Ухвала суду № 64607210, 07.02.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
07.02.2017
Номер справи
750/4221/16-ц
Номер документу
64607210
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

Справа № 750/4221/16-ц Провадження № 22-ц/795/288/2017 Головуючий у I інстанції -Коверзнев В. О. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні будинком і земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.12.2016, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні будинком і земельною ділянкою - задоволено, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи, судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається, що присадибні ділянки сторін по справі є суміжними, створена відповідачем тимчасова споруда у вигляді навісу, яка спирається на огорожу (паркан), не нависає над присадибною ділянкою позивача, для відведення дощової води від ділянки позивача до навісу улаштовано лоток.

Спірна споруда є тимчасовою, метою її створення є побутове призначення, а не здійснення підприємницької діяльності, позивачем не доведено, що зведення тимчасової споруди порушує його право користування земельною ділянкою.

Крім того, заявник в скарзі зазначає, що не був повідомлений про час останнього розгляду справи в суді першої інстанції, не зміг ознайомитись з проведеною по справі експертизою, що позбавило його можливості надати свої заперечення, в тому числі призначити повторну чи додаткову експертизу.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником 7/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 5).

12/25 частин домоволодіння АДРЕСА_2 належать на праві власності відповідачу ОСОБА_1 (а.с. 39).

З висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 2504/2505/16-24 від 09.11.2016 (а.с. 88-98) вбачається, що навіс, влаштований ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3, є малою архітектурною формою, що служить захистом від негативного впливу погодних факторів, одна сторона якого опирається на цегляні стовпи огорожі, що знаходяться на межі з суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_4. При будівництві навісу порушено вимоги п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та вимоги ДБН В.2.6-14-97 «Конструкції будинків і споруд. Покриття будинків і споруд». Конструкція навісу негативно впливає на якісні характеристики земельної ділянки та цілісність житлового будинку по АДРЕСА_4, в м. Чернігові.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що порушення прав власника є доведеним, тому вимога про усунення перешкод у здійсненні ним права користування, є обгрунтованою.

З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Згідно з ст. 104 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Позивач звертаючись до суду з вказаним позовом обґрунтовував його тим, що відповідачем побудовано навіс з якого в результаті зливу води та обвалу снігу на його земельній ділянці, яка за рівнем землі знаходиться нижче ніж суміжна земельна ділянка, постійно накопичується велика кількість води в наслідок чого руйнується отмостка будинку та замокає фундамент будинку.

Так, за положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до роз»яснень пункту 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Отже, з огляду на зазначене, підставою для звернення особи, яка є власником, до суду за захистом права є наявність перешкод у здійсненні нею користування та розпорядження майном з боку відповідача.

З урахуванням встановлених обставин суд обгрунтовано задовольнив позов в частині вимог щодо зобов»язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою і житловим будинком шляхом перенесення навісу, влаштованого на подвір'ї відповідача, який опирається на цегляні стовпи огорожі, на відстань не менше 1 м. від межі із земельною ділянкою позивача, в 2-місячний строк від дня набрання рішенням суду законної сили.

Такі висновки колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам та вимогам закону.

Не спростовують обґрунтованих висновків суду і доводи скарги, що створена відповідачем тимчасова споруда у вигляді навісу, яка спирається на огорожу (паркан), не нависає над присадибною ділянкою позивача, для відведення дощової води від ділянки позивача до навісу улаштовано лоток.

Експертним висновком № 2504/2505/16-24 від 09.11.2016 встановлено, що навіс, збудований відповідачем, має ухил в сторону суміжної земельної ділянки позивача та влаштований по межі. Враховуючи значну довжину навісу (13,75 м), влаштована система водовідведення при значних атмосферних опадах не забезпечує в повній мірі відведення води та талого снігу від земельної ділянки позивача. Крім того, що негативно впливає на якісні характеристики земельної ділянки та цілісність житлового будинку позивача (91-92 ).

Доводи скарги що, заявник не був повідомлений про час останнього розгляду справи в суді першої інстанції, не зміг ознайомитись з проведеною по справі експертизою, що позбавило його можливості надати свої заперечення, в тому числі призначити повторну чи додаткову експертизу не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2016 до суду першої інстанції надійшов висновок експертів (а.с. 87), 24.11.2016 ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова провадження у справі було відновлено, та призначено справу до судового розгляду на 12.12.2016 на 10-30 годин (а.с. 99), 24.11.2016 місцевим судом сторонам по справі поштовою кореспонденцією було направлено повістки про виклик до суду (а.с. 100), від відповідача ОСОБА_1 до суду повернулась не врученою судова повістка з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 103).

Зі змісту ч. 5 ст. 74 ЦПК України вбачається, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам за адресою їх місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважаться, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Крім того, апеляційна скарга не містить клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи, не заявлено таке клопотання і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Інші доводи заявника не спростовують обґрунтованих та законних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57 - 66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді:

Попередній документ : 64607204
Наступний документ : 64607213