Ухвала суду № 64611457, 30.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Апеляційне провадження № 11сс/790/167/17 Слідчий суддя: Колесник С.А.

Справа № 640/14870/16-к Доповідач: Цілюрик В.П.

Категорія ст. 193 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Цілюрика В.П.,

суддів - Курила О.М., Чопенка Я.В.,

за участю секретаря - Леськів Е.П.,

прокурора - Гультай Л.М.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 1201622000001071 та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 1201622000001071 було задоволено та продовжено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, строк тримання під вартою до 17.03.2017 року та визначено заставу у розмірі 480000 гривень. Слідчий суддя встановив існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали. З таким рішенням слідчого суді не погодився захисник підозрюваного та подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.01.2017 року скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: Вінницька область, смт. Томашпіль, вул. Коцюбинського, 46. В обгрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на необгрунтованість повідомленої ОСОБА_2 підозри, оскільки останній не був обізнаний про наявність уразливого стану потерпілих, а також про наявність у них збігу тяжких особистих обставин. Інших доказі, крім субєктивних показань потерпілих на обгрунтування підозри не надано. Апелянт вказує, що слідчим не надано жодного доказу того, що існують будь-які ризики, та зазначає, що постанова прокурора про продовження строку досудового розслідування була прийнята раніше аніж сторона захисту отримала клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, внаслідок чого сторона захисту була позбавлена можливості надати свої заперечення. Слідчий суддя не здійснив повноважень судового контролю за дотриманням прав підозрюваного.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення. З матеріалів справи вбачається, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201622000001071 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України, а саме досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3, у вересні 2016 р маючи намір направлений на вербування жінок, з використанням їх уразливого ста з метою їх подальшої сексуальної експлуатації на території Китайської Республ вступив у попередню змову у складі групи осіб з ОСОБА_2 Відповідно розподілених ролей у скоєнні злочину, ОСОБА_2 повинен був підшукати території України жінок, які через тяжкі особисті обставини можуть дати згоду заняття проституцією, після чого, співучасники, під час особистих зустрічей з ними повинні були досягти домовленості про їх переміщення через державний корд України до Китайської Республіки для надання сексуальних послуг, а ОСОБА_3 згідно своєї ролі повинен був надати допомогу з виготовлення жінкам віз Китайської Республіки, та безпосередньо повинен був керувати їх діями на території Китайської Республіки. 25.11.2016 року року о 06 годині 45 хвилин ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зустрілися на території залізничного вокзалу ОСОБА_6, за адресою: м. Київ Площа Привокзальна №1 та направились до міжнародного аеропорту «Бориспіль» термінал «D» за адресою: Київська область, м. Бориспіл-7, з метою підправлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Китайської Республіки, де були затримані працівниками поліції. Цього ж дня ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених устатті 184цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Апеляційний суд погоджується з наявністю встановленою слідчим суддею обгрунтованої підозри ОСОБА_2 та ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, вважає безпідставним продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 до 17.03.2017 року.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя має враховувати не лише законодавчі підстави для його продовження, але й перевірити обгрунтованість та достовірність доводів клопотання . Звертаючись з клопотанням про продовження тримання підозрюваного під вартою, слідчий посилався як на підставу необхідності тримати ОСОБА_2 під вартою до 17.03.2017 року на необхідність долучення в якості доказів до кримінального провадження протоколів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, призначення та проведення судово-фоноскопічної експертизи, складення та вручення зміненої підозри та виконання вимог ст. 290 КПК України. Однак, стороною обвинувачення не наведено обєктивних даних, які б перешкоджали органу досудового розслідування до цього часу долучити матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, та взагалі не вказано чи була призначена судово-фоноскопічна експертиза у передбачений п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України строк, і якщо ні, то чому саме. Враховуючи, викладене, те, що відповідно до матеріалів справи підозрюваний має житло на тимчасово непідконтрольній території України, твердження апелянта про можливість проживання підозрюваного у брата ОСОБА_7 у Вінницькій області належно не підтверджено, принаймі відсутнє погодження на це самого ОСОБА_7, апеляційний суд вважає достатнім продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 до 10.02.2017 року.

Разом з цим, доводи сторони захисту щодо іншої кваліфікації дій ОСОБА_2 підлягають остаточній оцінці в ході досудового розслідування та судового розгляду по суті, та в даному випадку не впливають на прийняття рішення щодо продовження троку тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 1201622000001071 та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України скасувати в частині визначення строку продовження тримання підозрюваного під вартою, та постановити в цій частині нову ухвалу, продовживши підозрюваному ОСОБА_2 строк тримання під вартою до 10.02.2017 року, частково задовольнивши клопотання слідчого. В решті ухвалу слідчого судді від 17.01.2017 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: