Ухвала суду № 64616215, 02.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/294/17 Номер провадження 11-сс/786/86/17Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. Маліченко В. В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Маліченка В.В.,

суддів Корсун О.М., Костенка В.Г.

з участю:

секретаря судового засідання Козин Н.В.

прокурора Бондаренка О.П.

слідчого Терещенка А.В.

представника ТОВ «Бест-Полтава» ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Полтавської області Бондаренка О.П. на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 23 січня 2017 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора прокуратури Полтавської області Бондаренка О.П про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016170000000313 від 08.11.2016 року за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст.205,ч. 5 ст. 27,ч. 2 ст. 212 КК України.

Згідно ухвали слідчого судді, прокурор звернувся до слідчого судді з вищезазначеним клопотанням про накладення арешту на майно.

В обґрунтування клопотання вказував, що в провадженні СУ ФР ДФС у Полтавській області перебуває кримінальне провадження за №42016170000000313 від 08.11.2016 року за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст.205,ч. 5ст. 27,ч. 2 ст. 212 КК України.

При цьому прокуратурою Полтавської області 22.11.2016 змінено попередню правову кваліфікація кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42016170000000313 від 08.11.2016 із ч. 2 ст. 366 на ч. 1 ст. 205 КК України та визначено підслідність за слідчими СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області.

Зазначав, що в ході досудового слідства встановлено, що 03.08.2016 року невстановлені досудовим розслідуванням особи придбали з метою прикриття незаконної діяльності із ухилення від сплати податків шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів та подальшого незаконного звільнення від сплати податку на додану вартість за фінансово-господарськими операціями із експорту сільськогосподарської продукції за межі митної території України суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «Бест- Полтава» (код 39120335). З метою реалізації свого злочинного умислу, невстановлені досудовим розслідуванням особи від імені службових осіб ТОВ «Бест-Полтава» (код 39120335), зокрема директора указаного підприємства ОСОБА_4 внесли завідомо неправдиві відомості до офіційних документів: митних декларацій, податкових декларацій з податку на прибуток та на додану вартість, податкових та прибуткових (видаткових) накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, чеків, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості і походження продукції, договорів, договірних цін, журналів обліку, актів прийому-передачі, довіреностей та інших первинних бухгалтерських та облікових документів, щодо джерел походження сільськогосподарської продукції. При цьому, сільськогосподарська продукція закуповувалась за готівку у сільгоспвиробників Полтавської та інших областей України, які вироблену продукцію реалізовували за готівку та жодним чином не відображали у бухгалтерському та податковому обліку, ухиляючись від сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

У подальшому за матеріалами клопотання незаконно придбана сільськогосподарська продукція транспортувалася до складів морського порту в м. Миколаєві залізничним транспортом по документах, які належать ТОВ «Бест-Полтава», та зберігається на терміналах вказаних портів з метою подальшого відвантаження в адресу нерезидентів.

Також прокурор посилається на те, що 11.11.2016 року на виконання ухвал Октябрського районного суду м. Полтави проведено ряд обшуків за адресами розташування офісних та складських приміщень підприємств ТОВ «МСП «Ніка - Тера» (код 22439446) та ТОВ «Дунайська судноплавна - стівідорна компанія» (код 31012697), за якими ТОВ «Бест Полтава» здійснювало зберігання та подальший експорт кукурудзи, в ході яких вилучено залізничні накладні та посвідчення про якість зерна.

Підприємством ТОВ «Бест-Полтава» в 2016 році завезено на територію ТОВ «МСП «Ніка-Тера» зерна кукурудзи в кількості 5133780 кг. Вважає наявність достатніх підстав вважати, що залишки с/г продукції (кукурудзи) на території складів ТОВ «МСП «Ніка - Тера», що розташовані за адресами м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23А, є об'єктом кримінально протиправних дій, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а с/г продукцію (кукурудза) в кількості 1959395 кг. визнано речовими доказами, тому просить слідчого суддю накласти арешт на с/г продукцію (кукурудзи) в кількості 1959395 кг, що зберігаються на території складів ТОВ «МСП «Ніка - Тера», що розташовані за адресами м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23А, та були завезені залізничним транспортом.

Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що не встановлено власника майна (зерна кукурудзи) на яке необхідно накласти арешт та його точна кількість, підозру по вищевказаному кримінальному провадженню жодній особі не пред'явлено. Крім того, слідчий суддя не може зобов'язати ТОВ «МСП Ніка Тера» передати на відповідальне зберігання зерно кукурудзи в кількості 1959395 кг. з врахуванням того, що дане підприємство не має жодного відношення до даного кримінального провадження та з урахуванням значного обсягу майна не має можливості здійснювати його зберігання.

На ухвалу слідчого судді прокурором подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 23.01.2017, та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно - зерно кукурудзи 3-го класу українського походження урожаю 2016 року в кількості 1952780 кг, яке 2016 року завезено від імені експортера ТОВ «Бест-Полтава» (код 39120335) залізничним транспортом, залізничними вагонами №95328225, №95796314, № 95829602, №95523759, №95939567, №95794749, №95793733, №95751582, №95678827, №95398913, №95694477, №95389946, №95361630, №95377370, №95751426, №95669263, №95753810, №95798542, №95379475, №95539854, №95448759, №95390381, №95336681, №95712477, №95366472, №95371878, №95531760, №95651261, №95619144 та передано на зберігання до складів ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (код 22439446) за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23а, заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні його відчуження.

В обґрунтування мотивів апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя, посилаючись в ухвалі про відсутність інформації щодо власника майна, як на одну з підстав відмови у задоволенні клопотання прокурора, не взяв до уваги копії документів, які підтверджують володіння, користування та розпорядження ТОВ «Бест-Полтава» таким майном, як третьою особою.

Зазначення слідчим суддею у якості підстави для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна відсутності у кримінальному провадженні повідомлення про підозру суперечить вимогам ст. 170 КПК України.

Метою арешту зерна кукурудзи є забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, відповідно до п.п. 1, 2 ч.2 ст. 170 КПК України.

На переконання прокурора, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами кримінального провадження також твердження слідчого судді про відсутність у клопотанні даних щодо кількості зерна кукурудзи, яке підлягає арешту.

Додатково в апеляційній скарзі ставиться питання про дослідження доказів.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора Бондаренка О.П., котрий підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, заперечення представника ТОВ «Бест-Полтава» ОСОБА_2 щодо апеляції, вважала її безпідставною та прохала ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 131 КПК України передбачає, що одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до положень ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З матеріалів клопотання вбачається, що суддею вказані вимоги закону не виконані.

Висновки слідчого судді щодо невідповідності клопотання прокурора вимогам статті 171 КПК України та недоведеності необхідності такого арешту, а також наявність ризиків суперечать фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, згідно п.3 ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби в Полтавській області перебуває кримінальне провадження №42016170000000313, відомості про яке 08.11.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст.205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 КК України.

Так, відмовляючи у накладенні арешту на зазначене у клопотанні майно, слідчий суддя, мотивуючи своє рішення, послався лише на відсутність в клопотанні та доданих до нього матеріалах відомостей про власників вказаного майна, точну кількість майна, а саме зерна, а також про те, що жодній особі не повідомлено про підозру.

При цьому судом не враховано, що на даному етапі провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час і оцінити, що сукупність отриманих даних відповідно до вимог ст. 170 КПК України є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких є накладення арешту на майно.

Перевіривши зміст клопотання, вивчивши матеріали додані до клопотання, вислухавши пояснення прокурора, проаналізувавши підстави, з яких ставиться питання про накладення арешту, а також з'ясувавши інші обставини, які мають значення для вирішення питання про арешт, слідчий суддя дійшов необґрунтованого висновку, що в матеріалах кримінального провадження відсутня потреба в накладенні арешту на вищеперераховані речові докази.

Слідчий суддя не в повній мірі дослідив зазначені обставини та знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту порушення вимог КПК України.

З матеріалів провадження вбачається, що у поданому до слідчого судді клопотанні та у ході його судового розгляду прокурором в повній мірі доведено вказані обставини, з чим погоджується і апеляційний суд.

Зокрема, слідчому судді наведено підстави внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27,ч. 2 ст. 212 КК України.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами проведених обшуків від 11.11.2016, за якими ТОВ «Бест-Полтава» здійснювало зберігання та подальший експорт кукурудзи.

Під час проведених обшуків вилучені документи, а саме залізничні накладі та посвідчення про якість зерна, надані представниками ТОВ «Бесст-Полтава» вказаним підприємствам, що підтверджують поставку ТОВ «Бест-Полтава» до морського порту зерна кукурудзи.

Представниками ТОВ «Бест-Полтава» надано в адресу ТОВ «Вібо Транс» довідку експортера зерна, що вилучено в подальшому.

