Ухвала суду № 64602066, 08.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/7293/15-ц

У Х В А Л А

08 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.,

суддів: Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12 грудня 2016 року про відмову у відстроченні виконання рішення суду за заявою ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 вересня 2015 року про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, -

встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вищенаведеною заявою про відстрочку виконання рішення суду.

Та ухвалою суду від 12.12.2016 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 вересня 2015 року.

Заперечуючи дану ухвалу, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу про задоволення заяви. Зокрема, вказує на те, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав передбачених ст. 373 ЦПК України для задоволення заяви є помилковим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 вересня 2015 року зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 та участі у вихованні їх сина ОСОБА_3 та визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні, а саме шляхом зустрічей ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 щовівторка та щочетверга з 9 години до 22 години і щонеділі з 9 години ранку до 9 годин ранку понеділка за місцем проживання батька - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-9). Дане рішення набрало законної сили.

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відстрочку виконання даного рішення до розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування заяви посилалася на те, що спілкування батька з дитиною негативно впливає на її психологічний стан, та, крім того, син реально сприймає погрозу вбивством від батька.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає, питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну, чи встановлення способу, і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін, і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Тобто відстрочка виконання судового рішення допускається лише за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, та у виняткових випадках.

Заявниця зазначала, що їх син ОСОБА_4 внаслідок спілкування з батьком, перебуває у неврівноваженому психологічному стані, та через це заборонено йому спілкування з батьком. Також на розгляді місцевого суду знаходиться цивільна справа про позбавлення батьківських прав.

ОСОБА_1 надала суду висновок судово-психіатричного експерта № 150 від 21.03.2016 року, який складено відповідно до постанови слідчого Ужгородського РВП ГУНП у Закарпатській області від 03.03.2016 року. Експерт-психолог дійшов до висновку, що ОСОБА_3 не схильний до патологічного фантазування, але через свій малолітній вік, він схильний легко попадати під вплив інших осіб. Через свій малолітній вік не в повній мірі усвідомлював, але сприймав дії свого батька як реальну погрозу його вбивства, (а.с. 54-60).

У відповіді від 24.02.2016 року за № 59 КЗ «Ужгородська ЦРЛ» зазначено, що з 13.10.2014 року ОСОБА_3 встановлено діагноз: Дитячий невроз у вигляді фобійного синдрому. Під час консультації, психіатр рекомендував уникати зустрічі з батьком до стабілізації психічного стану дитини, (а.с. 64-65).

У судовому засіданні апеляційної інстанції, ОСОБА_2 пояснив, що із сином ОСОБА_4 не бачився вже два роки, а тому, не міг завдавати сину психологічних травм. До припинення зустрічей із сином, останній був нормальною людиною без психічних розладів. ОСОБА_1 сама шукає сину хвороби аби усунути і надалі його від спілкування із сином. А безпідставно порушена проти нього кримінальна справа, закрита.

Хоч ОСОБА_3 і встановлено діагноз: Дитячий невроз у вигляді фобійного синдрому, проте, такий не являється безумовною умовою, яка б свідчила про те, що ОСОБА_2 позбавлений права на спілкування із сином, та прийняття участі в його вихованні. І це при тому, що ОСОБА_2 останні два роки повністю позбавлений можливості бачитись із сином.

Крім цього, постановою старшого державного виконавця - Баран В.В., Ужгородського РВ ДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області від 30.08.2016 року, виконавче провадження № 49678132 із примусового виконання виконавчого листа № 308/7293/15-ц від 14.12.2015 року, закінчено у відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», так-як виконати рішення без участі боржника неможливо, (а.с. 91-92).

Стосовно знаходження на розгляді місцевого суду цивільної справи № 308/1171/16-ц про позбавлення батьківських прав, то така розглядається з 17.02.2016 року, уже протягом року, і рішення в такій ще не прийнято по суті вимог, (а.с. 5). І в той же час, рішення у цій справі не може відмінити виконання рішення у справі № 308/7293/15-ц. А тим більше, відсутні підстави наперед стверджувати, що суд ухвалить рішення саме про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

У даному випадку, підстави, на які посилається ОСОБА_1 за своєю суттю не являються такими з огляду на встановлені обставини, які б утруднювали виконання рішення суду, і при цьому являлись винятковими, що дозволяло б суду дійти до висновку про необхідність відстрочення виконання рішення суду.

Викладене свідчить про те, що ОСОБА_1 не навела суду виняткових обставин у розумінні вимог ст. 373 ЦПК України, які б давали безумовну підставу для відстрочення виконання судового рішення за відсутності тих особливостей, що вище наведено.

Зважуючи на встановлене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував процесуальний закон та дотримався процедури розгляду справи, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції без зміни.

А звідси, керуючись вимогами статей 307, 312-315 і 373 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12 грудня 2016 року про відмову у відстроченні виконання рішення суду, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання законної сили.

Суддя-доповідач

Судді