Постанова № 64605951, 08.02.2017, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №668/3552/16-а

Пров. №2-а/766/1097/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого судді Ус О.В., секретар Ханіков І.І., з участю позивача ОСОБА_1, представника ДПП Замостного О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в місті Херсоні матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського патрульної поліції роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Херсоні Возної Анни Віталіївни, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову ПС3 № 060128 від 21 лютого 2016 року відносно нього, оскільки її винесено безпідставно, за відсутності об'єктивного та повного з'ясування обставин у справі, без врахування принципів застосування адекватної міри покарання у разі доказовості вчинення порушення. В ході розгляду справи позивачем доповнені підстави протиправності постанови, а саме розміщення дорожнього знаку в порушенням норм ДСТУ 4100:2014, заїзд до місця зупинення з іншого боку, притягнення його до відповідальності вперше.

В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі, просив його задовольнити вказав, що заїхав до парку Слави зі сторони бібліотеки,тривалий час не проживав в м. Херсоні, знак побачити неможливо. Він не створив перешкод будь-кому, оскільки була 10 година ночі лютий місяць, тобто якщо і було правопорушення, то воно є малозначним. Відповідачем не надано доказів його вини, просив скасувати постанову. За суттю вказав, що зупинила його не відповідач, а інший поліцейський о 21-30 год. 21.02.2016р., при цьому зупинивший його поліцейський подав знак "зі спини" - він зупинився та спитав чи його зупинили, в подальшому з цим поліцейським спілкувався 25 хвилин, але не з приводу правопорушення. Постанову склала відповідач після оформлення документів на водія іншої машини, притягла його до відповідальності без з'ясування обставин у справі. У нього нічого не питали щодо сутті звинувачень, доказів скоєння ним правопорушення не надали. Одразу було прийнято рішення про застосування до нього штрафу. Наполягав на тому, що не міг бачити знак, оскільки їхав з іншого боку. Знак встановлений незручно - його не можуть побачити водії, оскільки він встановлений на висоті більше 6 метрів - цей факт поліцейськими не з'ясовано.

Відповідач Возна А.В. позов не визнала та пояснила, що 21 лютого 2016 року в екіпажі з поліцейськими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були у вільному патрулюванні, заїхали до Парку Слави де встановлений дорожній знак 3.1 та пішохідна зона, побачили транспортний засіб ЗАЗ Део Сенс з київськими номерами, який знаходився на території, де заборонено зупинятися. Транспортний засіб почав рух до місця паркування та був зупинений з метою з'ясування причини порушення ПДР. Порушник спілкувався з іншими поліцейським та було прийнято рішення про складення постанови. Спілкування чоловіків було зафіксовано на нагрудну камеру, але запис не зберігся (строк зберігання-3 місяця). Громадянину роз'яснені його права та винесено постанову.

Департамент патрульної поліції вважав позов не обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Водій рухався під знак "Рух заборонено" 3.1, патрульні його зупинили, роз'яснили водію права, винесли постанову. Вказав, що позивач не вперше притягувався до відповідальності. Відеозаписи, надані позивачем не є належним доказом, оскільки зроблені пізніше та не містять інформацію щодо розташування дорожнього знаку з порушенням вимог, заміри відсутні.

Суд, заслухав пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, допитав свідка оглянув відеозаписи та фото, надані позивачем, встановив наступне.

21 лютого 2016 року поліцейським 2 роти батальйону УПП у м.Херсоні Возною А.В. складено постанову серії ПСЗ № 060128, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. В обґрунтування постанови зазначено, що водій транспортного засобу ЗАЗ SENS номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1 о 21-30 год. 21.02.2016 року у м.Херсоні Набережна Парк Слави не виконав вимогу дорожнього знаку «Рух заборонено» здійснив подальший рух в зоні дії знаку, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП (арк. справи 3). З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 з правопорушенням не згоден, про що свідчить його допис біля розписки про роз'яснення йому прав.

Свідок ОСОБА_5 показав, що 21.02.2016 р. знаходився в екіпажі 202, точно час не може сказати, приблизно вранці, були у вільному патрулюванні на Набержній в районі Парку Слави, заїхали на паркувальне місце та він особисто виявив транспортний засіб з київськими номерами, який рухався в зоні дії знаків Рух заборонено та Пішохідна зона, особисто зупинив транспортний засіб, яким керував позивач у справі, якому представився, роз'яснив причину зупинки та який пункт ПДР ним порушений та що відносно нього буде винесена постанова за ч.1 ст. 122 КУпАП. В подальшому усі дії щодо притягнення до відповідальності здійснювала поліцейський Возна А.В. він спілкувався з позивачем, який представився адвокатом з м.Київ та в м. Херсоні перебуває по роботі, знак не побачив, свою вину побічно у їх спілкуванні визнав, що було зафіксовано на камерах. В парку Слави є паркінг, який був вільний та транспортний засіб можливо було залишити там. Бачив, як позивач заїхав на пішохідну зону, коли вони спускалися до цього місця, а коли побачив патрульну машину почав виїжджати. Позивач рухався по колу.

В судовому засіданні оглянуті відеозаписи, зроблені позивачем на якій він фактично відтворює свій маршрут руху та 3-х метровою рулеткою вимірює відстань на місці розташування дорожніх знаків.

Спірним у справі є правомірність дій посадової особи щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Судом перевіряється постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з точки зору чи діяла посадова особа на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якої це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення, своєчасно, протягом розумного строку.

Наявність у Возної А.В. повноважень на притягнення осіб до адміністративної відповідальності, в тому числі за ч.1 ст. 122 КУпАП, передбачена КУпАП, Законом України «Про національну поліцію» та не оспорюється позивачем. Також не є спірним дата та час події, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Предмет доказування у справі про адміністративні правопорушення становлять обставини, що підлягають з'ясуванню у справі про адміністративне правопорушення, а саме наявність події адміністративного правопорушення; особа, яка вчинила протиправні дії (бездіяльність), за які КУпАП передбачена адміністративна відповідальність; винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення; обставини, що пом'якшують адміністративну відповідальність, і обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність (крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху); характер і розмір шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням; обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення; інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; причини і умови вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність в тому числі за порушення вимог дорожніх знаків.

Приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідач, як посадова особа управління патрульної поліції у м.Херсон ДПП України, вважала доведеними обставини вчинення ОСОБА_1 порушення ПДР України.

Розділом (пунктом) 33 Правил дорожнього руху визначені види дорожніх знаків, відповідно до підпункту 3.1 до заборонних знаків віднесено знак "Рух заборонено". Вказаний дорожній знак забороняє рух усіх транспортних засобів у випадках, коли: початок пішохідної зони позначено знаком 5.33;дорога та (або) вулиця перебуває в аварійному стані і непридатна для руху транспортних засобів; у такому випадку обов'язково додатково встановлюється знак 3.43. Не поширюється дія знака: на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; на водіїв-інвалідів, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Інвалід»; на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.

Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Позивач в судовому засіданні посилається на те, що виїхав на місце, де був зупинений, з території до якої дорожній знак повернутий зворотнім боком. Крім того, його місце розташування знаходиться поза зоною бачення знаку водієм будь-якого транспортного засобу, з обґрунтуванням своїх доводів оглядовим відео та фото місцевості та розташування дорожнього знаку на ДВД-Р диску. Заперечень, що на відео та фото зафіксоване саме місцезнаходження дорожнього знаку, порушення вимог якого ставиться позивачеві у постанові від 21.02.2016 року суду не надано, тому суд приймає до уваги вказане відео та фото в якості відтворення місця події.

Слід зазначити, що ні відповідачем, ні Департаментом патрульної поліції суду не надано доказів, які б спростовували доводи позивача, а сама постанова не містить чіткої вказівки на місце порушення, напрямок руху водія.

Крім того, з пояснень як свідка, так і відповідача вбачається, що пояснень від позивача вони не відбирали, тому в судовому засіданні не вдалося достовірно встановити чи з'ясувалися відповідачем наявність події та винність позивача та на підставі яких доказів, тобто чи реалізоване право особи на участь в процесі прийняття рішення (чи заслухані доводи позивача).

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача, свідка та представника Департаменту патрульної поліції на "побічне" визнання позивачем своєї провини, оскільки законодавцем така дія, якщо вона і мала місце, не віднесена до переліку доказів у справі про адміністративне правопорушення. Крім того не визнання вини позивачем підтверджується його незгодою, про що вказано у постанові.

Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

За приписами ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідачем не надано суду переконливих доказів винних дій або бездіяльності позивача, тобто таких, що доводять наявність умислу або необережності, оскільки обидві форми вини можливі за умові, що відповідач бачив або повинний був бачити дорожній знак.

Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку № 1484 від 29.12.2014 року прийнято та надано чинності з 01.07.2015 року національному стандарту ДСТУ 4100:2014 на заміну стандарту ДСТУ 4100-2002, відповідно до п. 10.2.9 якого відстань від нижнього краю знака (без урахування попереджувальних знаків 1.31.1-1.31.6 і табличок до дорожніх знаків) до поверхні дорожнього покриття (висота установлення) крім випадків, спеціально обумовлених стандартом, повинна становити: - від 1,5 до 2,2 м - у разі установлення збоку від дороги поза населеними пунктами, від 2,0 до 4,0 м - у населених пунктах; - не менш ніж 0,6 м - у разі установлення на острівцях безпеки і на проїзній частині дороги; - від 5,0 до 6,0 м - у разі розміщення над проїзною частиною; у разі розміщення знаків на прогінних конструкціях штучних споруд і за відстані від поверхні дорожнього покриття до низу прогінної конструкції споруди менш ніж 5 м, знаки не повинні виступати за їхній нижній край. Висоту установлення знаків, розміщених збоку від дороги, визначають від поверхні дорожнього покриття на краю проїзної частини. Якщо знаки розміщено один під одним, висоту установлення визначають за нижнім знаком.

Згідно ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (Заява № 22750/02 параграф 42), суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За змістом частини 4, 5 ст.11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний зв'язок, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення(ч.1 ст.71 КАС України).

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Разом з цим, на думку суду позиція відповідача у даній справі не є доведеною, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами щодо часу скоєння адміністративного правопорушення, здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення на основі суворого додержання законності (ч.2 ст. 7 КУпАп).

Враховуючи державні стандарти та заперечення позивача, суд приймає як доказ фото місце розташування знаку, оглядове відео місця правопорушення, яке ставиться у вину позивачеві, та приходить до висновку, що на обґрунтування законності свого рішення відповідачем не надано належних та допустимими доказів фіксації напрямку руху транспортного засобу під керуванням позивача до зони дії знаку, а саме чи рухався транспортний засіб зі сторони на якій розташовано дорожній знак 3.1, чи встановлений знак відповідно до ДСТУ 4100-2014, чи бачив або повинний був бачити водій на час зафіксований у постанові вказаний знак, оскільки вказані обставини є безумовно визначальними для встановлення наявності винних дій позивача та події правопорушення взагалі.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача про малозначність правопорушення, якщо таке мале місце, оскільки суд не розглядає справу про адміністративне правопорушення за суттю, а перевіряє чи відповідають дії посадової особи при притягнення особи до адміністративної відповідальності вимогам законодавства.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та відповідно до повноважень, визначених п.1 ч.2 ст. 162 КУпАП та з врахуванням другого речення статті 11 КАС України, вважає необхідним позов задовольнити, визнав протиправною постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та про її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 49, 51, 69, 71, 158, 159, 160, 161, 162, 171-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до поліцейського патрульної поліції роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Херсоні Возної Анни Віталіївни, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ПС3 № 060128 від 21.02.2016 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1, з застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду з подачею апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів, постанова суду набуває чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяО. В. Ус