Ухвала суду № 64612728, 08.02.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2744/16-к Провадження №11-кп/773/35/17 Головуючий у 1 інстанції:Артиш Я. Д. Категорія:ч.2 ст.190 КК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Денісова В.П., Борсука П.П.,

з участю секретаря Митюк О.В.,

прокурора Грицюка Р.П.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2016 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, неодружений, має на утриманні дитину інваліда ІІ групи, раніше неодноразово судимий: останній раз вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2014р. за ч.3 ст.186, 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі, встановлений іспитовий строк 3 роки;

визнаний винним за ч.2 ст.190 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2014р., та остаточно ОСОБА_2 призначено до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк відбування покарання період перебування його під вартою з 05.09.2016р. до вступу вироку у законну силу, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили залишено ОСОБА_2 раніше обраний йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду, ОСОБА_2, повторно, 29 листопада 2015 року, близько 22.00год., перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись в приміщенні кв.№47 по вул.Ковельській, буд.3, в м.Луцьку, діючи з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, який виразився у повідомленні потерпілій ОСОБА_3 завідомо неправдивої інформації щодо дійсних своїх намірів про те, що він зателефонує з її планшета "NОМІ СО7000", не маючи наміру його повертати, заволодів вказаним майном, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 934 грн. 67 коп.

У поданій апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважає вирок суду незаконним у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення надто суворого покарання. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання підсудному порушено вимоги ст.65 КК України. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано його особу, помякшуючі обставини, думку потерпілої. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, призначити покарання, не повязане з позбавленням волі.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважає, як можна зрозуміти зі змісту скарги, вирок суду незаконним у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення надто суворого покарання. Зазначає, що судом не враховано його каяття, відсутність претензій в потерпілої та наявність дитини-інваліда.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, прокурора, який апеляційні скарги заперечив та просив залишити вирок без змін, захисника та обвинуваченого, які, кожен зокрема, апеляційні скарги просили задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчинені злочину, за який його засуджено, обґрунтовано зроблений судом, що по суті в апеляційних скаргах не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.190 КК України є правильною і також не оскаржується.

Твердження захисника та обвинуваченого в апеляційних скаргах про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через тяжкість покарання є безпідставними.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та помякшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а саме, те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі, знову вчинив умисний корисливий злочин в період іспитового строку, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання.

Враховано судом характеристику обвинуваченого, стан здоровя, вік та думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні.

Обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_2, суд визнав щире каяття, а обтяжуючою обставиною вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Твердження захисника про відсутність обтяжуючої обставини не заслуговують на увагу, оскільки ані під час досудового розслідування, ані в суді першої інстанції, ця обставина не оспорювалась.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилаються в апеляціях захисник та обвинувачений, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відбуття покарання останнім реально саме у виді позбавлення волі, разом з тим, знайшов за можливе і необхідне призначити остаточне покарання шляхом часткового складання покарань.

Обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а тому підстав для зміни вироку з мотивів, зазначених в апеляційних скаргах, апеляційний суд не вбачає.

Доводи захисника та обвинуваченого, які наведені в апеляційних скаргах, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня 2016 року щодо нього без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді