Постанова № 64619616, 22.12.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року №382/1533/16-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., суддів Горобцової Я.В., Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Яготинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.1, а.с. 36), просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України в особі комісії з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій;

- зобов'язати Міністерство оборони України вчинити дії щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 20.09.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 382/1533/16-а.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 08.11.2016 справу № 382/1533/16-а передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу № 382/1533/16-а прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

12 грудня 2016 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, яке оформлене протоколом від 17.06.2016, в частині повернення на доопрацювання поданих ОСОБА_1 документів для надання статусу учасника бойових дій;

- зобов'язати Міністерство оборони України вчинити дії щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач безпідставно повернув подані ним документи про надання статусу учасника бойових дій. Позивач стверджує, що у грудні 2014 року та січні 2015 року він приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, що підтверджується належними доказами, а тому має безумовне право на отримання відповідного статусу.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що повертаючи подані позивачем документи про отримання статусу учасника бойових дій Міністерство оборони України діяло на підставі, в межах повноважень та у порядку, передбаченому законом, а відповідне рішення, оформлене протоколом від 17.06.2016 № 16, є законним.

Зокрема, відповідач зазначає, що Міністерство оборони України, вирішуючи питання про надання особі статусу учасника бойових дій, має повну свободу розсуду, що полягає у закріпленій у чинному законодавстві правомочності обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке Міністерство вважає найкращим за обставин, що склались.

У судове засідання, призначене на 12.12.2016, представники сторін не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Разом з цим, від представника позивача 12.12.2016 через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, ухвалою суду від 12.12.2016 постановлено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У червні 2016 року позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою про надання статусу учасника бойових дій.

Розглянувши заяву позивача та додані до неї матеріали, комісією Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби було прийняте рішення, оформлене протоколом №16 від 17.06.2016, про повернення поданих позивачем документів на доопрацювання.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду.

Нормативно-правовим актом, що визначає правовий статус ветеранів війни, є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно зі статтею 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Статтею 6 Закону № 3551-XII передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - Порядок № 413).

Згідно з абзацом другим пункту 2 Порядку № 413, статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Відповідно до абзацу першого пункту 6 Порядку № 413, для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

Пунктом 4 Порядку № 413 передбачено, що підставою для надання особам, які проходять службу (працюють) у військових частинах (органах, підрозділах), установах та організаціях або на підприємствах, які постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 413, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається, зокрема, комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, ДФС.

Відповідно до пункту 1 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 № 200 (далі - Положення), комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісія) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

Пунктом 10 Положення передбачено, що Комісії зобов'язані: приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; реєструвати заяви в спеціальній книзі обліку; інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії; розглядати внесені на розгляд заяви та інші документи в місячний строк з дня їх отримання; робити запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника; заслуховувати пояснення осіб, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил) або розмінуванні (траленні бойових мін); доводити рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, до відома громадянина в письмовій формі, а також роз'яснювати порядок його оскарження; розглядати документи стосовно надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертати їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання; засідання Комісії проводити не рідше одного разу на місяць (за наявності документів).

Згідно з пунктом 11 Положення для військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції Комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі, зокрема, довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; витягу із наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції.

Абзацом другим пункту 6 Порядку № 413 передбачено, що комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

Отже, статус учасника бойових дій особам з числа працівників Збройних Сил надається особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, що підтверджується відповідними документами, перелік яких наведений у пункті 4 Порядку №413 та пункті 11 Положення.

Судом встановлено, що наказом Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» від 27.11.2014 №194 (по стройовій частині - по працівникам ЗСУ) вирішено відкомандирувати ОСОБА_1, водія автотранспортних засобів гаражу, з 02.12.2014 до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (м. Харків) для супроводження лікарів (а.с. 5).

Наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 24.01.2015 №24 ОСОБА_1, водія Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь», вирішено вважати таким, що у період з 27.05.2014 по 02.01.2015 був відряджений для виконання службових (бойових) завдань по наданню невідкладної медичної допомоги пораненим та хворим підрозділів військових частин, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 12-16).

14 липня 2015 року Головним військово-медичним клінічним орденом Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» було видано позивачеві довідку №6/3563 про те, що він дійсно 09.12.2014, 14.12.2014, 18.12.2014, 22.12.2014, 25.12.2014, 26.12.2014, 31.12.2014, 02.01.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі (районах) проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (м. Артемівськ) (а.с. 17).

