Рішення № 6460743, 20.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.09 р.                     Справа № 40/218                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Преміум Групп”, м. Деражня

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний будинок „Амстор”, м. Донецьк

про стягнення 36 357 грн. 91 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Наказнюк Є.О. - юрисконсульт

від відповідача: Лазарева Л.Л. – юрисконсульт

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Преміум Групп” звернулось до господарського суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний будинок „Амстор” про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 36357 грн. 91 коп.

За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, витребування від сторін додаткових доказів, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.

З метою дослідження додаткових доказів, наданих учасниками судового процесу, усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 11 год. 13.10.09р. до 14 год. 30 хвил. 20.10.09р. відповідно до частини четвертої ст. 77 ГПК України було оголошено перерву без винесення процесуального документа, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання по даній справі від 13.10.09р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

- між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання № 2663 від 07.02.08р. згідно пункту 11.2 якого, доповнення і додатки до нього є його невід’ємними частинами. Відповідно до розділу 1 Додатку №2 до договору покупець вправі вимагати від постачальника сплати певних сум;

- замовлення на постачання товару ( Додаток №1), додаткові умови постачання (Додаток №2) є невід’ємними частинами договору і повинні містити посилання на реквізити даного договору;

- суми перераховані позивачем на підставі трьох платіжних доручень були перераховані саме відповідно до Додатку №2 до договору постачання №2633 від 07.02.08р., зокрема: за розміщення рекламних матеріалів щомісячно згідно виставленого рахунку за домовленістю сторін та досягнутий щомісячний обсяг постачань в розмірі 5 % від вартості товарів, поставлених постачальником, та відповідає вимогам підпунктів 1.11, 1.18 Додатка №2 до договору постачання;

- таким чином, спірні суми, які позивач вважає перерахованими без достатніх на то правових підстав, вважаються перерахованими відповідно до договору постачання та додатків до нього, оскільки містять графу „Призначення платежу” і відображують за що саме було здійснено кожний платіж. Також, в них є посилання на рахунки-фактури, відповідно до яких перераховувалися грошові кошти. До кожного рахунку відповідачем були складені акти здачі-прийому робіт (наданих послуг), які мають посилання на договір постачання №2633 від 07.02.08р.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, вислухавши доводи представника позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю „Преміум Групп” було помилково перераховано на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „ Торгівельний будинок „Амстор” грошові кошти в сумі 36357 грн. 91 коп. Факт перерахуванням спірних сум підтверджено розрахунковими документами, зокрема:

Ш           платіжним дорученням №2 від 08.08.08р. в сумі 3 грн. 12 коп.;

Ш           платіжним дорученням №6 від 02.09.08р. в сумі 35 427 грн.;

Ш           платіжним дорученням №8 від 02.09.08р. в сумі 927 грн. 79 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує приписами статті 1212 ЦК України, і вважає що вказані грошові кошти придбанні та збережені відповідачем без достатньої правової підставі, а тому підлягають поверненню на його розрахунковий рахунок

Надіслана на адресу відповідача вимога від 13.05.09р. відносно повернення грошових коштів залишена останнім без відповіді.

Доводи позивача судом приймаються обґрунтованими, а заперечення відповідача є хибними, оскільки спростовуються наступними обставинами:

Порядок укладення договорів встановлено у Главі 53 ЦК України та Главі 20 ГК України. Більш детальніше це зазначено у ст.ст. 638, 639, 640, 759 ЦК України та ст.ст. 180, 181 ГК України. Головне, щоб було зрозуміло, що подія на яку розраховують сторони під час укладення певного виду договору оформлялися за формою, встановленою законодавством. Договір може бути реальним, для якого необхідно вчинити певні дії, як правило передачі майна, до яких відноситься: договір на довічне утримання; позики та інші. Істотною особливістю орендних відносин - є засноване на договорі строкове платне користування майном.

Загальна сума грошових коштів перерахована на адресу відповідача дорівнює 36357 грн. 91 коп.

