Постанова № 64600600, 06.02.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження 2-а/225/16/2017

Справа 225/7048/16-а

Дзержинський міський суд Донецької області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Довженко О.В.,

за участю секретаря Панасенко Г.Ю.,

розглянувши в приміщенні суду м.Торецька адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови комісії з реорганізації СДПІ з ОВП у м.Донецьку МГУ ДФС, заступника начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС Сови Світлани Григорівни, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.12.2016 року серії АА №208805, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Голови комісії з реорганізації СДПІ з ОВП у м.Донецьку МГУ ДФС, заступника начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС Сови Світлани Григорівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.12.2016 серія АА №208805 та закриття провадженння у справі.

В обґрунтування позову зазначила, що постановою від 05.12.2016 року серії АА №208805 позивача було притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.165-1 КУпАП, у вигляді накладення штрафу в сумі 1 360,00 гривень, а саме, за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період жовтень-грудень 2014 року. Зазначену постанову було направлено за юридичною адресою підприємства - Донецька область, м.Маріуполь, вул.К.Лібкнехта (Митрополитська), 177А, про що позивач дізналась 08.12.2016 року.

З даною постановою позивач не погоджується, вважає її неправомірною та наполягає на її скасуванні та закритті провадження у справі. Позивач зазначає, що двічі притягнутий відповідачем до відповідальності за одне й те саме правопорушення; зауважує на спливі встановленого законом строку для адміністративного стягнення; наполягає на відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Наведені вище докази позивач вважає достатніми для задоволення позову шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у розгляді справи участі також не приймав, звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд позову за його відсутності. Окрім того, відповідачем суду було надано письмові заперечення проти позову, в яких останній просить в задоволенні останнього - відмовити.

В обґрунтування наданих заперечень відповідачем зазначено, що під час ухвалення оскаржуваної постанови ним було повністю дотримано вимоги чинного законодавства України. Також, стверджує, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669-VIІ (далі - Закон №1669-VIІ) обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI, не скасовує, а лише надає можливість платникам єдиного внеску на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Враховуючи положення ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових i службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач у справі - ОСОБА_1, працює головним бухгалтером КП «Вода Донбасу».

В ході камеральної перевірки КП«Компанія «Вода Донбасу» (акт №553/28-03-42/00191678 від 05.10.2016 року) посадовими особами відповідача було встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період жовтень-грудень 2014 року в розмірі 1 041 327,10 грн., що суперечить п.8 ст.9 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ (а.с.24).

28.11.2016 року відповідачем щодо позивача було складено протокол №7 серії АА №755884 про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Листом від 29.11.2016 року за №1354/10/28-03-42 зазначений вище протокол було направлено позивачеві, в якому повідомлялось про розгляд адміністративної справи 05.12.2016 року о 10 годині 00 хв. в Спеціалізованій ДПІ з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС за адресою: м.Маріуполь, вул.Георгіївська, 2.(а.с.26).

За результатами розгляду адміністративної справи, 05.12.2016 року відповідачем було ухвалено постанову серії АА №208805 про притягнення позивача до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.165-1 КУпАП, у вигляді накладення штрафу в сумі 1 360,00 гривень, а саме, за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період жовтень-грудень 2014 року. (а.с.24-25).

В свою чергу, головний бухгалтер КП «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_1 05.12.2016 року до відповідача для отримання зазначеної вище постанови не з'явилась, про що було складено Акт №104/28/-03-42/00191678 від 05.12.2016 року "про неприбуття посадових осіб КП «Компанія «Вода Донбасу» для отримання постанови про накладення адміністративного стягнення".(а.с.27). З огляду на неявку посадових осіб позивача, 05.12.2016 року в адресу КП «Компанія «Вода Донбасу» за юридичною адресою позивача (вул.К.Лібкнехта,(Митрополитська), 177А, м.Маріуполь) було направлено другий примірник постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.12.2016 року серії АА №208805, отриманий останнім 08.12.2016 року. (доказів зворотнього відповідачем суду не представлено).

Згідно штампу підприємства поштового зв'язку на конверті, 14.12.2016 року, тобто, в межах строку, встановленого ч.5 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про скасування даної постанови, як неправомірної, та закриття провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

З приводу тверджень позивача щодо спливу визначеного ст.38 КУпАП двомісячного строку накладення адміністративного стягнення, суд вважає за доцільне зауважити наступне:

Так, згідно зі ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

При цьому, слід зауважити, що КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Тобто, в даному випадку, з огляду на характер спірного правопорушення, останнє слід вважати триваючим.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що камеральна перевірка, саме в ході якої було виявлено факт вчинення посадовою особою позивача правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати

єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, датована 05.10.2016 року (акт №553/28-03-42/00191678 від 05.10.2016 року). В той же час, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення серії АА №208805 прийнята 05.12.2016 року, тобто, в межах визначеного законодавцем строку.

Також, згідно Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (1207-18), зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм ст.ст.25 і 26 цього Закону.

Тобто, посадові особи платників єдиного внеску тимчасово (до закінчення дії особливого правого режиму) адміністративної відповідальності за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску - не несуть .

У відповідності до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно наявних в матеріалах справи сертифікатів (висновків) №1735 від 25.11.2014 року №5270/05-4 та №1736 від 25.11.2014 року №5268/05-4 "про настання обставин непереборної сили", Торгово-промислова палата України за зверненням позивача (КП «Компанія «Вода Донбасу») засвідчила настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року, зазначивши при цьому, що обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с.13,14).

Окрім того, на підтвердження наявності у підприємства-позивача форс-мажорних обставин, що завадило виконанню позивачем с 10.06.2014 року договірних зобов'язань, суду надано Висновок Донецької ТПП від 03.07.2014 року №2005/12.12-03.

Платники єдиного внеску, визначені ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (2464-17), які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (1669-18), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (1669-18), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Таким чином, законодавець передбачив ретроактивну дію вказаних приписів щодо звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

При цьому, єдиною умовою звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, - є перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Подання окремих заяв про звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, сертифікатів тощо Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не вимагається.

Разом з цим, позивачем (КП «Компанія «Вода Донбасу»), згідно ст.93 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», складено заяву про звільнення від виконання обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме, від нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності. (а.с.10-11).

Згідно з Витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване за адресою: 87547, Донецька область, м.Маріуполь, вул.К.Лібкнехта, буд.77А (а.с.9).

В переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року №1053-р, зазначено у тому числі м.Маріуполь Донецької області (Маріупольська міська рада).

Таким чином, позивач (КП «Компанія «Вода Донбасу») є платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (1669-18), де проводилася антитерористична операція, а тому - звільняється від виконання визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язків на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Суд вважає за доцільне зазначити також, що станом на день розгляду даної справи (тобто, на 06.02.2017 року) антитерористична операція триває, як тривала антитерористична операція й станом на дату прийняття оскаржуваної постанови (05.12.2016 року).

Більш того, спірні правовідносини виникли 05.12.2016 року (дата ухвалення оскаржуваної постанови серії АА №208805 "про накладення адміністративного стягнення за несвоєчасну сплату зобов'язань з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період жовтень-грудень 2014 року в розмірі 1 041 327,10 грн."). В той же час, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" діяло до 02.12.2015 року, а отже, мало юридичну силу в період жовтень-грудень 2014 року, у зв'язку з чим підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно до ст.7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п.п.20.1.41 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та ухвалювати постанови у справах про адміністративні правопорушення в порядку, встановленому законом.

В той же час, за ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате - підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Проте, зазначені вище обставини, як-то, відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відповідачем при ухваленні оскаржуваної постанови від 05.12.2016 серії АА №208805 враховані не були, правова оцінка відсутності в діях позивача вини, як обов'язкового елементу складу адміністративного правопорушення, - не надана, що призвело до безпідставного притягнення позивача до адміністративної відповідальності. З огляду на наведене, враховуючи порушення права позивача на звільнення з 14.04.2014 року від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на державне соціальне страхування, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Одночасно, суд враховує заперечення позивача з приводу неможливості його подвійного притягнення до адміністративної відповідальності, з огляду на наявність постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 03.02.2016 року у справі №225/6373/15-а з того самого спору між тими самими сторонами, що набрала чинності 14.02.2016 року. Так, дійсно, зазначеною вище постановою встановлено факт відсутності в діях посадової особи позивача складу адміністративного правопорушення щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період липень-жовтень 2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, зазначені обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, обставини щодо відсутності в діях посадової особи позивача складу адміністративного правопорушення щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2014 року слід визнати встановленими, преюдиційними, тобто такими, що доказування не потребують.

В свою чергу, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині закриття провадження у справі суд вважає необгрунтованими та безпідставними, з огляду на викладене нижче.

Так, статтею 157 КАС України визначений вичерпний перелік підстав для закриття судом провадження в адміністративній справі, а саме: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

В той же час, такої правової підстави, як відсутність в діях посадової особи складу адміністративного правопорушення чи/або скасування рішення суб'єкта владних повноважень, серед зазначеного вище переліку немає.

При цьому, суд вважає за доцільне зауважити на неможливості ототожнювати поняття закриття судового провадження в адміністративній справі, а також, закриття справи про притягнення платника податків до адміністративної відповідальності відповідним суб'єктом владних повноважень.

Як зазначено в Рекомендаціях №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі -також «Рекомендація R (80)2»), закриття провадження у справі про притягнення платника податків до адміністративної відповідальності належить до дискреційних повноважень податкового органу, переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

В той же час, судове рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення є правовою піставою для закриття податковим органом провадження у справі про притягнення платника податків до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладені вище обставини, керуючись ст.ст.3, 6-11, 71, 100, п.4 ч.1 ст.157, 160-162, 164, 171-2 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Постанову заступника начальника Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників податків у м.Донецьку міжрегіонального головного управління ДФС від 05.12.2016 року серії АА №208805 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1за ч.4 ст.165-1 КУпАП України - скасувати.

В решті адміністративного позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після спливу строку передбаченого для її апеляційного

оскарження. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дзержинський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя