-40). Вантаж перевезення: нержавіючі труби.

Позивач виконав умови договору та здійснив перевезення вантажу. Однак відповідач за надані послуги не розрахувався, що стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 року по справі №904/6472/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЛОЙД" до Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" про стягнення 61 898,16 грн. позов задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЛОЙД" заборгованість в розмірі 59 572,39 грн., пеню в розмірі 2128,98 грн., 3% річних в розмірі 190,44 грн. за період з 17.06.2016р. по 25.07.2016р. та судовий збір у сумі 1 377,88 грн.

Згідно інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення

Відповідач, в повному обсязі та належним чином, не виконав ні умови договору щодо оплати за надані послуги, ні рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/6472/16 від 17.10.2016 року в частині оплати основного боргу. Внаслідок чого заборгованість продовжувала існувати з 26.07.2016р. по 16.11.2016р. та у звязку з чим позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 5 611,23 грн., 3% річних у сумі 558,19 грн. та інфляційні втрати у сумі 2 583,33 грн. за вказаний період, що і є причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 908 ЦК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5 611,23 грн. за період з 26.07.2016р. по 16.11.2016р., 3% річних - 558,19 грн. за період з 26.07.2016р. по 16.11.2016р. та інфляційні втрати - 2 583,33 грн. за період з серпня 2016р. по жовтень 2016р.

Відповідно до п. 5.3.4. Договору, за не оплату або несвоєчасну оплату рахунків експедитора, замовник сплачує пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасної оплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунки Позивача, судом встановлено, що пеня за період з 26.07.2016р. по 16.11.2016р. становить 5 595,90 грн. та підлягає до стягнення.

В частині стягнення пені у сумі 15,33 грн. слід відмовити.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок наданий Позивачем, судом встановлено, що 3% річних за період з 26.07.2016р. по 16.11.2016р. становлять 556,66 грн. та підлягають до стягнення.

В частині стягнення 3% річних у сумі 1,53 грн. слід відмовити.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з серпня 2016р. по жовтень 2016р. становлять 2 583,33 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов щодо неуважного дослідження господарським судом документів у справі № 904/6472/16 судом не приймаються у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення у справі № 904/6472/16 проголошене в судовому засіданні 17.10.2016р. в присутності представника Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" - ОСОБА_1

Отже відповідач був обізнаний про результати розгляду даної справи та міг оспорити рішення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в разі незгоди з ним.

Однак, рішення у справі № 904/6472/16 не оскаржувалось та набрало чинності, а відповідно до частини 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з врахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача на користь Позивача пені у сумі 5 595,90 грн., 3% річних 556,66 грн. та інфляційних втрат 2 583,33 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 612, 908 ЦК України, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, проспект Трубників, б.56, код ЄДРПОУ 30926946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЛОЙД" (73026, м. Херсон, просп.УшаковаАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37238384) пеню в розмірі 5 595,90 грн., 3% річних в розмірі 556,66 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 583,33 грн. та судовий збір у сумі 1 375,35 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 09.02.2017р.

Суддя ОСОБА_2