Ухвала суду № 64619525, 06.02.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 лютого 2017 р. справа № 804/928/17 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши у місті Дніпрі матеріали адміністративного позову Громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності, -

в с т а н о в и в:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому позивач просить:

- відповідно до змісту ст. 2 Закону України «Про судовий збір» та ст.88 КАС звільнити не прибуткову Громадську організацію без статусу юридичної особи від сплати судового збору, оскільки сплата судового збору не передбачена жодною статтею спеціального закону, саме Законом України «Про судовий збір» і не встановлює прямого обов'язку за прямим приписом Законодавця - по суті викладеного змісту по тексту статті 2 та статті 4, зокрема за розрахунковою таблицею ставок судового збору цього спеціального закону, бути платниками судового збору і сплачувати судовий збір, за ставками судового збору, який не передбачений Законом України «Про судовий збір» саме для не прибуткових Громадських організації/об'єднань без статусу юридичної особи.

- визнати порушення розпорядником інформації, суб'єктом владних повноважень Дніпропетровським окружним адміністративним судом щодо ОСОБА_1 ч.1 ст.10 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року.

- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо несвоєчасного надання інформації у відповідності до вимог ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на інформаційний запит ОСОБА_1 від 22 жовтня 2016року, зареєстрованого розпорядником інформації 25 жовтня 2016 року за вхідним №48071.

Відповідно до статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали даного позову відповідно до вимог статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про необхідність його повернення позивачеві, виходячи з наступного.

Склад осіб, які беруть участь у справі, визначається статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України. До них належать сторони (позивач та відповідач), треті особи, їх представники.

Частиною третьою статті 48 Кодексу визначено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно до положень частин 1-3, 8 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України сторона в адміністративній справі може брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. Як законні представники діють також органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Так, частиною 1 статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю.

Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності (частина четверта статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно положень статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про громадські об'єднання", громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання (громадська організація або громадська спілка) може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.

Статтею 21 Закону України "Про громадські об'єднання" визначені права громадських об'єднань.

Так, частиною 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право:

1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);

2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;

3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;

4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя;

5) проводити мирні зібрання;

6) здійснювати інші права, не заборонені законом.

Частиною 2 ст. 21 цього Закону додатково визначені права громадських об'єднань зі статусом юридичної особи:

1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;

2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;

4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";

5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

Зазначений перелік прав громадських об'єднань є виключним.

Отже, з системного аналізу наведених вище положень чинного законодавства вбачається, що громадські організації, які утворені без статусу юридичної особи, взагалі не можуть бути учасником цивільно-правових відносин та набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства, оскільки таке право закріплено виключно за громадськими організаціями, що мають статус юридичної особи.

Таким чином, ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські об'єднання" закріплює права усіх видів громадських об'єднань, у тому числі тих, що не мають статусу юридичної особи. У разі порушення цих прав виникає суб'єктивне матеріальне право щодо їх захисту. Відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 03.02.2015 у справі № 21-617а14, право на захист - це суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права в момент порушення чи оспорення останнього.

Відтак, законодавець, декларуючи наявність у громадських об'єднань - не юридичних осіб права на захист у матеріально-правовому розумінні, не надає їм права на захист у процесуальному розумінні.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву подано Громадською організацією «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 та підписано керівником ГО «ДНПЦ», представником ГО «ДНПЦ» ОСОБА_2.

До матеріалів адміністративного позову додано Витяг з протоколу №1 установчих зборів засновників Громадської організації "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" від 06 жовтня 2014 року, з якого встановлено, що на вказаних зборах створено правозахисну Громадську організацію "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" без статусу юридичної особи, яка буде здійснювати свою діяльність з основною метою здійснення та для захисту членів організації законних, соціальних, економічних, творчих, культурних, екологічних, трудових та інших інтересів, які не суперечать законодавству України.

Зазначене узгоджується з визначенням "позивач" у відповідності до ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, та не суперечить ч. 1 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено коло осіб, наділених правом захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Вказаний висновок суду повністю відповідає позиції Конституційного Суду України, висловленій у Рішенні від 28.11.2013 р. № 12-рп у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", у якому, зокрема, зазначено, що "громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб".

Так, Закон України "Про громадські об'єднання" не надає громадській організації без статусу юридичної особи, якою є Громадська організація "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр", такого права.

Таким чином, позовну заяву подано до суду особою, яка не має права на звернення до суду у зв'язку з відсутністю у неї адміністративно-процесуальної дієздатності.

Стосовно правових підстав для представництва громадськими організаціями без статусу юридичної особи інтересів своїх членів в судах, суд зазначає, що Закон України "Про безоплатну правову допомогу" не містить жодних особливостей представництва громадських організацій, які надають правову допомогу не за бюджетні кошти, статтею 2 цього Закону залишено порядок надання такої допомоги у компетенції законодавства про громадські організації та установчих документів конкретних організацій. У той же час, у статті 21 Закону України "Про громадські об'єднання" серед переліку прав громадських об'єднань без статусу юридичної особи немає права представляти інтереси інших громадян в судах, а з огляду на частину другу статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України право виступати представниками надано лише фізичним особам, які мають адміністративну процесуальну дієздатність.

Наказом начальника Дніпропетровського міського управління юстиції від 04 листопада 2016 року №406 відповідно до статті 16 Закону України "Про громадські об'єднання" прийнято письмове повідомлення про утворення Громадської організації "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр".

Як вже було зазначено судом дана організація створена без статусу юридичної особи.

Таким чином, Громадська організація "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" не має статусу юридичної особи, а, отже, не має повноважень здійснювати представництво інтересів інших осіб.

Викладена правова позиція підтверджується судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема ухвалами від 2 грудня 2015 року №К/800/50509/15, від 2 грудня 2016 року №К/800/32914/16.

Згідно із пунктами 3, 4 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірним повернути позовну заяву.

Керуючись статтями 107, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

Позовну заяву Громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 6 статті 108 КАС України, залишення позовної заяви без руху або повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 КАС України

Суддя (підпис) Н.В. Захарчук-БорисенкоУхвала не набрала законної сили станом на 06.02.2017 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук-Борисенко В.В.Кухар