Постанова № 64620271, 03.02.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/3238/15

03 лютого 2017 р.м. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

секретарі судового засідання Твердохліб Н.В.

за участю: представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Родина Тарашевських" Яненка О.Ю., довіреність від 01.09.2016 року,

представника відповідача - державного реєстратора Сагайдак І.В.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" Остапчука О.Ю., довіреність від 05.01.2017 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Родина Тарашевських" до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Радченко Альони Леонідівни, державного реєстратора реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Підгородецької Надії Володимирівни, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Сагайдак Ірини Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" про визнання дій протиправними і скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію прав та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Родина Тарашевських" (надалі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Радченко Альони Леонідівни (надалі - державний реєстратор), державного реєстратора реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Підгородецької Надії Володимирівни (надалі - державний реєстратор), державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Сагайдак Ірини Володимирівни (надалі - державний реєстратор), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі - Банк) про визнання дій державних реєстраторів протиправними і скасування рішень про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2016 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задоволено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 року справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскарженні рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень підлягають скасуванню, оскільки держаним реєстратором без урахування усіх обставин та без наявності необхідних документів протиправно зареєстровано право власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки за ПАТ "ВТБ Банк".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових обґрунтуваннях, долучених до матеріалів справи. Відзначив, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою м. Тернопіль, проспект Злуки, 45, вул. Подільська, 38а та вул. 15 Квітня, 6 проведена держаним реєстратором за ПАТ "ВТБ Банк" без урахування вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868.

У судовому засіданні держаний реєстратор Сагайдак І.В. позовні вимоги підтримала.

Відповідач державний реєстратор Підгородецька Н. В. в судове засідання повторно не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно і належним чином, тому суд вважав за можливе розглянути справу без її участі.

Повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи держаний реєстратор Радченко А. Л. в судове засідання жодного разу не з'явилась. В матеріалах справи містяться її письмові заперечення по суті позову, в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог, а розгляд справи проводити без її участі.

У письмових запереченнях на позов вказала, що на момент прийняття оскаржуваних рішень встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність підстав для відмови в державній реєстрації. Заявником були подані належним чином оформлені документи, зокрема, договір іпотеки від 29.12.2010 року, лист-вимога від 02.03.2012 року № 285/1700-2 до TзOB "Диво", лист-вимога від 02.03.2012 року № 291/1700-2 до TзOB "Родина Тарашевських" та копії повідомлень про вручення поштового відправлення даних листів. Зауважила, що зареєстровані обтяження (арешт) не є перешкодою для прийняття рішень про державну реєстрацію прав, оскільки, відповідно до пункту 46 Порядку № 868, наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити з мотивів викладених у додаткових письмових запереченнях на позов (том 2, а.с.230-236). Пояснив, що для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідальною особою Банку було подано державному реєстратору необхідний пакет документів, що відповідав вимогам положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 (в редакції які діяли на час виникнення спірних правовідносин), а саме направлена лист-вимога від 19.06.2012 року № 741/1700-2 та лист-вимога від 19.06.2012 року № 742/1700-2, адресовані TзOB "Родина Тарашевських" та ТзОВ "Диво". Вказані документи були подані державному реєстратору при оформленні права власності за Банком на об'єкти нерухомості на підставі іпотечного застереження. Разом з тим зазначив, що арешт, накладений на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 02.10.2015 року по справі № 607/16234/15-к. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приймались 30.09.2015 року та 01.10.2015 року, тобто до арешту. Що стосується рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.10.2015 року, то згідно ч. 2 п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем. З таких підстав в позові просив відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні думку представників сторін, розглянувши матеріали справи та оригінали реєстраційних справ, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між ПАТ "ВТБ Банк" та ТзОВ "Диво" укладено кредитні договори № 16/10-К від 29 грудня 2010 року (том 1, а.с. 35-46) та № 23/11-К від 20 червня 2011 року (том 1, а.с. 47-57).

