Рішення № 6462070, 26.10.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 р. Справа № 9/121

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Поліводі Сергію Володимировичу розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна компанія "Полісся-Продукт вул.Кооперативна,12, м.Житомир, 10001

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" вул. Січових Стрільців, 39-І, м.Коломия, Івано-Франківська область,78200

про стягнення коштів в сумі 61 103, 34 грн.

Представники сторін не з"явилися.

Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 61103,34 грн., в тому числі: 53000 грн. - основної суми боргу за поставлений товар; 529,42 грн.- інфляційних втрат, 274,44 грн. - відсотків річних, 1999,48 грн.- пені та 5300- штрафу.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 26.10.09. надіслав суду клопотання №615 від 26.10.09. (вх.№250) про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням уповноваженого представника на слуханні кримінальної справи в якості представника цивільного позивача.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача оскільки судом вже відкладався розгляд справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, в зв"язку з нез"явленням в засідання представників сторін. Крім того, клопотання позивача про відкладення розгляду справи документально не підтверджене. Одночасно судом враховано, що відповідно до ст.28 ГПК України, коло осіб, які можуть бути представниками сторін у справі не обмежене одним представником.

Відповідач не скористався своїм правом та представника на перше судове засідання, 22.09.09., не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце даного судового засідання , про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи. Явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась судом обов"язковою. Письмових заперечень по суті спору відповідачем суду не подано.

Наступні ухвали від 22.09.09. (вих. №18990) та від 15.10.09. (вих. № 20719) направлені відповідачу за адресами вказаними в позовній заяві та свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи повернулись до господарського суду Івано-Франківської області з відміткою (за зазначеною адресою не проживає).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.                    

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частина 1 ст. 69 ГПК України встановлює, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.           

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем та зібрані судом, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд встановив, що між сторонами даного спору 21.05.09. укладено договір поставки №62003, згідно якого позивач зобов”язався передати у власність відповідачу товар, а відповідач в свою чергу прийняти та оплатити даний товар (п.1.1.).

Згідно п.3.1. договору відповідач зобов”язався перерахувати кошти за товар не пізніше 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту отримання товару.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов’язальні відносини.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 21.05.09. позивачем поставлено товар на загальну суму 59117,95, що підтверджується видатковими накладними №РР-0021806 та №РР-0021899 від 25.05.09. підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками, копії яких знаходиться в матеріалах справи.

Однак, в порушення договірних зобов"язань відповідач оплатив отриманий товар частково.

Відповідно до розрахунку, проведеного позивачем у справі, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 53000грн., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 10.08.09. Суду не подано доказів сплати відповідачем суми боргу.

Отже, вимога позивача щодо стягнення основної суми заборгованості є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Частиною 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.3. Договору при порушенні терміну оплати відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, обгрунтований розмір якої становить 1999,48 грн. та підлягає задоволенню.

Крім цього, даним пунктом договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення боргу покупець сплачує на користь постачальника штраф за користування чужими коштами у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару, що згідно розрахунку позивача становить 5300грн. та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення індексу інфляції в сумі 529,42 грн. та трьох відсотків річних в сумі 274,44 грн. то в цій частині позову слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, право має бути порушене на момент подання позову. Позивачем не подану суду доказів звернення до відповідача із вимогою про сплату інфляційних збитків та відсотків річних. Подання позовної заяви не є вимогою в розумінні ст.625 ЦК України. За таких обставин відсутнє порушення права позивача.

За наведених обставин позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків та 3 % річних є безпідставними та задоволенню не підлягають. В цій частині позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст. 11, 202, 509, 525, 526, 549, 551, 610-612, 625, 629 ЦК України , ст. 193, 231 ГК України, керуючись ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона", вул.Січових Стрільців,39-І, м.Коломия, Івано-Франківська область,78200 (код 30106223) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Продукт", вул.Кооперативна,12, м.Житомир,10001 (код 32265298): 53000 грн. - основної суми боргу за поставлений товар; 1999,48грн.- пені та 5300 грн.- штрафу, а також 602,99 грн. - витрат по сплаті державного мита та 232,89 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______

26.10.09.