Рішення № 6461160, 15.10.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" жовтня 2009 р.Справа № 16/685

Господарський суд Житомирської області у складі:

Cудді Шніт А.В.

при секретарі Шеремет В.А.

за участю представників сторін

від позивача Семенюк В.В. дов. від 30.03.2009р., Катаєв Д.Б. дор. від 08.10.2009р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир спецтранс-1" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісьбуд" (м. Житомир)

про стягнення 44041,18грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 44041,18грн., з яких: 34000,00грн. заборгованості, 8806,00грн. інфляційних, 1235,18грн. 3% річних.

Представники позивача в судовому засіданні 15.10.2009р. повідомили суд про часткову сплату відповідачем боргу в сумі 10000,00грн. та підтримали позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 24000,00грн. інфляційних нарахувань - 8806,00грн., 3% річних - 1235,18грн.

Представник відповідача в судове засідання 15.10.2009р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений. Вимоги ухвали суду від 17.09.2009р. не виконав.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир спецтранс-1" - інвестор (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісьбуд" - забудовник (відповідач у справі) був укладений інвестиційний договір №37 (а.с. 22-25).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 вищезазначеного договору, відповідач зобов'язався власними та залученими силами за рахунок коштів, залучених від позивача, збудувати та передати у власність позивачу вбудоване офісне приміщення в житловому 10-ти поверховому будинку за адресою: м. Житомир вул. Корольова, 48-б, офіс №2 на 1 поверсі загальною площею 202,83 кв.м., а позивач зобов'язується забезпечити відповідне фінансування об'єкту інвестування та прийняти його у свою власність на умовах цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов інвестиційного договору №37 від 06.09.2007р. в період з 10.09.2007р. по 31.10.2007р. позивач перерахував відповідачу 259000,00грн.

28.11.2007р. відповідач звернувся до позивача щодо укладення додаткової угоди до договору №37 від 06.09.2007р. (а.с. 26) про внесення змін в п.п. 3.2.1, 4.1, 4.3 інвестиційного договору №37 від 06.09.2007р.

Листом № 36 від 13.12.2007р. (а.с. 27) позивач відмовився щодо укладення додаткової угоди до договору №37 від 06.09.2007р. про внесення змін в п.п. 3.2.1, 4.1, 4.3 інвестиційного договору №37 від 06.09.2007р. та наполягав на розірванні договору №37 від 06.09.2007р. і поверненні фактично перерахованих коштів.

У своїй відповіді №19 від 12.02.2008р. на вищезазначений лист, відповідач не заперечив щодо розірвання договору, зазначив, що 29.01.2008р. повернув 5000,00грн. Решту коштів зобов'язався повернути після продажу офісного приміщення №2 та надходження коштів на розрахунковий рахунок відповідача (а.с. 28).

Отже, строк (термін) виконання відповідачем обов'язку щодо повернення коштів не встановлений.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач пред'явив відповідачу претензію від 13.02.2008р. за №22 (а.с. 29,30) про повернення коштів, яка була отримана представником відповідача 13.02.2008р. про, що свідчить його підпис та печатка на зазначеній претензії.

Таким чином, строк для виконання зобов'язання у відповідача закінчився 20.02.2008р., оскільки вимога про оплату заборгованості була отримана ним 13.02.2008р.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день пред'явлення позову, утворилась заборгованість перед позивачем по поверненню коштів в сумі 34000,00грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2009р., тобто після пред'явлення позову до суду (згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області позов зареєстровано 30.04.2009р. за №1008), відповідач перерахував позивачу 10000,00грн. боргу.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 24000,00грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 62) за 442 дні з 28.01.2008р. по 13.04.2009р. 3% річних становить 1235,18грн., інфляційних нарахувань - 8806,00грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних, не врахувавши при цьому неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань у передбачений законом строк (до 20.02.2008р.), про що зазначалось вище та вважаючи, що кількість днів у 2008 році складає 365 днів, тоді як 2008 рік налічував 366 календарних днів.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за період з 21.02.2008р. по 13.04.2009р.:

- за період з 21.02.2008р. по 31.12.2008р. (34000,00 (сума боргу) х 3% х 315 (кількість прострочених днів) : 366 (кількість днів у 2008 році) = 877,87грн.;

- за період з 01.01.2009р. по 13.04.2009р. (34000,00 х 3% х 103 : 365 (кількість днів у 2009 році) = 287,84грн.;

За таких умов, сума 3% річних складатиме 1165,71грн.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 62) сума інфляційних нарахувань за лютий 2008р.- березень 2009р. становить 8806,00грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для належного виконання зобов'язання у відповідача закінчився 20.02.2008р., про що зазначалось вище.

Відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, відповідно умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з періоду з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається із слідуючого місяця.

Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань за березень 2008р. - березень 2009р.:

(34000,00 (сума боргу) х 122,57% (індекс інфляції за березень 2008р. - березень 2009р.) / 100% - 34000,00 (сума боргу) = 7673,80грн.

За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 7673,80грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати суми заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 32839,51грн., з яких: 24000,00грн. заборгованості, 1165,71грн. 3% річних, 7673,80грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 10000,00грн. заборгованості провадження у справі необхідно припинити за відсутністю предмета спору. В частині стягнення 69,47грн. 3% річних, 1132,20грн. інфляційних нарахувань в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, 530, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.193 ГК України, керуючись ст.ст.49,80 п. 1.1,82,84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісьбуд", 10029, м.Житомир, вул. Московська, 41, кв. 20, ідентифікаційний код 32885839 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир спецтранс-1", 10025, м.Житомир, вул. Корольова, 158, ідентифікаційний код 34788777 - 24000,00грн. заборгованості, 1165,71грн. 3% річних, 7673,80грн. інфляційних нарахувань, 428,39грн. витрат по сплаті державного мита, 303,97грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 10000,00грн. заборгованості.

4. В частині стягнення 69,47грн. 3% річних, 1132,20грн. інфляційних нарахувань в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяШніт А.В.

22.10.2009р.

1 - в справу; 2,3-сторонам.