З метою виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами були укладені іпотечні договори між ТзОВ "Родина Тарашевських" та ПАТ "ВТБ Банк", в яких ТзОВ "Родина Тарашевських" виступило майновим поручителем (том 1, а.с. 58-98).

Згідно пунктів 1.1., 2.1. Іпотечного договору від 29 грудня 2010 року та пунктів 1.1., 2.1. Іпотечного договору № 3007 від 20 червня 2011 року ТзОВ "Родина Тарашевських" (іпотекодавець) передало в іпотеку нерухоме майно, а саме:

- складське приміщення по вулиці Подільська, 38 а в м. Тернополі, зазначене в плані під літ. "Е", загальною площею 635,3 кв. м.;

- адміністративно-складське приміщення по вулиці Подільська, 38 а в м. Тернополі, зазначене в плані під літ. "А" та приміщення по вулиці Подільська, 38 а в м. Тернополі, зазначене в плані під літ. "Б", "В-1", "Д-1", гараж, зазначений в плані під літ. "Ж", загальною площею 5502,2 кв. м.;

- склад загальною площею 345,4 кв. м., металевий склад загальною площею 359,2 кв. м. по вулиці Подільська, 38 а в м. Тернополі.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. Іпотечного договору від 29 грудня 2010 року, та пунктів 1.1., 2.1. Іпотечного договору № 3003 від 20 червня 2011 року ТзОВ "Родина Тарашевських" передало банку в іпотеку нерухоме майно, а саме:

- нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 45, загальною площею 1874,3 кв. м.;

- нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 45, загальною площею 376,8 кв. м., зазначене в плані під літ. "А";

- нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 45, загальною площею 541,5 кв. м.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. Іпотечного договору від 29 грудня 2010 року та пунктів 1.1., 2.1. Іпотечного договору № 3005 від 20 червня 2011 року ТзОВ "Родина Тарашевських" передало в іпотеку нерухоме майно, а саме приміщення корпусу № 41, зазначений в плані під літ. "А", що знаходиться по вулиці 15 Квітня, 6 в м. Тернополі, загальною площею 2349,1 кв. м.

Згідно п.6. Іпотечних договорів, звернення стягнення на заставлене за цим Договором майно здійснюється на розсуд іпотекодержателя: за рішенням суду; за виконавчим написом нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання за домовленістю сторін на підставі цього договору згідно з договором про задоволення вимог, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у формах, порядку та на умовах, викладених в п.п 6.2.3.1 та 6.2.3.2 цього пункту Договору у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п.п 6.2.3.1 Договору передача права власності здійснюється на таких умовах: правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є застереженням викладене у п.п. 6.2.3 договору, яке є договором про задоволення позовних вимог іпотекодержателя і яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження та докази письмового повідомлення іпотекодавцю є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Як слідує з матеріалів справи ТзОВ "Диво" не було погашено суми кредиту та не сплачено відсотки за користування грошовими коштами.

Тому 30.09.2015 року ПАТ "ВТБ Банк", через державного реєстратора реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, звернулося до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України із заявами про державну реєстрацію прав і їх обтяжень (щодо права власності) на об'єкти нерухомого майна, визначених в Іпотечних договорах, до яких додано, зокрема: заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, кредитний договір, договір іпотеки від 29.12.2010 року, листи-вимоги від 02.03.2012 № 285/1700-2, від 19.06.2012 року № 741/1700-2 до TзOB "Диво" (том 1, а.с. 146-147), листи-вимоги від 02.03.2012 № 291/1700-2, від 19.06.2012 року № 742/1700-2 до TзOB "Родина Тарашевських" (том 1, а.с. 143-144) з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення даних листів, розрахунок, звіт про оцінку майна.

За результатом розгляду вищезазначених заяв та доданих до неї документів, державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Радченко А.Л. на підставі ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прав на нерухоме майно, а саме:

- від 30 вересня 2015 року № 24911081 щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення, складське приміщення під літ. "Е" по вулиці Подільська, 38а в м. Тернополі загальною площею 635,3 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта 334142961101);

- від 30 вересня 2015 року № 24915166 щодо об'єкта нерухомого майна: будівлі, загальною площею 704,6 кв. м., складові частини об'єкта нерухомого майна: приміщення, капітально-збудоване складське приміщення, загальною площею 345,4 кв.м.; будівля, металевий склад, загальною площею 359,2 кв.м. по вулиці Подільська, 38а в м. Тернополі (реєстраційний номер об'єкта 334069361101);

- від 30 вересня 2015 року № 24914472 щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення по вулиці Подільська, 38а в м. Тернополі загальною площею 5502,2 кв.м., складові частини об'єкта: приміщення, адміністративно - складський корпус під літ. "А", площею 4005,1 кв.м.; приміщення, магазин під літ. "Б", площею 129 кв.м.; приміщення, склад металевий під літ. "В-1", площею 867,5 кв.м.; приміщення, склад металевий під літ. "Д-1", площею 355,9 кв.м.; приміщення, склад металевий під літ. " 3-1", площею 252,2 кв.м.; гараж під літ. "Ж", площею 144,7 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта 335537461101);

- від 01 жовтня 2015 року № 24958699 щодо об'єкта нерухомого майна: будівля, корпус № 41 під літ. "А" по вулиці 15 Квітня, 6 в м. Тернополі загальною площею 2349,1 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта 334891761101);

- від 2 жовтня 2015 року № 24996184 щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення, під літ. "А" за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 45, загальною площею 376,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта 334549861101);

- від 2 жовтня 2015 року № 24996312 щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 45 загальною площею 1874,3 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 334466761101);

- від 2 жовтня 2015 року № 24996022 щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 45 загальною площею 541,5 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта 333787061101).

При вирішенні позовних вимог суд виходить з наступних законодавчих норм чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Так, положеннями статей 546, 573, 575 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 18 Закону України "Про іпотеку" врегульовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Різновидом застави є іпотека, яка виникає на підставі нотаріально посвідченого договору.

Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV) встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 36 Закону № 898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Статтею 37 Закону № 898-IV передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон № 1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Частиною першою статті 18 Закону № 1952-IV передбачений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Підстави для державної реєстрації прав визначені у статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема у пункті 1 частини першої вказано, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Відповідно до ч.7 ст.16 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно п.п.1, 6 ч.1 ст.19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Зі змісту вказаної статті слідує, що зазначений у ній перелік підстав для державної реєстрації прав на нерухоме майно не є вичерпним.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №868, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2013 року (надалі - Порядок № 868).

Відповідно до п.2 Порядку № 868 державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Згідно п.13 цього Порядку заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 11 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

Пунктом 15 Порядку № 868 передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 46 Порядку № 868 (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено особливості державної реєстрації іпотеки визначені, відповідно до якого для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотеко держателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З такої редакції слідує, що додержання виписаної в ній процедури попередження є обов'язковим для випадку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Підпункт 2 пункту 46 Порядку № 868 вказує на необхідність отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, зокрема, для цілей ознайомлення з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки та з метою фіксації початку 30 - денного строку для виконання боржником чи іпотекодавцем порушеного зобов'язання.

При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.

Наведена позиція суду відповідає судовій практиці Верховного суду України у справі №6-143цс14 від 17.12.2014 року.

Отже, за загальним змістом термін "повідомлення" включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Перевіривши не тільки наявність, а й на зміст та повноту поданих документів держаним реєстраторам, суд дійшов до висновку, що наявні у реєстраційних справах повідомлення про вручення листів датовані 06 березня 2012 року і 25 червня 2012 року (том 1, а.с. 145) не є належним документом, який свідчить про отримання боржником ТзОВ "Диво" та іпотекодавцем ТзОВ "Родина Тарашевських" письмових вимог про усунення порушень, оскільки з таких представлених державним реєстраторам повідомлень не видно, що саме Банк відсилав боржнику та іпотекодавцю. Наведене вказує про неврахування держаними реєстраторами усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржених рішень та необґрунтованість і передчасність їх дій.