Втім, у вказаних розрахункових документах чітко не зазначено призначення платежу, що ставиться під сумніви перерахування позивачем грошових коштів саме за договором постачання №2633 від 07.02.08р. та додатків до нього. Судом дослідженні платіжні доручення на предмет призначення їх платежу, а саме:

·           платіжне доручення №2 від 08.08.08р. на суму 3 грн. 12 коп., у графі „Призначення платежу” містить посилання на оплату за осягнутий обсяг постачань за червень 08р., однак не містить посилання на спірний договір постачання;

·          платіжне доручення №6 від 02.09.08р. в сумі 35 427 грн., відображує факт оплати за розміщення реклами на фірмових пакетах зг. рах. № 096845 від 20.08.08р., однак не містить посилання саме на договір постачання. Зазначений у ньому рахунок також не містить посилання на договір постачання №2633 від 07.02.08р.

·          платіжне доручення №8 від 02.09.08р. щодо перерахування суми 927 грн. 79 коп., містить таке речення: „Оплата за досягнутий обсяг постачань за липень 2008р. зг. рах. № АМ-0969356 від 07.08.08р.” Натомість, рахунок зазначений у платіжному дорученні не відображує факт перерахування грошових коштів за договором постачання №2633 від 07.02.08р.

Пункт 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національної валюті, затвердженою Постановою Національного банку України від 21.01.04р. за № 22 передбачає, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. Платіжні доручення позивача не містять повну інформацію про платіж, що позбавляє суд можливості встановити цільове призначення платежу.

Надані відповідачем виписки із банківських установ містять посилання на рахунки фактури: за досягнутий обсяг постачань та розміщення реклами на фірмових пакетах, які приймаються судом поряд із іншими доказами у справі. Натомість акти здачі-прийому робіт, послуг № АМ – 0003098 від 01.07.08р., № АМ-0003237 від 01.08.08р. складені до перерахуванням позивачем грошових коштів і підписані тільки підприємством відповідача. Акт здачі-прийомки робіт (наданих послуг) від 02.09.08р. складено та підписано лише підприємством відповідача, а підпис позивача в ньому відсутній.

Судом досліджено те, що додаткові умови постачання товару (Додаток №2) до договору постачання №2633 від 07.02.08р., є невід’ємними його частинами. Натомість, вказані умови не містять дати їх укладення, що унеможливлює чітко встановити зв’язок між перерахування грошових коштів позивачем та укладенням між сторонами договору поставки №2633 від 07.02.08р..

У випадку неможливості ідентифікувати платіж у правовідносинах, у зв’язку з його невірним або помилковим зазначенням, слід звернутися до законодавства, яке регулює дані відносини.

Згідно статті 6 Указу Президента України від 16.03.95р. №227/95 „ Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”, визначено, що за наявністю встановлених підстав – відповідно до статті 35 Закону України „ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.01р. № 2346 –III у випадку помилкового перерахування коштів на рахунок отримувача в установі банку, без вказівки призначення платежу або неправильним його визначенням, грошові кошти у встановлений законом строк підлягають поверненню на рахунок платника.

Однак, за наявністю у платника заборгованості перед особою, на рахунок якого до банку надійшли грошові кошти без вказівки призначення платежу або з неправильним його визначенням, а також помилково перераховані грошові кошти, отримувач платежу має право на свій розсуд вибрати заборгованість вказаного платника та заявити про припинення саме цієї суми боргу в порядку заліку зустрічних вимог (вимога платника щодо повернення суми, перерахованої їм без вказівки платежу або з невірним його призначенням, і зустрічної вимоги щодо погашення заборгованості по оплаті товарів наданих послуг та виконаних робіт). Це може бути остання за строком заборгованість платника, яка утворилася перед отримувачем платежу.

Коли отримувач платежу не заявить та не поверне грошові кошти, отримані без призначення платежу, платник на свій розсуд як власник грошових коштів у будь-який час може визначити раніше зроблений платіж. Тобто припинено може бути саме те зобов’язання, яке вказано платником. Платник має право вказати „зобов’язання”, яке ним вказано. Платник має право вказати те” зобов’язання” яке є давнім за строком виникнення, сподіваючись при цьому на пропуск отримувачем платежу та строку позовної давності на стягнення заборгованості. Слід зазначити, що даний випадок розрахований, на думку відповідача, на договір постачання є помилковим.

