Ухвала суду № 64617981, 10.01.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/490/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2017 р. м.Київ

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В., при секретарі Степаненко І.Б., за участю прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Мороз О.В., підозрюваного ОСОБА_2, законного представника ОСОБА_3, захисника Воронова В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Клименка А.П., погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Мороз О.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12017100040000177 та додані до нього матеріали відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Стави Кагарлицького району Київської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, не військовозобов'язаного, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В:

10.01.2016 року слідчий СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Клименко А.П. звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12017100040000177 відносно неповнолітнього ОСОБА_6

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 у невстановлений досудовим слідством час перебуваючи у невстановленому місці вступив в злочинну змову з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, з метою розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я осіб, обрали об'єктом злочинного посягання приміщення «ІНФОРМАЦІЯ_7», що на праві власності належить ФОП ОСОБА_47, що належить ОСОБА_31, що за адресою: АДРЕСА_3.

Для здійснення своїх злочинних намірів було розроблено план злочинних дій та розподілено ролі кожного. Також, для уникнення їх ідентифікації під час вчинення злочинних дій ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_29, ОСОБА_30 приготували балаклави, за допомогою яких мали намір приховувати обличчя.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я осіб, діючи згідно заздалегідь розподілених між собою ролей, 05.01.2017 приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_29, ОСОБА_30 прийшли на територію вказаного «ІНФОРМАЦІЯ_7», що за адресою: АДРЕСА_3.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я осіб, поєднаного з проникненням в приміщення, діючи з корисливих спонукань, з метою власного протиправного збагачення, готуючись до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_29, ОСОБА_30 одягнули на обличчя балаклави та медичні рукавички проникли до приміщення «ІНФОРМАЦІЯ_7», що за адресою: АДРЕСА_3, яке на праві власності належить ФОП ОСОБА_47.

Перебуваючи у вищевказаному приміщенні, демонструючи предмети, схожі на зброю, а саме 5 предметів схожих на пістолети, предмету схожого на шумову гранату, предмету схожого на «ТЕРЕН», предмету схожого на ніж, предмету схожого на сокиру, подолавши таким чином волю до опору потерпілих: ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42 реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, заволоділи грошовими коштами в сумі 7000 гривень, що належать ФОП ОСОБА_47.

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_29, ОСОБА_30, спричинили ФОП ОСОБА_47 матеріального збитку.

У подальшому ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, , ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_29, ОСОБА_30 були затримані на місці вчинення кримінального правопорушення працівниками поліції.

06.01.2016 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України. Його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачене покарання у вигляді позбавленні волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, відмовляється співпрацювати зі слідством, не має стабільного джерела прибутку та свої матеріальні потреби намагається задовольнити злочинним шляхом, на думку слідчого існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищення будь-яких з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи не є достатніми для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просить суд застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В судовому засіданні прокурор у повному обсязі підтримала клопотання слідчого та послалася на обставини, які у ньому були викладені, додавши, що обґрунтованість підозри підтверджується наявними у кримінальному провадженні допустимими доказами, вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваного, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Підозрюваний ОСОБА_6 після роз'яснення йому слідчим суддею прав, передбачених ч.2 ст.193 КПК України, пояснив, що бажає, щоб його інтереси представляв адвокат Воронов В.І.

У судовому засіданні законний представник підозрюваного ОСОБА_3 підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник - адвокат Воронов В.І. проти задоволення клопотання категорично заперечували, просили суд не застосовувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а застосувати інший - особисте зобов'язання. При цьому посилалися на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, а також на те, що ОСОБА_6 є неповнолітнім, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має тісні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, проживає з батьками, з неповною середньою освітою, позитивно характеризується.

Вислухавши доводи прокурора, підозрюваного, законного представника і захисника та дослідивши обставини кримінального провадження, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього, з'ясувавши умови життя та виховання підозрюваного відповідно до вимог ст.ст.485, 487 КПК України, а також дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судом було встановлено, що 05.01.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України (кримінальне провадження №12017100040000177).