За аналогією, такий висновок суду цілком кореспондує з нормами п. 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Згідно якого для одержання виконавчого напису подаються, в тому числі, оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, належними документами, що підтверджують надіслання боржнику та іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень є оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опис вкладення.

У досліджених оригіналах реєстраційних справ судом не встановлено, а сторонами не надано, відповідних оригіналів чи копій розрахункових документів про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення у поштові відправлення, що належно підтверджували б надіслання боржнику та іпотекодавцю вимог про усунення порушень.

З наявних у матеріалах справи листів-вимог (том 1 а.с.143-144,146-147) слідує, що банком адресовано ТзОВ "Родина Тарашевських" та ТзОВ "Диво" іпотечне повідомлення з вказівкою на загальну суму боргових зобов'язань та граничний строк погашення боргових зобов'язань за кредитним договором № 23/11-К від 20.06.2011 року. Також в результаті судового розгляду та досліджених документів встановлено обставин наявності в реєстраційних справах іпотечного повідомлення за іншим кредитним договором № 16/10-К від 29.12.2010 року (том 1, а.с. 35-46) та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.03.2012 року.

Суд вважає, що Банк набуває право стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки лише за умови надання до державного реєстратора відповідних документів, зокрема, завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця та завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги.

Враховуючи висновок суду про неподання Банком належних документів державним реєстраторам, що підтверджували б отримання боржником ТзОВ "Диво" та іпотекодавцем ТзОВ "Родина Тарашевських" письмових вимог про усунення порушень, суд констатує відсутність можливості державним реєстраторам встановити завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги.

Вказане обумовлює протиправність дій держаних реєстраторів Підгородецької Н.В. та Сагайдак І. В. щодо передчасного прийняття документів із заявою про державну реєстрацію прав при відсутності належних документів про завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги, як обов'язкової умови, передбаченої підпунктом 2 пункту 46 Порядку № 868, та про протиправність дій державного реєстратора Радченко А.Л. при прийняті оскаржених рішень.

Як встановлено судом, усі оскарженні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24996022 від 02.10.2015 року, № 24915166 від 30.09.2015 року, № 24911081 від 30.09.2015 року, № 24996312 від 02.10.2015 року, № 24996184 від 02.10.2015 року, №24958699 від 01.10.2015 року, № 24914472 від 30.09.2015 року прийняті держаним реєстратором Радченко А.Л. на підставі ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868.

Разом з тим, згідно пункту 16 Порядку № 868 (в редакції діючій на момент прийняття спірних рішень) у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття. Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви видає таке рішення особисто або надсилає поштою заявникові з повідомленням про вручення. Також вищевказана норма регламентує порядок отримання рішення про зупинення розгляду заяви та порядок прийняття рішення про відновлення її розгляду.

Однак, у свою чергу, на підставі пункту 16 Порядку № 868, - державний реєстратор приймає оскарженні рішення про проведення державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення.

На основі наведеного, суд констатує прийняття державним реєстратором усіх оскаржених рішень на основі норми, яка не співвідноситься з такими рішеннями. З огляду на таке, оскаржені рішення вчинено не у спосіб передбаченому спеціальними нормами Порядку № 868, що також є підставою для їх скасування.

Як встановлено судом, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.10.2015 року (том 1. а.с. 105 - 118), на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 02.10.2015 року по справі №607/16234/15-к в межах кримінального провадження накладено арешт нерухомого майна, зокрема щодо нежитлових приміщень по вул. Злуки, 45 в м. Тернополі.