Встановлено, що ПП «Атланта Агро» не мало взаємовідносин з ТОВ «Бест Полтава» з приводу поставки, відправки та перевезення с/г продукції, а саме кукурудзи, як і не встановлено взаємовідносин з ТОВ «Орільський об'єднаний елеватор», СТОВ «Довжик».

Крім того, угоди з приводу придбання кукурудзи ТОВ «Бест Полтава» у ВС ТОВ «Супер Техніка Сервіс» - СТС ЛТД» не можуть бути дійсними, у зв'язку з відсутності в останнього виду економічної діяльності пов'язаної з торгівлею сільськогосподарською продукцією. Крім того, у зазначеного підприємства анульоване свідоцтво платника ПДВ з 14.10.2014.

Разом з цим, досудовим розслідуванням спростовано виробництво, купівлю чи набуття права власності на майно, що належить арештувати у ТОВ «Бест-Полтава» у інший законний спосіб.

Досудовим розслідуванням на даний час не встановлено фактичних виробників чи постачальників зерна кукурудзи, оскільки відповідні відомості відсутні у офіційних документах ТОВ «Бест-Полтава», а набуття с/г продукції за договором із ВС ТОВ «Супер Техніка Сервіс» - СТС ЛТД» спростовано слідством.

Указані документи можуть розцінюватись як такі, що підтверджують володіння, користування та розпорядження майном ТОВ «Бест-Полтава» як третьою особою.

Також судом не враховано те, що вказане у клопотанні зерно у кількості 1959395 кг. постановою відділу прокуратури Полтавської області Перехреста Р.В. від 16.11.2016 визнано речовими доказами з дотриманням вимог ст. 98 КПК України.

Згідно ч. 3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно п.2 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Доведено прокурором й мету арешту зерна кукурудзи, тобто за для забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Далі, не знаходить свого підтвердження та не відповідає дійсності посилання слідчого судді на відсутність у клопотанні прокурора інформації щодо кількості зерна кукурудзи, на яке він просив накласти арешт.

Так, протягом 2016 року ТОВ «Бест-Полтава» завезено на територію ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» 5133780 кг. зерна кукурудзи. В подальшому зі складів ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» експортовано зерна кукурудзи в кількості 3174385 кг.

Тобто в клопотанні зазначені залишки зерна кукурудзи на території складів ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», що склали 1959395 кг.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором доведена необхідність застосування арешту майна, оскільки надані ним матеріали дають достатні підстави вважати, що зазначене майно є об'єктом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205,ч. 5 ст. 27,ч. 2 ст. 212 КК України та речовими доказами по справі та з метою забезпечення спеціальної конфіскації в подальшому.

Отже, доводи прокурора про те, що слідчий суддя при винесені ухвали про відмову в задоволені клопотання слідчого порушив вимоги кримінального процесуального закону є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а тому висновки слідчого судді щодо відсутності наявності достатніх правових підстав для арешту майна не відповідають як матеріалам клопотання, так і вимогам КПК України,

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Колегія суддів вважає, що метою доцільності вказаного арешту є як забезпечення кримінального провадження та подальшого його судового розгляду, так і унеможливлення знищення, пошкодження іншим чином розпорядження майном, а також вчинення в подальшому аналогічних злочинів.

Тому, приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту, апеляційний суд вважає обґрунтованим клопотання про накладення арешту на речові докази, з метою їх збереження, у вигляді встановлення заборони його відчуження, що відповідає вимогам ч.11 ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Полтавської області Бондаренка О.П. задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 23 січня 2017 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора у кримінальному провадженні Бондаренка О.П. про накладення арешту задовольнити.

Накласти арешт на майно - зерно кукурудзи 3-го класу українського походження урожаю 2016 року в кількості 1952780 кг, яке 2016 року завезено від імені експортера ТОВ «Бест-Полтава» (код 39120335) залізничним транспортом, залізничними вагонами №95328225, №95796314, № 95829602, №95523759, №95939567, №95794749, №95793733, №95751582, №95678827, №95398913, №95694477, №95389946, №95361630, №95377370, №95751426, №95669263, №95753810, №95798542, №95379475, №95539854, №95448759, №95390381, №95336681, №95712477, №95366472, №95371878, №95531760, №95651261, №95619144 та передано на зберігання до складів ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (код 22439446) за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23-а, заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні, у будь який спосіб, його відчуження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Маліченко В.В.

Судді: Корсун О.М.

Костенко В.Г.