Рішення № 64618951, 24.01.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31187/16-ц

Провадження № 2/761/1492/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 січня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Толкач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про позбавлення батьківських прав, суд

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач не цікавиться життям сина, ухиляється від сплати аліментів. На підставі викладеного позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно сина.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Сторони перебували у шлюбі з 16.02.2008 року по 14.02.2013 року (а.с. 24).

Як вбачається зі свідоцтва про народження, батьком малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянин ОСОБА_2 (а.с. 23).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.09.2014 року присуджено стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як зазначає позивач у позові, відповідач не спілкується з сином, він не отримує батьківського виховання, моральної та матеріальної допомоги, батько не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини.

Згідно Довідки державного виконавця Фортечного відділу ДВС м. Кіровоград загальна сума заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.07.2016 року становить 18 156,89 грн. (а.с. 26-27).

У судовому засідання позивач зазначив, що з моменту розлучення син проживає з позивачем, знаходиться на його утриманні, ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не утримує сина матеріально.

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст.19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно Висновку Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 100-967 від 19.01.2017 року, комісією з питань захисту прав дитини Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (протокол № 1 від 18.01.2017 року) було прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3

Враховуючи рішення комісії Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3

Згідно ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я; без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У відповідності з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Відповідно до ст. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

За ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідач на судові виклики до суду не з`являється, через що суд позбавлений можливості особисто встановити ставлення батька до дитини, а також винність його поведінки, а тому аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 150, 164 Сімейного Кодексу України, ст. 10, 60, 88, 213-215, 226 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: