Ухвала суду № 64615469, 07.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6125/16-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В. С.Провадження № 22-ц/780/1111/17 Доповідач у 2 інстанції Яворський М. А.Категорія 33 07.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Фінагєєва В.О.

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування витрат,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою у відповідності до норм ст. 1187 ЦК України, ст. 35, 36 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповдальності власників наземних транспортних засобів" та просила стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» суму страхового відшкодуванню пов'язаного із витратами на поховання в розмірі 14616 грн. та судові витрати пов'язані з оплатою позивачем правової допомоги в розмірі 4000 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 09 лютого 2015 року водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем марки «ГАЗ 3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 в с. Скибин Броварського району Київської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння стояв на проїзній частині, на подвійній суцільній лінії дорожньої розмітки, що поділяє протилежні напрямки руху, після чого раптово почав перебігати проїзну частину з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Постановою про закриття кримінального провадження від 26 травня 2015 року, кримінальне провадження № 12015110000000045, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 лютого 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито - за відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В результаті вищевказаного ДТП, яке спричинило смерть ОСОБА_4, сестрі померлого, позивачу у справі - ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, як власника транспортного засобу марки «ГАЗ 3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована відповідачем відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № АІ/4540718.

Розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, внаслідок смерті брата становить 14616 грн. та складається із витрат на поховання.

09 серпня 2016 року представник позивача ОСОБА_5 звернувся до відповідача - ПАТ «СГ «ТАС» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про виплату позивачу страхового відшкодування по понесених витратах на поховання у розмірі 14616 грн.

Відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що представник позивача ОСОБА_5 не є потерпілою особою або особою, якій належить право на виплату витрат на поховання, шляхом перерахування суми страхового відшкодування на його особистий рахунок.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2016 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ «СГ «ТАС» суму страхового відшкодування, пов'язаного із витратами на поховання в розмірі 14616 грн., суму судових витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 4000 грн. та стягнуто на користь держави суму судового збору у розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПАТ «СГ «ТАС» в особі свого представника ОСОБА_6, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, розмір яких перевищує 7308,00 грн, посилаючись на неповне з'ясування та неправильність встановлення судом обставин, порушення застосування судом норм законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 09 лютого 2015 року водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем марки «ГАЗ 3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1 в с. Скибин Броварського району Київської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння стояв на проїзній частині, на подвійній суцільній лінії дорожньої розмітки, що поділяє протилежні напрямки руху, після чого раптово почав перебігати проїзну частину з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, що підтверджується довідкою про причини смерті та свідоцтвом про смерть серії І-ОК № 330840 від 11 лютого 2015 року.

Постановою про закриття кримінального провадження від 26 травня 2015 року, кримінальне провадження № 12015110000000045, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 лютого 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито - за відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В результаті вищевказаного ДТП, яке спричинило смерть ОСОБА_4, сестрі померлого, позивачу у справі - ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди у вигляді витрат на поховання її брата.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, як власника транспортного засобу марки «ГАЗ 3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована відповідачем відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № АІ/4540718 .

09 серпня 2016 року представник позивача ОСОБА_5 звернувся до відповідача - ПАТ «СГ «ТАС» із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.22) та із заявою про виплату позивачу страхового відшкодування по понесених витратах на поховання у розмірі 14616 грн.

ПАТ «СГ «ТАС» листом № Г1400/3101 від 27 вересня 2016 відмовило позивачу ОСОБА_2 та її представнику ОСОБА_5 у виплаті страхового відшкодування пов'язаного із витратами на поховання посилаючись на те, що представник позивача ОСОБА_5 не є потерпілою особою або особою, якій належить право на виплату витрат на поховання, шляхом перерахування суми страхового відшкодування на його особистий рахунок.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що оскільки станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія, експлуатацією транспортного засобу якого була спричинена смерть брата позивачки, була застрахована у відповідача відповідно до договору обов'язкового страхування, тому страховик зобов'язаний відшкодувати особі, яка здійснила витрати на поховання померлого .

Колегія суддів із вказаним висновком суду першої інстанції погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦКУ шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (надалі - ТЗ), механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦКУ особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 3 ст. 1193 ЦК України, вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У відповідності до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із п. 22.1. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно до ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Статтями 35, 36 вказаного Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на

дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати)

Пунктом 36.4 статті 36 цього Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, серед рідних померлого залишилася сестра ОСОБА_2, витратами на поховання якого займалася саме вона, що завдано їй матеріальної шкоди, підтвердженням чого є накладна № 37 від 11 лютого 2015 року на суму 16 590,00 грн та товарним чеком (а.с.11-18).

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, як власника транспортного засобу марки «ГАЗ 3302-414», реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована відповідачем відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № АІ/4540718 (а.с.21).

09 серпня 2016 року представник позивача ОСОБА_5 звернувся до відповідача - ПАТ «СГ «ТАС» із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.22) та із заявою про виплату позивачу страхового відшкодування по понесених витратах на поховання у розмірі 14616 грн. (а.с.23).

ПАТ «СГ «ТАС» листом № Г1400/3101 від 27 вересня 2016 відмовило позивачу ОСОБА_2 та її представнику ОСОБА_5 у виплаті страхового відшкодування у розмірі 14 616,00 грн, пов'язаного із витратами на поховання посилаючись на те, що представник позивача ОСОБА_5 не є потерпілою особою або особою, якій належить право на виплату витрат на поховання, шляхом перерахування суми страхового відшкодування на його особистий рахунок (а.с.24).

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7, позивачка уповноважила ОСОБА_5 представляти її інтереси, в тому числі, безпосередньо у страхових компаніях із правом одержання страхового відшкодування і відшкодування шкоди (а.с.28).

Зазначена обставина вказує на неправильність висновку ПАТ «СГ «ТАС» про відмову у виплаті страхового відшкодування представнику позивачки з підстав відсутності його повноважень на отримання таких коштів.

Також, наполягаючи на своїх доводах, апелянт вказує, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу та лише за наявності документу про оплату таких послуг, а отже вважає таке відшкодування незаконним та неправомірним.

Разом із тим вказані доводи апелянта є необґрунтованими.

Частинами 1, 5 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, нею надано розрахунок, який включає види робіт, кількість витрачених нормо-годин, їх вартість, виходячи з 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати за годину участі особи, яка надавала правову допомогу та загальну суму наданих послуг, яка складає 4 тис. грн., які заявник просив стягнути з позивача.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать і витрати на правову допомогу.

Із матеріалів справи вбачається, що 22 липня 2016 року між ТОВ «Автопоміч» в особі його керівника ОСОБА_5 та позивачки ОСОБА_2 був укладений договір про надання правової допомоги. Вказані роботи фактично були виконанні ТОВ "Автопоміч", що підтверджується актом виконаних робіт від 25 жовтня 2016 року, та відповідно оплачено, що стверджується рахунком фактурою на сплату послуг, та касовим ордером про сплату вказаних коштів . ( а.с.25-27)

Відповідно до ст. 10 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про страхування», ст.ст. 979, 1166, 1187, 1193, 1195 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 210, 212, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Н.В.Ігнатченко

В.О.Фінагєєв