Рішення № 64601484, 27.12.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/407/14-ц

Провадженя№ 2/266/57/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2016 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Курбановой Н.М.

за участю секретаря - Макогон С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державної іпотечної установи, Відкритого акціонерного товариства «Родовід банк» про визнання недійсним іпотечного договору, визнання частково недійсним договору відступлення права вимоги в частині передачі права вимоги за іпотечним договором та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Державної іпотечної установи, Відкритого акціонерного товариства «Родовід банк» про визнання недійсним іпотечного договору, визнання частково недійсним договору відступлення права вимоги в частині передачі права вимоги за іпотечним договором,

треті особи: Служба по справах дітей Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради, ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, Державної іпотечної установи, ВАТ «Родовід Банк», в якому просила визнати недійсним іпотечний договір №Д098/СЖ-055/1.08.1 від 24 квітня 2008року, який було укладено між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2, визнати частково недійсним договір відступлення права вимоги №1548/08 від 18 липня 2008року, укладений між ВАТ «Родовід Банк» та Державною іпотечною установою в частині передачі права вимоги за іпотечним договором №Д098/СЖ-055/1.08.1 від 24 квітня 2008року укладеного між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2, що виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договору про іпотечний кредит №Д098/СЖ-055/1.08.1 від 24 квітня 2008року, укладеного між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 про надання грошових коштів на суму 252500 гривень.

В обгрунтування заявлених вимог зазначила, що звернулась з вказаним позовом до суду в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, якій на час звернення до суду, у лютому 2014 року, ще не виповнилося 18 років. Підставою для звернення до суду стала та обставина, що вона дізналась від свого колишнього чоловіка, що квартира АДРЕСА_1, яка була придбана подружжям під час шлюбу, і яка була предметом іпотеки, може бути реалізована банком, так як умови іпотечного кредиту не виконуються та існує заборгованість. Цілком не погоджуються з даною позицією, вважає, що іпотечний договір №Д098/СЖ-055/1.08.1 від 24 квітня 2008року, який було укладено між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 був укладений з порушенням вимог законодавства, а саме - під час укладення даного договору в 2008 році у вказаній квартирі була зареєстрована їх неповнолітня дитина - донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. До нотаріуса Кудлаєва всі довідки стосовно зареєстрованих членів родини, а також наявності зареєстрованих неповнолітніх осіб - надавав відповідач ОСОБА_2, який ввів в оману банк, Державну іпотечну установу та нотаріуса. Вона про дані довідки нічого не знала, лише за вимогою колишнього чоловіка підписала у нотаріуса всі документи. До нотаріуса було надано підроблені довідки про відсутність зареєстрованих неповнолітніх осіб в спірній квартирі. Також було надано довідку про реєстрацію доньки за місцем реєстрації батька АДРЕСА_2. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, при укладені іпотечного договору необхідно було одному з батьків брати дозвіл в органі опіки та піклування - цей дозвіл взято не було, ніхто з батьків до даної установи не звертався, тому є підстави вважати недійсним іпотечний договір №Д098/СЖ-055/1.08.1 від 24 квітня 2008року, який було укладено між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 Крім іпотечного договору, між ВАТ «Родовід банк» та Державною іпотечною установою було укладено договір відступлення права вимоги №1548/08 від 18 липня 2008року, який вона просить визнати недійсним в частині передачі права вимоги за іпотечним договором №Д098/СЖ-055/1.08.1 від 24 квітня 2008 року укладеного між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2, даний іпотечний договір виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договору про іпотечний кредит №Д098/СЖ-055/1.08.1 від 24 квітня 2008 року, укладеного між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 про надання грошових коштів на суму 252 500гривень.

Позивачка ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про день та час слухання справи, до судового засідання не з,явилась.

Представник позивачки ОСОБА_5 будучи допитаним в судовому засіданні, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив позов задовольнити у повному обсязі, також визнав позовні вимоги третьої особи з самостійними позовними вимогами- ОСОБА_3

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3, допитана в судовому засіданні, позовні вимоги ОСОБА_1 визнала, свій позов підтримала, пояснила, що вона з 2005 року дійсно мешкала і була зареєстрована в АДРЕСА_1. Навчалася у гімназії № 2, це колишня школа № 60, за адресою реєстрації. До того вона мешкала по вулиці Урицького, а після закінчення школи вона вступила до ВНЗу, де тимчасово зареєстрована у місті Харків, але після закінчення навчання залишиться без житла. Як так сталося, що її батько, при укладанні іпотечного договору надав недостовірні відомості, щодо її реєстрації, їй невідомо. В спірній квартирі не проживає, хто проживає в квартирі, не знає, вселитися в квартиру не намагалася. Її матір виїхала на постійне місце проживання за кордон, де знаходиться батько - їй невідомо. Просила позови задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про час і дату судового засідання, до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача Державної іпотечної установи належним чином повідомлений про час і дату судового засідання до суду не з'явився, просив розглянути справу у його відсутності з врахуванням письмових заперечень.

Відповідач ВАТ «Родовід Банк» - до суду не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи у відсутність представника банку - заперечував проти задоволення позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Представник третьої особи служби по справах дітей Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради - ОСОБА_6, до суду надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю, проти задоволення позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не заперечувала.

Свідок ОСОБА_7, допитана в судовому засіданні пояснила, що вона є головою ЖБК «Осінь» з 2007 року, знає ОСОБА_1, їх квартира АДРЕСА_1 перебуває у цьому кооперативі. Її власником є ОСОБА_2, придбана вона ним була у 2004 році. В квартирі прописана була тільки ОСОБА_1 , а проживали ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вона їх бачила, була в них вдома. У 2013 році вони виписалися, дочка поїхала на навчання до м.Харкова, ОСОБА_2- у 2011 році після розірвання шлюбу. З 2013 року по теперішній час в квартирі ніхто не проживав, проживають квартиранти, за квартиру хто платить не знає, але платежі надходять. Є рішення суду про поділ квартири між ОСОБА_1, ОСОБА_2, але будь яких інших документів про право власності у ЖБК «Осінь» не має. За карткою Б в даній квартирі була зареєстрована тільки ОСОБА_1, вона зверталась для надання їй довідки про склад сім'ї, про дочку було написано, що проживає дитина до 16 років, але запис про її реєстрацію відсутній, але коли їй виповнилося 16 років, вони привезли картку з відміткою про реєстрацію доньки з 01.10.2005 року. У 2005 році вона була бухгалтером у ЖБК «Осінь». За довідкою про склад сім'ї ОСОБА_2 для банку не звертався. Для чого таку довідку брала ОСОБА_1, вона не знає. Вона бачила документ, що дана квартира була у іпотеці АТ «УкрСиббанк». ОСОБА_3 була зареєстрована в даній квартирі з 01.10.2015 року по час виїзду на навчання до м.Харкова.

Суд заслухавши пояснення представника позивачки, третьої особи-позивача, свідка, перевіривши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_8 необхідно відмовити, виходячи з наступного.

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й усилу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Судом установлено, що згідно витягу з Державного реєстру прав власності,з 28.10.2004 року - квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 (том 1., а.с. 14).

24 квітня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № Д098/СЖ-058.08.01, предметом якого було надання кредиту у розмірі 252 500 гривень, строком до 24 квітня 004року на поліпшення житлових умов квартири АДРЕСА_1 (том 1., а.с. 5-8).

24 квітня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № Д098/СЖ-055/1.08.1 (том 1., а.с. 9-13), в забезпечення виконання кредитного договору ОСОБА_2 передав у іпотеку належну йому на праві власності квартиру.

Так, судом були досліджені документи, направлені приватним нотаріусом Кудлаєвим О.О. та пов'язані з посвідченням договору іпотеки між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2, а саме - згідно довідки з ЖБК «Осінь» від 22.04.2008р. , яка була видана ОСОБА_1 - в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрована лише ОСОБА_1, зареєстрованих в даній квартирі більш не має. Згідно довідки з ЖЕУ без номеру від 16.04.2008р., яка видана ОСОБА_2 - його донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована разом з батьком за адресою : АДРЕСА_2 (том 1, а.с.91).

ОСОБА_1 підписала заяву 24.04.2008р., яка була посвідчена нотаріально, про надання згоди на укладення ОСОБА_2 кредитного договору та передачу в заставу квартири АДРЕСА_1. (том 1, а.с. 92).

ОСОБА_2 24.04.2008р. підписав заяву, яка була посвідчена нотаріально, в якій підтвердив, що в квартирі АДРЕСА_1 малолітні та неповнолітні діти не проживають, а його донька ОСОБА_8 зареєстрована і проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а.с.93).

Відповідно до довідки з органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради - на протязі з 2007- 2008років подружжя ОСОБА_8 не зверталось до органів опіки та піклування з заявами про надання дозволу на укладення договору іпотеки з банківською установою (том 1., а.с.136).

Відповідно до п.5.3 іпотечного договору, підписаного ОСОБА_2, Іпотекодавець гарантує, що документи та інформація, надані ним при укладанні договору, існують тільки в тій редакції, в якій вони надані Іподетодержателю, і що ці документи є чинними, а інформація повною та достовірною.

Згідно глави 5 оспорюваного іпотечного договору ОСОБА_2 попередив Іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб, права дітей, які зареєстровані в житловому приміщенні, зокрема, подав довідки про відсутність інших, окрім нього, зареєстрованих осіб, на предмет іпотеки.

Таким чином, при укладанні кредитного і іпотечного договору ОСОБА_1 було відомо про те, що квартира АДРЕСА_1 передається у заставу банку в рахунок виконання зобов,язань за кредитним договором, а ОСОБА_2, підписуючи вказані договори, приховав той факт, що право користування житлом у квартирі має неповнолітня дитина та попереднього дозволу на вчинення оспорюваних правочинів орган опіки та піклування не давав.

В обґрунтування даного висновку, суд враховує надані позивачкою ОСОБА_1 письмові докази, а саме:

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 22 серпня 1996року ОСОБА_3, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батьками значаться - ОСОБА_2, та ОСОБА_1 ( том 1., а.с.121).

Згідно з довідкою з дитячої поліклініки МЛ №9 м. Маріуполя - ОСОБА_3 знаходилась на обліку в даному закладі з 2005року по 2013рік, проживала за адресою - АДРЕСА_1(том 1., а.с.189).

Відповідно до довідки з Маріупольської гімназії №2 - ОСОБА_3 навчалась в даному закладі з 2005року по 2013рік, місце проживання дитини - АДРЕСА_9 1(том 1., а.с.190).

Згідно з карткою обліку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 зареєстрована та проживала в даній квартирі з 01.10.2005 року (том 1, а.с.191-193).

Згідно довідки з ЖБК «Осінь» за підписом голови кооперативу ОСОБА_7 - ОСОБА_3 прописана за адресою АДРЕСА_1 в м. Маріуполі з 01 жовтня 2005 року (том 1., а.с. 17).

Фактичне проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 підтвердила і свідок ОСОБА_9

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з положеннями частин четвертої та п'ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 не мала і не має права власності на спірну квартиру, але вона набула права користування житлом - зазначеною квартирою, як член сім'ї власника, відповідно до статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», та зберігає це право протягом часу перебування квартири в іпотеці.

Таким чином, підстав для задоволення позову про визнання недійсним іпотечного договору немає, оскільки його укладення хоч і відбулося без попереднього дозволу органу опіки та піклування, проте не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права неповнолітньою на час укладання договору ОСОБА_3 на користування житлом - АДРЕСА_1.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Імовірність порушення умов кредитного договору та у зв,язку з цим звернення стягнення на предмет іпотеки в майбутньому не може слугувати достатньою підставою для висновку про необхідність захисту, шляхом визнання недійсним іпотечного договору, примарного права неповнолітньої ОСОБА_3 на збереження саме цієї квартири як місця його проживання.

При вирішені даного спору суд керуюється правовими висновками, викладеними в постановах, прийнятих Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України 16 вересня 2015 року в справі № 6-392цс15, 16 грудня 2015 року в справі № 6-214цс15, 20 січня 2016 року в справі № 6-1560цс15, 20 січня 2016 року в справі № 6- 2940 цс 15, а саме: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Крім того, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд України в складі Судової палати у цивільних справах за результатами розгляду справи № 6-384цс15 прийняв постанову від 30 вересня 2015 року, в якій сформував правовий висновок про те, що власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбачені законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

З огляду на наведені обставини дії відповідача ОСОБА_2 під час укладення іпотечного договору не можуть вважатися добросовісними, при цьому обставин, які б свідчили про недобросовісність іпотекодержателя - банку, не встановлено.

18 липня 2008 року між ВАТ «Родовід банку » та Державною іпотечною установою було укладено договір відступлення права вимоги №1548/08 згідно якого банк передає, а установа приймає всі права вимоги за договором про іпотечний кредит між банком та ОСОБА_2 кредит № Д098/СЖ-058.08.01 від 24.04.2008р.; іпотечним договором між банком та ОСОБА_2 № Д098/СЖ-058.08.01 від 24.04.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Кудлаєвим О.О. (том 1., а.с.15-16).

Враховуючи, що відсутні правові підстави для визнання іпотечного договору недійсним з підстав, зазначених вище і у задоволені позову в цій частині суд відмовляє, то не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги з зазначених вище підстав, тому що даний договір є похідним від договору іпотеки.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212 - 215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державної іпотечної установи, Відкритого акціонерного товариства «Родовід банк», про визнання недійсним іпотечного договору №Д098/СЖ-055/1.08.1 від 24 квітня 2008року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_2, визнання частково недійсним договору відступлення права вимоги №1548/08 від 18 липня 2008року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та Державною іпотечною установою в частині передачі права вимоги за іпотечним договором №Д098/СЖ-055/1.08.1 від 24 квітня 2008року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_2, який виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договору про іпотечний кредит №Д098/СЖ-055/1.08.1 від 24 квітня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_2 про надання грошових коштів на суму 252 500гривень - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Державної іпотечної установи, Відкритого акціонерного товариства «Родовід банк» про визнання недійсним іпотечного договору №Д098/СЖ-055/1.08.1 від 24 квітня 2008року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_2, визнання частково недійсним договору відступлення права вимоги №1548/08 від 18 липня 2008року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та Державною іпотечною установою в частині передачі права вимоги за іпотечним договором №Д098/СЖ-055/1.08.1 від 24 квітня 2008року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_2, який виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договору про іпотечний кредит №Д098/СЖ-055/1.08.1 від 24 квітня 2008року, укладений між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_2 про надання грошових коштів на суму 252 500гривень - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Курбанова Н. М.