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Клопотання слідчого, погоджене із прокурором прокуратури Дніпровського району м.Києва Мороз О.В., оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розпис підозрюваного, законного представника та захисника щодо вручення їм 06.01.2017 року о 15 годині 50 хвилин копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, а також копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч.3 ст.184 КПК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.01.2017 року, ОСОБА_6 був затриманий 05.01.2017 року о 19-30 годині відповідно до ст.208 КПК України без ухвали слідчого судді. Тому саме вказаний час (19-30 година 05.01.2017 року) є моментом затримання ОСОБА_6у розумінні вимог ст.209 КПК України.

06.01.2017 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Відповідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, наявними у справі допустимими доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), протоколами огляду місця події від 05.01.2017 року, протоколами допиту потерпілих ОСОБА_35, ОСОБА_34, ОСОБА_36, ОСОБА_43, ОСОБА_41, ОСОБА_37, ОСОБА_42, ОСОБА_44, протоколами допитів свідків ОСОБА_38, ОСОБА_45, ОСОБА_46, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.01.2017 року, повідомленням про підозру від 06.01.2017 року та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п.175 Рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 є неповнолітнім, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має тісні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, проживає з батьками, з неповною середньою освітою, позитивно характеризується.

Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

На момент розгляду даного клопотання доказів про те, що за час проведення досудового розслідування, з моменту звільнення після затримання в порядку ст.208 КПК України, фактично перебуваючи на волі, підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав якимось чином кримінальному провадженню, впливав на свідків слідчому судді прокурором надано не було. Крім того, в даному судовому засіданні прокурором підтверджено, що підозрюваний завжди своєчасно з'являвся на першу вимогу до слідчого та до суду у дане судове засідання.

Таким чином, окрім констатації, прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Крім того, прокурором не наведені жодні доводи, які б давали підстави вважати, що внаслідок обрання запобіжного заходу, менш суворого, ніж домашній арешт, який фактично обмежує у свободі ОСОБА_6 останній буде ухилятись від слідства та суду. Невизнання вини та відмова давати показання таким не може вважатись, оскільки це є правом підозрюваного та на останнього не покладено обов'язок доказування вини.

Твердження прокурора про тяжкість вчиненого злочину не є достатнім для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. У справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський суд зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Окрім цього, при розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує правову позицію, викладену у п.17 рішення ЄСПЛ від 02 серпня 2001 року у справі «Манчіні проти Італії», відповідно до якої з огляду на їхній вплив та спосіб виконання, обидва застосовані … запобіжні заходи - тримання під вартою у в'язниці і домашній арешт - були позбавленням волі за змістом підпункту (с) пункту 1 Статті 5 Конвенції.

Також слідчий суддя враховує правову позицію, викладену у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», щодо обов'язку суду при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглядати можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Частина 2 статті 194 КПК України передбачає обов'язок слідчого судді постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, оскільки прокурором доведено обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, що підтверджується матеріалами клопотання, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема, можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,однак не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні (п.3 ч.1 ст.194 КПК України), слідчий суддя, враховуючи дані про особу підозрюваного, зокрема те, що він є неповнолітнім, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має тісні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, проживає з батьками, з неповною середньою освітою, позитивно характеризується, вважає, що вагомих підстав для застосування щодо неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з матеріалів клопотання не вбачається, у зв'язку з чим необхідно застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений в клопотанні.

За вищевказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що запобігання будь-яких ризиків, пов'язаних з прибуттям підозрюваного на вимогу слідчого, прокурора, суду, можливе і при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.

На даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.ст.3, 176, 177, 178, 179, 181, 184, 193, 194, 195, 196 , ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Клименка А.П., погодженого з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Мороз О.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12017100040000177 відносно ОСОБА_6 - відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з метою встановлення обставин кримінального правопорушення.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6, строком до 10 березня 2017 року включно, такі обов'язки:

1. Прибувати до слідчого, в провадженні якого знаходиться дане кримінальне провадження, до прокурора та суду за першою вимогою.

2. Не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження.

3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання, навчання, роботи.

4. Утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

5. Докласти зусиль до пошуку роботи.

Роз'яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого та прокурора.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Апеляційного суду м.Києва.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду

м. Києва Ю.В. Іваніна