Постанова № 64604434, 03.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9088/16-п Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 33/783/133/17 Доповідач: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2017 року Апеляційний суд Львівської області в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, його захисника Бацика Р.Я., потерпілого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на постанову судді Шевченківського районного суду м.Львовавід 28 грудня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та оштрафовано його на 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 340 (триста сорок) гривень 00 копійок в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України (Отримувач коштів - УДКСУ у Шевченківському р-ні м. Львова; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007662; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО) - 825014; рахунок отримувача - 31219206700007; код класифікації доходів бюджету - 2030001; код ЄДРПОУ суду - 37444234) судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.

Згідно з постановою, ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 15.10.2016 року о 12:20 год., керуючи автомобілем марки «ЗАЗ 110307-40», д.н.з. НОМЕР_6, на вул. Шевченка, 136 у м.Львові, виконуючи поворот ліворуч, не дав дорогу автомобілю марки «Сузукі СХ-4», який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, від чого автомобілі отримали технічні ушкодження та завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги п.10.4. Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із рішенням судді місцевого судді, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 28 грудня 2016 року скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_2 покликається на те, що висновок суду є упередженим, безпідставним та необґрунтованим, прийнятим без повного та об'єктивного дослідження обставин справи.

На його переконання, оскаржувана постанова суперечить фактичним обставинам справи, його поясненням, наданим у судовому засіданні, а також поясненням водія ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5, а ґрунтується лише на припущеннях суду.

Як зазначає ОСОБА_2, вул.Маринецька не примикає до вул.Шевченка, а є перехрещенням доріг вул.Кирилівської, а вул.Кирилівська є перехрестям вул.Кирилівської-Шевченка, відтак дорожньо-транспортна пригода 15.10.2016 року мала місце на нерегульованому перехресті.

Окрім цього, на переконання апелянта, судом першої інстанції було обмежено його право та захисника, а саме брати участь у дослідженні доказів, на які суд покликається, а саме допиті свідків, призначення та проведення автотехнічної експертизи.

За його словами, про відео, на яке покликається суд, учасники справи проінформовані не були, на час ознайомлення захисника з матеріалами справи такий відеозапис був відсутній, відтак такий доказ є недопустимим.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Бацика Р.Я. на підтримання поданої апеляційної скарги, думку потерпілого, який вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, висновок суду відповідає фактичним обставин справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що така не підлягає до задоволення.

ОСОБА_2 в апеляційному суді свої апеляційні вимоги підтримав, вину у вчиненні порушення п.10.4 ПДР України не визнав, та зазначив, що 15.10.2016 року виїжджав з вул.Кирилівської на вул.Шевченка вліво вниз, в сторону центру. Свій автомобіль зупинив на колії з метою пропустити транспортні засоби праворуч, відтак передня частина його транспортного засобу знаходилася на смузі зустрічного руху. За його словами, він розпочав маневр, який не зміг закінчити, оскільки в нього в'їхав транспортний засіб «Сузукі СХ-4», д.н.з НОМЕР_7, під керуванням ОСОБА_4

Згідно зі ст.ст. 245, 252 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясуванняобставин кожної справи, на підставі досліджених та перевірених судом доказів.

На переконання апеляційного суду, суддя районного суду дотримався вимог закону, всебічно й повно дослідив усі обставини справи та зробив обґрунтований висновок про наявність вини у вчиненні ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 15 жовтня 2016 року АП1№918742 (а.с.1), згідно з яким 15.10.2016 року о 12 год. 20 хв. у м.Львові на вул.Шевченка, 136 водій ОСОБА_2 керував автомобілем «ЗАЗ 110307-40», д.н.з. НОМЕР_6, виконуючи поворот ліворуч, не дав дорогу автомобілю «Сузукі СХ-4», д.н.з. НОМЕР_7, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, від чого автомобілі отримали технічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків; схемою місця ДТП (а.с.2), яка містить відомості щодо розташування автомобілів на місці пригоди та локалізації пошкоджень після їх зіткнення, в ній графічно зображені та зафіксовані сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів; предмети, що стосуються пригоди: координати місця зіткнення, відносно сталих орієнтирів розташування дорожньої розмітки, відомості щодо дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху, зокрема такі на даній ділянці відсутні. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «ЗАЗ 110307-40», д.н.з. НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_2, отримав такі пошкодження: розбита передня права фара, тріснутий передній бампер, пошкоджено переднє праве крило; а автомобіль «Сузукі СХ-4», д.н.з. НОМЕР_7, під керуванням ОСОБА_4 - такі пошкодження: зігнута ліва передня дверка, розбито вікно лівої передньої дверки, потертість накладки порога з лівої сторони, пошкодження заднього колеса з лівої сторони, тріснутий задній бампер з правої сторони, пошкоджене заднє праве крило, зігнута права дверка позаду, зірвана накладка на бампер, передній бампер відійшов з місця кріплення.

Показаннями потерпілого ОСОБА_4, допитаного як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції, який пояснив, що керував автомобілем марки «Сузукі СХ-4», д.н.з НОМЕР_7, та рухався по вул.Шевченка від центру приблизно зі швидкістю 30-40 км/год. В автомобілі з ним також перебувала його дружина. Недалеко від місця ДТП він обігнав трамвай, який рухався попутно. Біля магазину стояли автомобілі, об'їжджаючи їх, він прийняв ліворуч так, що ліве колесо їхало по правій трамвайній колії. З прилеглої до вул.Шевченка - вулиці Кирилівської, з правої сторони по ходу руху стояв автомобіль марки «ЗАЗ 110307-40», д.н.з. НОМЕР_6, як пізніше стало відомо, під керуванням ОСОБА_2 Перемістившись ближче до місця виїзду автомобіля марки «ЗАЗ 110307-40», ОСОБА_4 зауважив, що автомобіль перебував у нерухомому стані, однак, наблизившись до нього, ОСОБА_2 почав рух, здійснив поворот ліворуч, щоб уникнути удару ОСОБА_4 взяв ліворуч, однак отримав удар у задню праву частину машини, як наслідок автомобіль розвернуло та у результаті удару до стовпа такий зупинився. В апеляційному суді потерпілий звернув увагу на те, що ОСОБА_2 не завершував маневр, а вискочив з прилеглої вулиці на вул.Шевченка і здійснив ДТП.

Свідок ОСОБА_6 дала показання, аналогічні за змістом показам ОСОБА_4

Суд критично оцінює наданий захисником висновок експертного дослідження № 1/1 від 11.01.2017 року, який зроблений судовим експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, і не приймає його до уваги, оскільки вихідні дані, які представлені на експертизу захисником в інтересах ОСОБА_2, не в повній мірі відповідають матеріалам справи та відображають обставини ДТП, зокрема і першочерговим поясненням, даним порушником ОСОБА_2 працівникам поліції 15.10.2016 року (а.с.4).

З матеріалів провадження, зокрема пояснень порушника, вбачається, що ОСОБА_2 15.10.2016 року виїжджав з вулиці Кирилівської на вулицю Шевченка у м.Львові. При виїзді не побачив автомобіль «Сузукі СХ-4», в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем «ЗАЗ 110307-40», д.н.з. НОМЕР_6, яким він керував. Вину порушник визнав. У даних поясненнях відсутні дані про те, що транспортний засіб ОСОБА_2 перебував у нерухомому стані і що саме потерпілий ОСОБА_4 вчинив наїзд на його автомобіль.

Дані першочергові покази фактично підтверджують позицію потерпілого ОСОБА_4 та свідка про обставини вчинення ДТП.

Крім того, до справи долучено лист Шевченківської районної адміністрації від 13 грудня 2016 року №3606-946 (а.с.42), з якого вбачається, що згідно з Правилами дорожнього руху України зі змінами та доповненнями відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 року №162, від 17.09.2014 року №490, від 21.10.2015 року №869, а також користуючись вимогами Державних стандартів України, щодо встановлення дорожніх знаків на відрізку вул.Шевченка між буд.№134 та №136 дорожній знак 2.1. «Дати дорогу» не встановлюється. Оскільки згадана ділянка вул.Шевченка не являється перехрестям (перехрестями не вважаються місця прилягання до дороги виїзди з прилеглої території).

Згідно з положеннями п.п.10.1., 10.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306,перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині і попутним транспортним засобам.

З огляду на наведене, суддя місцевого суду при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Дані вимоги водієм ОСОБА_2 не було дотримано.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (§34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, §54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Апеляційним судом не встановлено, що наявний в матеріалах справи відеозапис отриманий з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством, оскільки такий скерований на адресу суду першої інстанції на офіційний запит судді працівниками поліції (а.с.52, 56). Учасники дорожньо-транспортної пригоди не заперечили, що на місці ДТП працівниками поліції проводилася відеозйомка, запис якої був предметом вивчення апеляційної інстанції, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Адміністративне стягнення ОСОБА_2 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції ст. 124 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Ураховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію його дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування або зміни постанови судді не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

постанову судді Шевченківського районного суду м.Львовавід 28 грудня 2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Львівської області Т.М.Урдюк