Так, у спірних відносинах обов’язковому застосуванню підлягають вимоги статті 1212 ЦК України де вказано, що особа, яка набула майно чи грошові кошти або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно чи грошові кошти.

Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначене положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Законодавець неодноразово звертав увагу на застосування правил інституту безпідставного отримання майна чи грошових коштів, зокрема на те, що норми інституту набуття або збереження майна або грошових коштів без достатньої правової підстави підлягають застосуванню коли передання майна, в тому числі перерахування грошової суми, здійснено на виконання правочину, який відповідно до закону не може бути визначений вчиненим, або на виконання договору, який згідно з законом не може бути визначений укладеним як це передбачено у п. 1 частини третьої ст. 1212 ЦК України 2003р.

Крім того, ЦК України припускає можливість двох видів зобов’язань з безпідставного збагачення: перший вид – зобов’язання, що виникли внаслідок безпідставного придбання (майно набувача збільшується, майно потерпілого зменшується); другий вид - зобов’язання, що виникли внаслідок безпідставного збереження (збереження майна з боку набувача і зменшення або не збільшення майна з боку потерпілого).

За своїми ознаками факт придбання або зберігання майна (цінності) без відповідних правових підстав одним суб’єктом правовідносин за рахунок інших суб’єктів правовідносин передбачає виникнення зобов’язань особливого виду, які мають назву кондиційні, які відносяться до позадоговірних правовідносин і мають мету поновлення майнового положення того суб’єкту, за рахунок котрого інший суб’єкт безпідставно збагатився. Тому наявність або відсутність вини відповідача судом.

Поняття "за рахунок іншої особи" означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою. Тобто, ця стаття передбачає позадоговірні зобов’язання, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна чи грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

Факт набуття або збереження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним суб’єктом правовідносин за рахунок іншого суб’єкта правовідносин зумовлює виникнення зобов’язань особливого виду, які мають назву кондикційних.

Кондикційні зобов’язання відносяться до позадоговірних зобов’язань. Головною метою кондикційних зобов’язань є відновлення майнового положення того суб’єкта, за рахунок котрого інший суб’єкт безпідставно збагати.

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належність і допустимість доказів визначається господарським судом, з урахуванням необхідності їх значення для справи, як це зазначено у статті 34 ГПК України.

Позивачем надано суду розрахункові документи про перерахування на адресу відповідача грошових коштів в сумі 36 357 грн. 91 коп., які він вважає коштами отриманими останнім без достатньої правової підстави. Доказами підтверджено момент придбання та збереження майна відповідачем майна, за родовими ознаками якого є - грошові кошти. Дані правовідносини є позадоговірними, а тому обґрунтовано позивач застосовує до спірних правовідносин приписи статті 1212 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Преміум Групп” щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” грошових коштів в сумі 36 357 грн. 91 коп., отриманих без достатньої правової підстави слід визнати обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України. Позивач згідно платіжного доручення №3 від 27.05.09р. зайво перерахував до державного бюджету державне мито в сумі 6 грн. 42 коп. Тому, на підставі пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93р. №7-93 „ Про державне мито” та статті 47 ГПК України воно підлягає поверненню на його розрахунковий рахунок.

У зв’язку з тим, що за згодою представників сторін у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 1212 ЦК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 47, 49, 69, 77, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд

          В И Р І Ш И В:

          1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ Преміум Групп” задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ Торгівельний будинок „Амстор”, 83012, м. Донецьк, вул. Соколина, 38, ід. код 32516492, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Преміум Групп”, 32200, Хмельницька область, Деражнянський район, м. Деражня, вул. Миру, буд. 118/1, ід. код. 35314908, безпідставно отримані грошові кошти в сумі 36357 грн. 91 коп., витрати по державному миту в сумі 363 грн. 58 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 315 грн., видавши наказ.

3. Повернути на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Преміум Групп”, 32200, Хмельницька область, Деражнянський район, м. Деражня, вул. Миру, буд. 118/1, ід. код. 35314908, зайве перераховане державне мито в сумі 6 грн. 42 коп. згідно платіжного доручення №3 від 27.05.09р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Підставою для повернення державного мита є дане рішення, яке затверджене гербовою печаткою господарського суду Донецької області.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя