Ухвала суду № 64608612, 08.02.2017, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

гСправа № 187/96/17 Провадження № 2/0187/135/17

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

щодо забезпечення позову

"08" лютого 2017 р. Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Соловйов І.М., розглянувши в смт. Петриківка заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

Встановив:

01.02.2017 до суду звернулося Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 03.03.2011 в розмірі 27511,08 грн.

Одночасно з позовом подано заяву про забезпечення позову, наклавши арешт на земельну ділянку відповідача, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості поданої заяви, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно дост.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Обов'язок доведення необхідності накладення арешту, а також наявності ризиків, передбачених абзацом першим частини другої статті 151 ЦПК України, у відповідності до положень ч.1 ст.151 ЦПК України покладається на особу, яка подала таке клопотання.

Посилання позивача, як на підставу майбутнього утруднення виконання судового рішення або взагалі неможливість його виконання, не виконання боржником умов кредитного договору, а також посилання на ймовірну можливість відповідачем передачі майна та коштів, що позбавить банк задовольнити сувої вимоги за рахунок наявного майна у відповідача, за відсутності будь-яких об'єктивних даних, які підтверджують ці здогадки, не є підтвердженням наявності ризику в розумінні положень ст. 151 ЦПК України.

Окрім цього, хоча відповідач і є власником земельної ділянки, яка передана в оренду сільськогосподарському підприємству, вимоги позивача про забезпечення позову не є співмірними з заявленими позивачем суми стягнення за позовом.

Також, на даний час, відповідно до розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, введено мораторій на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Обраний заявником спосіб забезпечення позову може перешкоджати господарській діяльності відповідача чи товариству, яке займається сільськогосподарською діяльністю, пов'язаною з платним використанням земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За таких обставин, вимога заявника про забезпечення позову є безпідставною, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд -

Постановив:

Заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом пяти днів з дня її проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення в той же строк з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петриківський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя ОСОБА_2