Разом з тим, оскарженні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24996022 від 02.10.2015 року № 24996312 від 02.10.2015 року № 24996184 від 02.10.2015 року щодо нежитлових приміщень, що знаходяться по вул. Злуки, 45 в м. Тернополі прийняті державним реєстратором, тоді як на вказане майно вже був накладений арешт ухвалою суду по вищевказаній кримінальній справі.

Серед іншого судом встановлено, що на момент вчинення дії щодо реєстрації права власності на інші об'єкти нерухомого майна, які відбулись 30 вересня 2015 року та 1 жовтня 2015 року (рішення № 24915166, № 24911081, № 24958699, № 24914472), арешту нерухомого майна в рамках кримінального провадження не існувало.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

В зв'язку з цим, суд вважає, що наявність обтяження на нерухоме майно, накладеного судом, є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-357а14 по даній категорії справ.

Однак, при прийнятті рішень № 24996022, № 24996312, № 24996184 від 02.10.2015 року, державним реєстратором було безпідставно проігноровано наявність обтяження на нерухоме майно, накладеного судом. Вказане обґрунтовує протиправність дій державних реєстраторів щодо проведення реєстраційних дій 02.10.2015 року щодо нежитлових приміщень по вул. Злуки, 45 в м. Тернополі та необхідність скасування рішень № 24996022, № 24996312, № 24996184 від 02.10.2015 року.

Відповідно до пункту 46 Порядку № 868 наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Суд відхиляє посилання представника Банку на пункт 46 Порядку № 868, оскільки в даному випадку заборона відчуження була встановлена не нотаріусом за договором іпотеки, а судом. У свою чергу, накладення арешту на нерухоме майно є одним із видів обтяження, а не зареєстроване право чи вимога інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Разом з тим, суд погоджується з позицією представника третьої особи про відсутність повноважень державного реєстратора встановлювати безспірність суми заборгованості перед іпотекодержателем при проведенні державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд відзначає, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24914472 від 30.09.2015 року проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ "ВТБ Банк" об'єкти нерухомого майна: нежитлові приміщення, що знаходяться по вулиці Подільська, 38 а в м. Тернополі, загальною площею 5502,2 кв.м., складові частини об'єкта нерухомого майна: приміщення, адміністративно - складський корпус під літ. "А", площею 4005,1 кв.м.; приміщення, магазин під літ. "Б", площею 129 кв.м.; приміщення, склад металевий під літ. "В-1", площею 867,5 кв.м.; приміщення, склад металевий під літ. "Д-1", площею 355,9 кв.м.; приміщення, склад металевий під літ. "3-1", площею 252,2 кв.м.; гараж під літ. "Ж", площею 144,7 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 335537461101). При цьому слід зазначити, що приміщення складу металевого під літ. З-1 пл. 252,2 кв.м., не передавалось в іпотеку, що підтверджується іпотечним договором від 20.06.2011року, а відтак безпідставно зареєстровано державним реєстратором за Банком. Суд не бере до уваги твердження представника третьої особи про те, що спірне приміщення є прибудовою і невід'ємною частиною іншого приміщення, зазначеного в іпотечному договорі.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі ч. 2 ст. 3 КАС України, враховуючи встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, перевіривши не тільки наявність, а й зміст та повноту поданих документів, суд дійшов висновку, що оскарженні рішення державного реєстратора прийнято безпідставно, передчасно, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на основі норми, яка не співвідноситься з прийнятим рішеннями, а тому такі рішення є протиправними та підлягають до скасуванню, а дії державних реєстраторів визнанню протиправними.

Керуючись ст.ст. 2,6,11,86,122,158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дії державних реєстраторів реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Підгородецької Надії Володимирівни, Сагайдак Ірини Володимирівни, державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Радченко Альони Леонідівни протиправними.

Визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24996022 від 02.10.2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24915166 від 30.09.2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24911081 від 30.09.2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24996312 від 02.10.2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24996184 від 02.10.2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24958699 від 01.10.2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24914472 від 30.09.2015 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.