Ухвала суду № 64611311, 07.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №643/13860/14-ц Головуючий суддя І інстанції - Малихін О.Р.

Провадження №22-ц/790/332/17 Суддя доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 лютого 2017 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Кіпенка І.С.,

суддів - Шаповал Н.М., Хорошевського О.М.,

за участі секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» звернулось до суду з даним позовом та просило стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 682 629,32 грив. і судовий збір.

В судовому засіданні першої інстанції представник позивача позов підтримав посилаючись на обставини зазначені в позові, представник відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечував з тих підстав, що позивач не надав суду доказів суми заборгованості за кредитним договором, і просив застосувати до вказаного позову строк позовної давності.

Суд розглянув справу за відсутності відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повідомлених про дату і час судового засідання.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованість за кредитним договором №2001/0707/71-025 від 03.07.2007 року в сумі 682 629,32 грив. і судовий збір в сумі 3 654,00 грн., в задоволенні позову до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Інші особи, які брали участь у справі рішення суду не оскаржили.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 526, 610, 611 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Висновок суду про часткове задоволення позову є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка.

Судовим розглядом встановлено, що 03.07.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №2001/0707/71-025, за яким банк надав відповідачу кредит в сумі 69 080,00 доларів США під 13% річних за користування кредитом, строком до 2025 року.

Відповідач зобов'язався щомісячно повертати суму кредиту і нараховані відсотки за користування кредитом відповідно до графіку погашення кредиту.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором (а.с.60) ОСОБА_1, припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість за кредитним договором.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» і Факторинговою компанією «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу, за яким право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за вказаним договором між банком і ОСОБА_1, перейшло до Факторингової компанії «Вектор Плюс».

В той же день, 28.11.2012 року, між Факторинговою компанією «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» також був укладений договір факторингу, за яким право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за вказаним договором, перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи», позивача по справі.

Судовим розглядом встановлено, що на день укладення договорів факторингу, відповідач ОСОБА_1, умови кредитного договору не виконував, суму кредиту і нараховані проценти за користування кредитом, своєчасно не сплачував, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом.

Спірним кредитним договором обов'язкова згода боржника на зміну кредитора у зобов'язанні не передбачена.

Після переходу права вимоги за спірним кредитним договором до позивача по справі, 28.11.2012 року, відповідачі суму кредиту і нараховані відсотки також не сплачували, у зв'язку з чим станом на 01.03.2014 року склалась заборгованість в сумі 68 396,58 доларів США, що по курсу НБУ на той час складає 682 629,32 грив., з яких:

- заборгованість за кредитом - 36 971,00 долар США, що по курсу НБУ на той час складало 369 203,50 грив.; заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом - 23 384,05 долар США, що по курсу НБУ на той час складало 233 520,14 грив.; пеня за один рік - 8 001,53 долар США, що по курсу НБУ на той час складало - 79 905,68 грив.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги про недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, - безпідставні.

Матеріали справи (а.с.50-52) містять копію реєстру заборгованостей боржників від 28.11.2012 року, що є додатком до договору факторингу 28.11.2012 року, між Факторинговою компанією «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи», за яким право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за вказаним договором, перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи», позивача по справі та підтверджується наданим ТОВ «Кредитні ініціативи» розрахунком заборгованості (а.с.60) ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 3 ст.10 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 10, частин 1, 4 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження його доводів щодо іншої суми боргу, чи позбавлення його можливостей виконувати умови кредитного договору, які б спростовували чи ставили під сумнів розрахунки суми боргу надані ТОВ «Кредитні ініціативи».

Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки і не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені в рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Суд дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, та навів у рішенні мотиви спростування кожного з доводів, які наводилися.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, - відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: І.С. Кіпенко

Судді: Н.М. Шаповал

О.М. Хорошевський