Постанова № 64620301, 01.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 лютого 2017 р. № 820/1836/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про арешт коштів на рахунку платника податків,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Салтівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд накласти арешт на кошти на рахунку платника податків ФОП ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в ході здійснення повноважень, покладених на органи ДФС, встановлені фактичні обставини стосовно платника податків - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, передбачені п. 94.2 ст. 94 ПК України. Так, у зв'язку з отриманням податкової інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, в.о. начальника Салтівської ОДПІ виданий наказ №85 від 06.04.2016 р. на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 Однак, відповідач не допустив працівників органів ДФС до проведення перевірки, від отримання копії наказу та від ознайомленням з направленнями на проведення перевірки також відмовився. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 було порушено передбачене чинним законодавством право ОДПІ на проведення фактичної перевірки платника податків. Рішенням заступника голови Салтівської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області від 08.04.2016 року до відповідача застосований умовний адміністративний арешт майна платника податків. Оскільки п.7.1 п.7.3 Порядку №568 передбачено, що арешт коштів боржника на рахунках платника здійснюється виключно на підставі рішення суду, ОДПІ звернулась з даним позовом до суду. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області прибув у судове засідання, склав на адресу суду клопотання, в якому просив суд розглядати подання в порядку письмового провадження. (а.с.73).

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, у судове засідання не прибув, повноважного представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України. (а.с.61-64).

Відповідно до приписів статті 35 КАС України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку в Салтівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області з 21.08.2013 року, №202613134343.

У зв'язку з отриманням інформації щодо використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин ФО-П ОСОБА_1, та керуючись пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, в.о. начальника Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області 06.04.2016 року видано наказ №85 про надання дозволу на проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 (р.о.к.п.п.НОМЕР_1) (а.с.4).

Фактичною підставою для видання згаданого вище наказу на проведення перевірки, слугувала доповідна записка начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Черненко В.І. від 06.04.2016 року вих.№434/7/20-26-13-01-13.

На підставі направлень на перевірку від 07.04.2016 року №89, 90, 91 (а.с.6, 7, 8), виданих Салтівською ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області, та наказу №85 від 06.04.2016 року, посадовими особами Салтівської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області здійснено вихід за адресою проведення господарської діяльності відповідача.

Відповідач відмовився від отримання під розписку наказу та ознайомлення з направленнями на перевірку, у допуску до перевірки посадовим особам ДФС також було відмовлено, про що складено акт недопуску до проведення фактичної перевірки від 07.04.2016 року №71/20-26-13-01/НОМЕР_1 .(а.с.14).

Розцінюючи вищеописану поведінку платника податків як відмову в допуску до перевірки контролюючого органу, позивач звернувся з позовом про накладення адміністративного арешту на рахунки.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків регулюється ст.94-95 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 94.1 та 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Згідно п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім цього, згідно п.п. 20.1.16 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім виключного переліку обставин, за наявності яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, ПК України закріплено також особливий порядок накладення такого арешту.

Зазначене зумовлене тим, що адміністративний арешт майна (складовою якого є в тому числі кошти платника податків), у відповідності до ст. 94 Податкового кодексу України, є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.

У відповідності до п.п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Натомість, відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що, на відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

Так, відповідно до п.п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 ПК України, а саме, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови:

- наявності однієї з обставин, визначених п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 ПК України;

- наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 20.1 статті 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Судом встановлено, що на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 08.04.2016 року (а.с.9), заступником начальника Салтівської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення від 08.04.2016 року про застосування адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_1 (а.с.10).

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 року по справі №820/1895/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, перевірено законність та обґрунтованість наказу Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №85 від 06.04.2016 року та рішення заступника начальника Салтівської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області від 08.04.2016 року про застосування адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_1.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 року вказана вище судова постанова залишена без змін, а отже набула законної сили в установленому законом порядку та в силу ч. 1 ст. 255 КАС України є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Окрім того слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що ДФС було дотримано всі вимоги законодавства, а саме: вихід співробітників ДФС на проведення перевірки за податкової адресою та прийняття податковим органом рішення про арешт майна платника податків, правомірність якого перевірена судом, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 183-3, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про арешт коштів на рахунку платника податків, - задовольнити.

Накласти арешт на кошти на рахунку платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Панченко О.В.