Отже враховуючи, що безпосередня участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення підтверджується матеріалами справи, зокрема, наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 24.01.2015 №24, довідкою Головного військово-медичного клінічного ордена червоної зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» від 14.07.2015 №6/3563, позивач є особою, яка відповідно до положень абзацу другого пункту 2 Порядку № 413 має право на отримання статусу учасника бойових дій.

Суд зауважує, що протокол комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби №16 від 17.06.2016 та лист Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 22.06.2016 №226/9/5252 не містять посилань на обставини, на підставі яких подані позивачем документи повернуті на доопрацювання.

У письмових запереченнях проти позову відповідач жодних причин, що слугували підставою для повернення поданих позивачем документів на доопрацювання також не зазначив.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформлене протоколом №16 від 17.06.2016, в частині повернення поданих позивачем документів на доопрацювання є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також не погоджується з доводами представника відповідача, викладеними ним у письмових запереченнях з приводу того, що повернення документів на доопрацювання обумовлене закріпленим за відповідачем правом свободи розсуду у питаннях визнання осіб учасниками бойових дій, оскільки, за переконанням суду, при поверненні документів на доопрацювання, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний чітко вказати причини такого повернення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 1 постанови №2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» вказав про те, що з огляду на положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

У цьому контексті слід зазначити, що по суті на цьому також наголошується і у Рекомендації Комітету Європи №R (2004) 20 щодо судового перегляду адміністративних актів, згідно якої суди повинні мати можливість здійснювати контроль будь-якого порушення закону, включаючи недотримання органом влади процедурних норм і зловживання повноваженнями (принцип 1 Рекомендації).

Також, за практикою Європейського суду з прав людини суди мають перевіряти не лише факти перевищення повноважень суб'єктами влади, а й усувати несправедливість в їх роботі (порушення принципів верховенства права, пропорційності та забезпечення рівноваги інтересів, раціональності, дотримання вимог управлінських процедур, права особи на взяття участі в ухваленні рішення щодо неї тощо).

Отже, виходячи з викладеного та аналізуючи вимоги Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а також досліджені матеріали справи, суд дійшов висновку, що рішення відповідача, оформлене протоколом №16 від 17.06.2016, в частині повернення поданих позивачем документів на доопрацювання є протиправним.

З приводу вимог позивача про зобов'язання Міністерства оборони України вчинити дії щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій, суд зауважує наступне.

Згідно з частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Під адміністративним розсудом (дискрецією) слід розуміти закріплену чинним законодавством можливість суб'єкта владних повноважень на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Суд зазначає, що повноваження щодо надання статусу учасника бойових дій, встановлення обставин, необхідних для прийняття такого рішення, та вчинення дій, направлених на перевірку повноти та достовірності поданих документів, є виключною компетенцією Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади в особі відповідних комісій. За наслідками реалізації цієї компетенції Міністерство оборони України, за наявності передбачених законом підстав, уповноважене прийняти ряд управлінських рішень, зокрема, про надання особі статусу учасника бойових дій, про відмову у наданні такого статусу або ж повернути документи на доопрацювання у випадку виявлення недоліків в оформлені документів чи їх повноти.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень передбачають певну процедуру розгляду питання, врахування та аналіз наданих позивачем документів, а тому суд не має права втручатися в повноваження такого суб'єкта владних повноважень та перебирати на себе його функції, оскільки по суті питання щодо надання позивачеві статусу учасника бойових дій відповідачем рішення не приймалось, а при поверненні документів на доопрацювання, суб'єкт владних повноважень не вказав причини такого повернення.

Приймаючи до уваги такі дискреційні повноваження суд відмовляє в задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання Міністерство оборони України вчинити конкретні дії (визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій) , натомість судова колегія, керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, з метою належного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому статусу учасника бойових дій разом з доданими до неї документами і прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду, викладених в цій постанові.

Суд зауважує, що у зв'язку з розглядом цієї справи судом, в даному випадку, подача документів позивачем до Міністерства оборони України після набрання законної сили судовим рішенням має відбуватись самостійно, у зв'язку з чим позивачу необхідно невідкладно після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі направити до Міністерства оборони України необхідні документи.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, яке оформлене протоколом від 17.06.2016 №16, в частині повернення на доопрацювання поданих ОСОБА_1 документів для надання статусу учасника бойових дій.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи, подані ОСОБА_3, щодо надання ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій та прийняти за результатами їх розгляду рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Панченко Н.Д.

Судді: Горобцова Я.В.

Панова Г.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.12.2016