Рішення № 64615207, 02.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/5011/16-ц Головуючий у І інстанції Подрєзова Г. О.Провадження № 22-ц/780/443/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 02.02.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики , -

встановила:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на таке.

04 травня 2011 року між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір позики грошових коштів на суму 89700 грн., які відповідач зобовязувалася повернути не пізніше 05 травня 2013 року.

В установлений строк відповідач борг не повернула, від виконання свого обовязку відмовляється, а тому виникла необхідність для стягнення заборгованості у судовому порядку.

Враховуючи викладене та збільшивши позовні вимоги, позивач просила суд просив суд стягнути борг за договором позики у розмірі 178679,72 грн., що складається з основної суми 89700 грн., інфляційного збільшення 79771,72 грн. та 3% річних 9208 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав його незаконності та необґрунтованості, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Встановлено, що 04 травня 2011 року між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір позики грошових коштів, за яким позичальник ОСОБА_3 отримала від позикодавця ОСОБА_2 89700 грн., які зобовязалася повернути не пізніше 05 травня 2013 року. Договір посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровано в реєстрі за № 1014 ( а.с.6).

В установлений строк відповідач борг не повернула.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що 5 травня 2011 року сторони уклали нову домовленість щодо строків повернення позики, у якому остаточне погашення боргу сторони визначили у строк до 5 квітня 2013 року. Оскільки позивач звернувся до суду 28 квітня 2016 року з пропуском трьохрічного строку позовної давності, ці обставини є підставою для відмови у позові, оскільки про застосування строку позовної давності заявлено відповідачем.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як видно із п.1 договору позики, строк виконання зобов»язань щодо повернення коштів встановлено не пізніше 05 травня 2013 року .

Відповідно до п.6 договору позики, за згодою сторін зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення додаткового договору, посвідченого нотаріально.

Таким чином, сторони за спільною згодою домовились про нотаріальне посвідчення договору позики, узгодили порядок внесення змін до нього шляхом укладання додаткового нотаріально посвідченого договору, що відповідає також і вимогам ст. 654 ЦК України.

Разом з тим надана відповідачем копія « Графік виплати позичених коштів, наданих ОСОБА_2 по договору позики та іпотеки ОСОБА_3 з 05.06.2011 по 05.04.2013 року» не містить даних про його нотаріальне посвідчення, отже, не може вважатись зміною до нотаріально посвідченого договору позики, укладеного між сторонами 04 травня 2011 року.

За таких обставин, висновок суду про те, що сторони за спільною домовленістю змінили строк виконання зобов»язань за договором позики з 05 травня 2013 року та 5 квітня 2013 року, і позивач пропустив строк позовної давності , звернувшись до суду 28 квітня 2016 року не ґрунтується на п.6 договору позики та вимогах ст. 654 ЦК України.

Рішення про відмову у позові ухвалено з порушенням норм матеріального права, оскільки не застосовано ст. 654 ЦК України, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин, тому підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦК України з ухваленням нового про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей..

Відповідно до положень ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки встановлено, що відповідач прострочила строк виконання грошового зобов»язання за вказаним договором позики, не повернула суму позики 89700 грн., вимоги про стягнення цих коштів з відповідача на користь позивача є обґрунтованими.

Також ґрунтуються на вимогах ч.2 ст. 625 ЦК України і вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційне збільшення 79771,72 грн. та 3% річних 9208 грн., відповідно до розрахунку, наданого позивачем.

На підставі ст. 88 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати у розмірі 3667 грн. 41 коп.

Керуючись ст.ст. 303,307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) заборгованість за договором позики №1014 від 04 травня 2011 року в розмірі 177964 гривні 72 копійки, яка складається з основної заборгованості в сумі 89700 гривень, інфляційного збільшення суми заборгованості в розмірі 79771 гривня 72 копійки та 3% річних в сумі 8493 гривні.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) сплачений судовий збір в сумі 3667 гривень 41 копійка.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий

Судді :