Ухвала суду № 64611408, 08.02.2017, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/216/17

Провадження №2/713/196/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017 м. Вижниця

Суддя Вижницького районного суду Чернівецької області Пилипюк І.В. перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування.

Посилаючись на чч.1, 2 ст.1176 ЦК України, п.1 п.п.1, 2 ст.2, п.4 ст.3, ч.1 ст.4, ст.12 ЗУ №266/94-ВР від 01.12.1994 року з наступними змінами «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», пп.4 п.7 ч.3 п.10 Положення про застосування цього Закону просив стягнути з Державного бюджету України 14500,00 грн., сплачених захиснику за надану юридичну допомогу по кримінальному провадженню, в якому його незаконно повідомлено про підозру та зарахувати її на його рахунок №26255510373928 в ПАТ «Ощадбанк», МФО 356334.

Перевіривши матеріали справи за позовом, вважаю, що у відкритті провадження по справі необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У статті 1 вказаного закону зазначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч.1 ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду та закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з п.4 ст.3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (ч.1 ст.4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами 1 та 2 ст.12 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 6, 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, у разі винесення виправдувального вироку або закриття справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - суд, який розглядав справу по першій інстанції зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру сум, сплачених громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Позивач ОСОБА_1 просить відшкодувати витрат, повязаних з наданням йому юридичної допомоги, понесених ним внаслідок незаконного повідомлення про підозру, однак встановлення розміру цих витрат віднесено до компетенції органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, який виніс виправдувальний вирок чи закрив справу, а не суду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин Суд приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року №6-2089цс15, яка відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Відповідно до ч.6 ст.122 ЦПК України, ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.7 ст.122 ЦПК України, відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з тим самим позовом.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.122, 208, 210 ЦПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: І. В. Пилип'юк